Рішення № 81690904, 13.05.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/218/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б.Рижого, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

про стягнення пені в сумі 1 660 756,82 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Сніжко В.Ю., дов. № 28 від 05.12.2018 року,

від відповідача: Бречко М.П., ордер РН-900 № 001 від 15.04.2019 року, Остапенко Д.І., ордер РН-899 № 001 від 15.04.2019 року,

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення пені в сумі 1 660 756,82 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.04.2019 року.

У судовому засіданні 15.04.2019 року оголошено перерву на 02.05.2019 року.

У судовому засіданні 02.05.2019 року оголошено перерву на 13.05.2019 року.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року закритого підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.05.2019 року.

У судовому засіданні 13.05.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення..

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, 25.05.207 року між позивачем (ДПЕ) та відповідачем (ЕК) укладено договір № 4041/02 купівлі-продажу, згідно з яким ДПЕ зобов`язується продавати, ЕК зобов`язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Позивачем виконані зобов`язання щодо поставки електричної енергії, однак відповідач свій обов`язок щодо своєчасної оплати не здійснив, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування 1 660 756,82 грн пені, яку просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 611 ЦК України.

12.04.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому з посиланням на норми матеріального права, зокрема ст.ст. 216, 230, 233 ГК України, ст.ст. 546, 551 ЦК України, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих прибутків для кредитора. Крім того, позивач усупереч вимогам ст. 74 ГПК України не надав доказів, які підтверджують понесення ним збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань. Відповідач також зазначає, що він не був та не є кінцевим споживачем еклектичної енергії, а є суб`єктом господарювання, який до 01.01.2019 року купував електричну енергію для забезпечення постачання та передачі споживачам Рівненської області. У свою чергу, у споживачів та у державного бюджету по пільгам та субсидіям є значна заборгованість перед відповідачем, стягнення пені може негативно вплинути на здійснення господарської діяльності з розподілу електричної енергії усім споживачам. Зважаючи на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

25.04.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній із зменшенням розміру пені не погоджується з огляду на таке. Посилання відповідача на повне виконання зобов`язання з оплати вартості купованої електричної енергії у спірному періоді не звільняє відповідача від сплати пені, що нарахована до 31.01.2019 року (включно). Крім того, зазначає, що наведені відповідачем обставин є наслідком його господарської діяльності, власним комерційним ризиком, тобто такими, що виникли не в силу об`єктивних та незалежних від відповідача обставин. Зважаючи на викладене, зазначає, що зменшення розміру пені є недопустимим, оскільки суперечить принципу справедливості, добросовісності та розумності, є неспіврозмірним в контексті інтересів обох сторін тощо.

10.05.2019 року від відповідача надійши заперечення на відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що розмір заявленої до стягнення пені є явно надмірно великим у спірних правовідносинах, ураховуючи погашення станом на час розгляду спору заборгованості у повному обсязі. Тобто стягнення заявленої позивачем пені суми пені не є сів розмірним із можливими наслідками порушення відповідачем зобов`язання. Враховуючи фактичні обставини справи, причини, що зумовили прострочення у виконанні основного зобов`язання, тощо, відповідач вважає, що ним надано достатньо доказів для встановлення наявності тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру пені.

Заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

12.04.2019 року від відповідача надійшла заява про застосування ст. 233 ГК України, в якій останній просить суд зменшити суму пені на 50%.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

25.05.2007 року між позивачем (ДПЕ) та відповідачем (ЕК) укладено договір № 4041/02 купівлі-продажу (з урахуванням змін та доповнень, викладених у додаткових угодах № 4701/01 від 22.05.2008 року, № 4702/01 від 22.05.2008 року, № 6912/02 від 10.05.2011 року, № 9596/09 від 27.05.2013 року, № 13447/01 від 31.05.2017 року, № 14885/01 від 19.02.2018 року, № 16081/01 від 06.12.2018 року), згідно з п. 2.1. якого ДПЕ зобов`язується продавати, ЕК зобов`язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

При цьому за додатковим угодами № 6912/02 від 10.05.2011 року, № 9596/09 від 27.05.2013 року, № 16081/01 від 26.12.2018 року відповідач є правонаступником в частині виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії № 4041/02 від 25.05.2007 року.

За умовами п. 10.5. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 16081/01 від 26.12.2018 року) договір вступає в силу з 01.06.2007 року та діє до 30.06.2019 року (включно). Договір може бути розірвано в разі письмового повідомлення про це однією стороною договору іншої сторони за місяць до дати розірвання договору. У цьому випадку дія договору в частині купівлі-продажу електричної енергії припиняється, а в частині розрахунків дія договору припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У матеріалах справи відсутні докази розірвання договору, відтак останній є чинним.

У п.1 преамбули до додаткової угоди № 16081/01 від 26.12.2018 року сторони домовилися, що порядок розрахунків за куповану до 31.12.2018 року (включно) електричну енергію ЕК у ДПЕ згідно з договором, взаємовідносини та відповідальність сторін за порушення умов договору в частині купівлі-продажу електроенергії, що мали місце у цей період, визначаються умовами договору, що діяли в цей період.

Відповідно до п. 4.1. договору ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК.

Абзацом 3 підп. 4.1.1. п. 4.1. договору сторони обумовили, зокрема таке: у повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов`язково зазначається замовлений обсяг на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу. Розмір оплати по декадах або етапах визначається відповідно до п.п. 6.14.-6.18. цього договору у повідомленні в графі останнього етапу розміру оплати записується словами – «по факту».

Згідно з п. 4.15. договору у разі необхідності ЕК може скоригувати замовлений обсяг купівлі електроенергії, надіславши до 15 числа розрахункового місяця до ДПЕ скореговане повідомлення про місячні обсяги купованої електроенергії.

На виконання умов договору відповідач надіслав позивачеві повідомлення № 12/18 від 30.11.2018 року на заявлений обсяг купівлі електричної енергії в Оптовому ринку електричної енергії України в грудні 2018 року та повідомлення (скориговане) № 12-2/18 від 14.12.2018 року на заявлений обсяг електричної енергії в Оптовому ринку електричної енергії України в грудні 2018 року.

Факт купівлі відповідачем у позивача електроенергії загальним обсягом 205 105,143 тис.кВт.год та загальною вартістю 257 260 493,48 грн стверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2018 року.

За підп. 7.2.1. п. 7.2. договору ЕК зобов`язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати інші умови договору.

Пунктами 6.14., 6.16. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 4701/01 від 22.05.2008 року) передбачено, що першу частку оплати за розрахунковий місяць ЕК зобов`язується здійснити до 12-00 год. 1-го числа розрахункового місяця в розмірі не меншому 5% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до підп. 4.1.1., на розрахунковий місяць з урахуванням розміру ПДВ; другу частку оплати – не пізніше 5-го числа розрахункового місяця у розмірі не меншому 10% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до підп. 4.1.1.; третю частку оплати – не пізніше 10-го числа розрахункового місяця у розмірі не меншому 17% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до підп. 4.1.1.; четверту частку оплати – не пізніше 14-го числа розрахункового місяця у розмірі не меншому 10% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до підп. 4.1.1.; п`яту частку оплати – не пізніше 15-го числа розрахункового місяця у розмірі не меншому 12% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до підп. 4.1.1.; шосту частку оплати – не пізніше 20-го числа розрахункового місяця у розмірі не меншому 9% вартості електричної енергії, замовленої ЕК відповідно до підп. 4.1.1. Якщо 1-е число припадає на вихідний день, то відповідну частку оплати ЕК зобов`язується здійснити в перший банківський день, що слідує за ним. ЕК на підставі одержаних даних (п. 6.15. договору) розраховує суму 7-го поетапного платежу з урахуванням ПДВ таким чином, щоб сумарна по всіх 7-ми етапах оплата ЕК упродовж розрахункового місяця за куплену в ДПЕ електричну енергію відповідала очікуваній вартості електричної енергії, купленої ЕК у ДПЕ в розрахунковому місяці, з урахуванням ПДВ. 7-й поетапний платіж ЕК здійснює рівними частками 26 та 28 числа розрахункового місяця. Якщо 26-те число не є банківським днем, то відповідну частку оплати ЕК зобов`язується здійснити в попередній банківський день, а якщо 28-ме число не є банківським днем, то відповідну частку оплати ЕК зобов`язується здійснити в банківський день, що слідує за ним (але не пізніше останнього банківського дня розрахункового місяця).

Відповідно до підп. 4.15.2. п. 4.15. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 4702/01 від 22.05.2008 року) при здійсненні ЕК перерахування коштів за куповану в ДПЕ електроенергію відповідно до п.п. 6.14.-6.18 розміри оплат за етапи до 15 (включно) числа розрахункового місяця не корегуються. Корегуються розміри оплат за етапи, наступні після 15 числа розрахункового місяця. При цьому різниця між скорегованою сумарною вартістю етапів до 15 (включно) числа розрахункового місяця та сумарною оплатою вартості етапів до 15 (включно) числа розрахункового місяця враховується в першому етапі після 15 числа розрахункового місяця.

У разі перевищення фактичного споживання електроенергії (відповідно до оперативних розрахунків) над обсягами, замовленими ЕК, ЕК здійснює доплату різниці розрахункової та фактичної вартості спожитої електричної енергії після кожного етапу протягом 3-х банківських днів. ЕК зобов`язується здійснити оплату зі свого поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ, указавши при цьому в призначенні платежу етап, за який здійснюється доплата (підп. 6.14.2. п. 6.14. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 14885/01 від 19.02.2018 року).

Як убачається зі звітів про надходження коштів від відповідача на рахунок позивача з розшифровкою платіжних доручень за грудень 2018 року та січень 2019 року, відповідачем у грудні 2018 року порушено умови п. 6.14 договору щодо поетапної оплати купованої електроенергії у позивача, зокрема за ІІІ-VІ етапи.

Згідно з п. 6.19. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 14885/01 від 19.02.2018 року) у випадку нездійснення ЕК оплати згідно з п. 6.14. цього договору, ДПЕ з 4-го банківського дня після закінчення відповідного етапу нараховує ЕК пеню в розмірі 1/365 подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та виставляє ЕК вимогу про сплату пені. Пеня нараховується до 19-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим. Пеня повинна бути сплачена у термін не більше 3-х банківських днів з моменту отримання ЕК письмового повідомлення від ДПЕ.

29.01.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 07/26-1832 про сплату штрафних санкцій на суму 1 660 756,82 грн за порушення умов договору щодо розрахунку за отриману електроенергію ІІІ-VІ етапів грудня 2018 року, що стверджується описом вкладення у цінний лист, чеком та описом відправки по Україні, а факт отримання вказаної претензії – витягом із офіційного сайту Укрпошти.

Вказана претензія відповідачем у встановлені строки задоволена не була, пеня, нарахована позивачем, залишається несплаченою.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із купівлею електроенергії, а предметом позовних вимог у цій справі є стягнення пені за несвоєчасні розрахунки за придбану електроенергію. Регулювання вказаних правовідносин здійснюється ГК України, ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії» тощо

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» унормовано, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, як двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач визнав факт несвоєчасної оплати вартості купованої електроенергії, отже вказана обставина за правилами ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню. При цьому у суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як штрафні санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

За ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за придбану електроенергію, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені, установив, що розмір останньої складає 1 660 756,82 грн (при заявленому – 1 660 756,82 грн) (розрахунок додається), отже пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Заразом відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%. Суд, розглянувши вказане клопотання, встановив таке.

Частинами 1, 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Оцінивши фактичні обставини справи, судом установлено, що основний борг сплачений відповідачем у повному обсязі; прострочення виконання зобов`язань з оплати електроенергії є незначним та складає від 4 до 25 днів, позивачем не доведено виникнення у нього збитків через неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині проведення розрахунків за куповану електроенергію тощо.

Отже, враховуючи майновий стан обох сторін, загальний розмір основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідач підлягає частковому задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню на 50%.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 830 378,41 грн.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 830 378,41 грн пені.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 24 911,35 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру, відтак судовий збір в розмірі 24 911,35 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Енергоринок» до Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» про стягнення пені в сумі 1 660 756,82 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (вул. Князя Володимира, 71, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 05424874) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 21515381) 830 378,41 грн пені.

У задоволенні позову про стягнення 830 378,41 грн пені відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (вул. Князя Володимира, 71, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 05424874) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 21515381) 24 911,35 грн судового збору.

Позивач: Державне підприємство «Енергоринок» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 21515381).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Рівнеобленерго» (вул. Князя Володимира, 71, м. Рівне, 33013, ідентифікаційний код 05424874).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 13.05.2019 року.

Суддя О. Андрійчук