Ухвала суду № 81677462, 11.05.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2582/16

№ 4-с/183/14/19

У Х В А Л А

11 травня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Тен І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

за участю скаржника ОСОБА_1 ,

державного виконавця Хрол В.М., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Хрол В.М. та зобов`язати останню надати йому копію виконавчого провадження № 53853746.

В судовому засіданні ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відвід судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороки О.В., яка мотивована тим, що суддя, постановила ухвалу про залишення скарги без руху, а в подальшому про її повернення. Апеляційною інстанцією скасовано ухвалу судді Сороки О.В. про повернення скарги, як таку, що була постановлена з порушенням процесуального права, що в свою чергу, потягло тривалий розгляд зазначеної скарги.

Представник Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заперечувала проти задоволення заяви про відвід судді.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, розглянувши подану заяву, дійшов до наступного висновку.

Так, у відповідності п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, на яку заявник посилається, як на підставу відводу, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з п. 7 ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід (п. 11 ч. 1 ст.253 ЦПК України).

Згідно ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В той же час, відповідно до Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Так, заявляючи відвід судді Сорокі О.В., Тимків В.Ф. посилається на те, що апеляційна інстанція встановила незаконність постановленої ухвали суду про повернення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця, що на думку заявника, свідчить про упередженість судді Сороки О.В. при подальшому розгляді його скарги.

Між тим, суд не погоджується з такою позицією заявника та звертає увагу на те, що скарга була направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті, без визначення нового складу суду.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що відвід є необґрунтованим і є підстави для вирішення питання про відвід судді суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зупинити провадження по справі

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-40, п.7 ст. 252 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати необґрунтованим відвід судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороки О.В., заявлений ОСОБА_1 .

Зупинити провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Сороки О.В. до канцелярії Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Ухвала в частині зупинення провадження по справі може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення

Суддя Сорока О.В.