Ухвала суду № 81693409, 10.05.2019, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 травня 2019 року м. ТернопільСправа №921/283/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирила І.М.,

розглянувши матеріали позовної заяви за вих. №КНО-61.1.3.3/13 від 03.05.2019 (вх. № 352 від 06.05.2019) Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", вул. Андріївська, 4, м. Київ, про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі та стягнення грошових коштів, сплачених за результатами аукціону,

встановив:

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк", вул. Андріївська, 4, м. Київ (надалі - позивач), звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів - 1. Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль; 2. Товарної біржі "Тернопільська агропромислова біржа", вул. Князя Острозького, 14/302, м. Тернопіль; 3. ОСОБА_1 , с. Гаї Шевченківські, Тернопільський район, треті особи 1. Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль, про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 03.10.2017, укладеного на товарній біржі "Тернопільська агропромислова біржа" між Підприємством профспілки "Терпрофсервіс", яка діяла на підставі договору доручення на продаж майна від 31.08.2017 від імені Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, та ОСОБА_1 ;

- стягнення з Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" грошових коштів, сплачених за результатами аукціону від 03.10.2017 з продажу транспортних засобів: сідловий тягач-Е, марки VOLVO, моделі FH 12.420, номер шасі - НОМЕР_1 , білого кольору, рік випуску - 2000, державний номер: НОМЕР_2 ; Н/причіп бортовий - Е, марки SCHMITZ, моделі S 01, номер шасі - НОМЕР_3 , червоного кольору, рік випуску - 1998, державний номер: НОМЕР_4 , в сумі 217 522,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку із невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ст. 124 Конституції України).

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ст. 20 ГПК України передбачає перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, до якого, в контексті позовних вимог, відносяться справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

З тексту позовної заяви вбачається, що підсудність даного спору саме господарському суду позивач, враховуючи, що сторонами основного зобов`язання (кредитного договору № 1.08-35 від 19.06.2008 є юридичні особи - ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Тотус"), обґрунтовує приписами п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Поряд з цим, як вже зазначалось вище, предметом судового розгляду є, зокрема, вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 03.10.2017.

Зі змісту позовних вимог та змісту самого правочину вбачається, що однією із його сторін - покупцем (переможцем аукціону, за результатами якого укладено оспорюваний правочин), є фізична особа - ОСОБА_1 .

Долучений позивачем до матеріалів позовної заяви акт приймання-передачі від 03.10.2017 також свідчить про те, що за результатами проведеного аукціону та на підставі договору, який оспорюється позивачем, придбане на аукціоні майно - вантажний автомобіль Volvo FH 12.420, 2000 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп бортовий SCHMITZ, S 01, 1998 р.в., реєстраційний номер: НОМЕР_4 , було передано саме фізичній особі - ОСОБА_1 .

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість такого, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що у сторін договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 03.10.2017, у разі прийняття судового рішення про визнання вказаного правочину недійсним, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Отже, судове рішення за наслідками розгляду даного спору може вплинути на права, обов`язки та інтереси фізичної особи, яка є стороною оспорюваного правочину, а відповідно спір стосується права цивільного.

Справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави розглядають суди в порядку цивільного судочинства (ст. ст. 2, 19 Цивільного процесуального кодексу України).

У постановах №725/3212/16-ц від 21.03.2018 та №910/856/17 від 05.06.2018 Велика Палата Верховного Суду вказала, що юрисдикційність спорів про визнання недійсними правочинів, укладених за наслідками проведення аукціону, електронних торгів, справ про оскарження прилюдних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем (переможцем торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За даних обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи за правилами господарського судочинства.

Викладені позивачем у позовній заяві доводи про те, що даний спір є підсудний Господарському суду Тернопільської області, оскільки спір стосується майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, зважаючи на заявлену позивачем вимогу щодо визнання недійсним саме правочину, укладеного за наслідками аукціону, та суб`єктний склад сторін останнього, суд вважає помилковими.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі.

Згідно із ч. 3 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 175 ГПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

При цьому, на виконання вимог ч. 6 ст. 175 ГПК України, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що даний спір належить до юрисдикції загальних судів, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та за підсудністю, яка визначається нормами ЦПК України.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, для повернення сплаченого судового збору позивачу необхідно подати до суду відповідне клопотання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 20, 45, 175, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний банк", вул. Андріївська, 4, м. Київ у прийнятті позовної заяви за вих. №КНО-61.1.3.3/13 від 03.05.2019 (вх. № 352 від 06.05.2019), доданих до неї матеріалів до розгляду та відкритті провадження у справі.

2. Позовну заяву за вих. №КНО-61.1.3.3/13 від 03.05.2019 (вх. № 352 від 06.05.2019) та додані до неї документи, в т.ч. платіжне доручення №1-LVO від 03.05.2019 про сплату судового збору в сумі 5 183,85 грн, всього на 66 (шестидесяти шести) арк., конверт, повернути заявнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали, з врахуванням перебування судді 11.05.2019 у відпустці, складено та підписано 13.05.2019.

Суддя І.М. Гирила