Рішення № 81677412, 28.02.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3973/18

№ 2/183/638/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Новомосковський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

04.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., Новомосковський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Дніпропетровській області, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 29 вересня 2017 року № 14427, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, щодо стягнення заборгованості у розмірі 17590,95 грн.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 29 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецом Р.О. було вчинено виконавчий напис № 14427 щодо безспірного стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 01 серпня 2014 року. З цього приводу за заявою ПАТ КБ «Приватбанк» Новомосковським міськрайонний відділом ДВС ГТУЮ У Дніпропетровській області 23 січня 2018 року було відкрите провадження ВП № 55600241. Про вчинення виконавчого напису нотаріуса позивач дізнався ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження.

Між тим, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений незаконно, оскільки нотаріусом при його вчиненні не був встановлений факт безспірності заборгованості.

Як вказує позивач, надані представником банку приватному нотаріусу документи, а саме розрахунок заборгованості містить інформацію про виникнення у відповідача права вимоги простроченої заборгованості за період 01.08.2014 року по 31.07.2017 року. На думку позивача, нотаріус під час вчинення оспорюваного правочину, взяв до уваги розрахунок заборгованості, за яким період нарахування неустойки (пені, штрафу) складає три роки, що є порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Крім того, взагалі відсутній оригінал кредитного договору, а також засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Таким чином, при отриманні таких документів, нотаріус повинен перевірити, чи відповідає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису, чого не було здійснено нотаріусом Швець Р . О. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів нотаріусів для одержання виконавчих написів подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Позивач вказує, що перед вчиненням виконавчого напису, нотаріусом не перевірено, а таким чином порушено вимоги щодо безспірності договору та строків вимагання боргу, тому просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 09 липня 2018 року відкрите провадження у справі. Справа знаходилась в провадженні судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майної Г.Є. (а.с. 18)

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 23 листопада 2018 року справа була передана в провадження судді Сорока О.В.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. надати всі копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис (а.с. 62,63).

У відзиві на позов представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» надало нотаріусу обґрунтований розрахунок заборгованості, в якому відображено всі проплати, які надходили на погашення заборгованості за кредитним договором, позивачем не доведено факт належного виконання своїх обов`язків за кредитним договором та не надано відповідного розрахунку суми заборгованості, яким можливо повністю або частково спростувати існуючу перед банком заборгованість (а.с. 66,67).

Суд, дослідивши докази, з точки зору допустимості та належності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію виконавчого напису від 29 вересня 2017 року (а.с. 74), у відповідності до якого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01.08.2014 року у розмірі 17673,50 грн., яка складається з:

Заборгованості за тілом кредиту у розмірі 480 грн.,

Заборгованості за відсотками у розмірі 12590,95 грн.,

Заборгованості з пені та комісії у розмірі 3284,76 грн.,

Заборгованості по штрафам у розмірі 500 грн.,

Заборгованості по штрафам у розмірі 817,79 грн.

Виконавчий напис нотаріусом було вчинено на підставі заяви стягувача, прийнятою приватним нотаріусом 29.09.2017 року (а.с.79), до якої подано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором (а.с.78). Однак, така вимога не містить а ні дати, а ні вихідного номеру, при цьому банк вимагає від боржника сплатити суму боргу протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги.

З копій поштових документів (списку згрупованих відправлень, опису вкладень, фіскального чеку) вбачається, що вищевказана вимога банку була направлена на адресу позивача 06.09.2017 року. 07.09.2017 року, банк направив нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису. Поряд з цим, відомостей про отримання письмової вимоги ОСОБА_1 суду не подано, що суперечить вимогам закону, а саме п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року, у відповідності до якої вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем або боржником, письмової вимоги про усунення порушень.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В порушення вимог вказаного пункту, в переліку додатків у заяві стягувача про вчинення виконавчого напису, зазначено про направлення нотаріусу копії кредитного договору (а.с.75).

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Аналіз наведених норм законів дає суду дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

До заяви про вчинення виконавчого напису представником банку подано розрахунку заборгованості, сума боргу ОСОБА_1 нараховувалася станом на 31.07.2017 року, боржник не згоден з сумою заборгованості, щодо якої виданий виконавчий напис нотаріусом, а тому наявна заборгованість не є безспірною, подані докази свідчать про недоведеність суми заборгованості, яка не може бути розцінена, як безспірна.

Посилання позивача на застосування позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, заслуговує на увагу, однак не може бути предметом розгляду цієї справи.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., вчинений 29 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за номером 14427, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в розмірі 17673,50 грн., слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, вчинений 29 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за номером 14427, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором без номеру від 01.08.2014 року в сумі 17590,95 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто грн. 95 коп., ).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока.