Постанова № 81668450, 08.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Черкаси

Справа № 712/12001/18 Провадження № 22-ц/793/726/19 Категорія: 308030000

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс»;

відповідач: ОСОБА_1 , Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2019 року (ухвалене в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Мельник І.О. 06 березня 2019 року о 12:45) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» до ОСОБА_1 , Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

04 жовтня 2018 року АТ «АК «Богдан Моторс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що Товариство є власником пожежного депо, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі «Договору купівлі-продажу частини комплексу будівель, споруд, обладнання, комунікацій, озеленення та інфраструктури на аукціоні» від 25.05.2005, укладеного між ДНВП «Ротор» та ВАТ «ЛуАЗ».

28 квітня 2009 року була змінена назва та тип Товариства з відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод» на Публічне акціонерне товариство «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс», 24 квітня 2018 року на Приватне акціонерне товариство «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс».

22 травня 2003 року ОСОБА_1 була надана в користування кімната АДРЕСА_4 на підставі ордеру № 138.

Пожежне депо, що є частиною комплексу будівель та споруд, розташоване по АДРЕСА_1 , однак помилково вважається розміщеним по АДРЕСА_3 .

06 серпня 2003 року відповідач був зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_4 .

17 березня 2015 року комісією підприємства була проведена перевірка проживання ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_4 та встановлено, що відповідач за вказаною адресою не проживає, а тому кімнату було опечатано з метою недопущення зникнення особистих речей ОСОБА_1 , про що складений відповідний акт.

19 квітня 2016 року та 25 квітня 2017 року, при проведенні повторних перевірок проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою, було встановлено, що стрічка, якою опечатана кімната, не була порушена, що свідчить про непроживання відповідача за вказаною адресою.

Таким чином, станом на 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 більше трьох років не користується житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_4 .

Просило визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_4 у зв`язку із його відсутністю за вказаною адресою понад шість місяців; зобов`язати Департамент організаційного забезпечення ЧМР зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку в жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_4 ; стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у ході розгляду справи не доведено та не знайшли свого об`єктивного підтвердження доводи представника позивача про те, що відповідач відсутній за місцем свого проживання та не користується житлом у встановлені терміни без поважних причин, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

При цьому суд керувався ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 01 квітня 2019 року, АТ «АК «Богдан Моторс» вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права, просило суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив принцип змагальності сторін і повністю ігнорував докази позивача, прийняв як встановлені факти те, що начебто іншого житла у ОСОБА_1 немає і що йому чиняться перешкоди в користуванні житлом та створюються умови, що позбавляють його нормальних умов для проживання, про що свідчать його неодноразові звернення до позивача та поліції. Проте з 2015 року на адресу АТ «АК «Богдан Моторс» не було направлено жодного звернення, тоді як ДП «АЗС №2 АТ «АК «Богдан Моторс» є окремою юридичною особою.

Щодо огородження будівлі парканом, то скаржник зазначає, що дані дії є одним із способів здійснення позивачем права власності, оскільки підприємство має об`єкти найвищого ступеню пожежонебезпеки і паркан встановлений чітко на межі їх земельної ділянки.

Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про ліквідацію системи опалення приміщення.

Вважає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийняв відзив від ОСОБА_1 , а також задовольнив його клопотання після початку розгляду справи по суті.

25 квітня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства без задоволення.

Зазначає, що всі наведені ним факти були підтверджені належними та доступними доказами.

Питання щодо наявності чи відсутності в нього іншого житла не досліджувалось в процесі розгляду справи і позивач не посилався на це.

Щодо перешкод, які чинить йому позивач, вказує на те, що лист «КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» від 19.12.2013 №19/2457 підтверджує факт відсутності опалення приміщення. Свідки підтвердили, що в даному приміщенні відсутні електро- та водопостачання, а позивач не заперечив, що на підприємстві діє пропускна система і пройти можуть особи, які мають відповідні перепустки.

Стосовно строків подачі відзиву та доказів зазначив, що про існування позову він дізнався лише в грудні 2018 року, після чого звернувся за безоплатною правовою допомогою, яка була надана лише 20 грудня 2018 року. Відзив подано 04.01.2019, а під час засідання 08.01.2019 його представник просив продовжити строки подання відзиву, що було задоволено судом.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 квітня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 08 травня 2019 року на 12:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи

Відповідно до договору купівлі-продажу частини комплексу будівель, споруд, обладнання, комунікацій, озеленення та інфраструктури на аукціоні від 25.05.2005 ВАТ «Луцький автомобільний завод» придбало у власність у ДНВП «Ротор» частину комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, і пожежне депо, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 червня 2005 року (а.с. 4-10).

28 квітня 2009 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «ЛуАЗ» змінена назва Товариства на Публічне акціонерне товариство «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (протокол № 21 від 28.04.2009) (а.с. 20-32).

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 24 квітня 2018 року змінено тип товариства на Приватне акціонерне товариство «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» (протокол № 33 від 24.04.2018) (а.с. 33-46).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2008 року, залишеним у силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2008 року та ухвалою Верховного суду України від 23 грудня 2008 року, встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДНВП «Ротор» на протязі понад 10 років на різних посадах (пожежного, начальника варти) з 22 лютого 1993 року по 20 травня 1994 року (звільнений за ст. 38 КзпП України за власним бажанням), з 21 квітня 1997 року по 25 серпня 1998 року (звільнений по переводу в підрозділ «Зубр» за п. 5 ст. 36 КзпП України»), з 01 липня 1999 року працював начальником варти по 26 травень 2004 року (звільнений за п. 1 ст. 40 КзпП України в зв`язку з банкрутством), з 01.03.2000 прийнятий на ДНВП «Ротор» по трудовій угоді, звільнений з 03 січня 2006 року у зв`язку з закінченням строку трудової угоди за п. 2 ст. 36 КзпП України, з 04 січня 2006 року прийнятий начальником варти пожежної частини ВАТ «ЛУАЗ», з 25 липня 2005 року звільнений за п. 5 ст. 36 КзпП (а.с. 104-111).

Відповідно до службового ордеру № 1386 від 22 травня 2003 року, виданого науково-виробничим об`єднанням «Ротор» на підставі спільного рішення адміністрації і профкому, ОСОБА_1 на склад сім`ї з однієї особи виділено кімнату АДРЕСА_4 , житловою площею 16,8 кв.м. (а.с. 47, 89)

13 листопада 2013 року ОСОБА_1 звертався до ДП «АЗ № 2» АТ «АК «Богдан-моторс» із заявою про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_4 та відновлення становища, що існувало до порушення, з відміткою про отримання (а.с. 92).

В листі КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» від 19 грудня 2013 року № 19/2457 зазначено, що до 2005 року повітряна теплова мережа існувала для подачі тепла на пожежне депо (а.с. 90).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2014 року в позові ОСОБА_1 до ДП «АЗ № 2» ПАТ «АК «Богдан-моторс» про усунення перешкод в користуванні квартирою та стягнення збитків, відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що на підприємстві існує прохідна для працівників, через яку також проходить ОСОБА_1 у разі потреби, що ним не заперечувалось в судовому засіданні.

Роботи з реконструкції будівель і споруд за вказаною адресою ведуться на підставі проектної документації, затвердженої належним чином, а саме рішення виконкому Черкаської міської ради №755 від 06 червня 2008 року. З липня 2014 року ДП «АЗ № 2» ПАТ «АК «Богдан-моторс» не є орендарем комплексу будівель, що знаходяться за вказаною адресою. Власником комплексу будівель, споруд та земельної ділянки є ПАТ «АК «Богдан Моторс».

Тому, суд прийшов до висновку, що позивачем пред`явлено позов не до власника земельної ділянки і споруди (а.с. 122-126).

20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан моторс» щодо усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_4 , яке отримане 24 листопада 2014 (а.с. 93-94).

11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повторно звертався до ДП «АЗ № 2» АТ «АК «Богдан-моторс» щодо усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_4 , яке отримане 13 жовтня 2017 року.

17 березня 2015 року комісією в складі працівників АТ «АК «Богдан Моторс» здійснено вихід за місцем проживання ОСОБА_1 та актом зафіксовано, що останній не проживає за адресою: АДРЕСА_4 та зазначено, що з метою недопущення зникнення особистих речей ОСОБА_1 дана кімната була ними опечатана 17 березня 2015 року, про що складений відповідний акт (а.с. 48).

19 квітня 2016 року та 25 квітня 2017 року, здійснені повторні перевірки проживання відповідача у спірній кімнаті, та актами зафіксовані факти не проживання ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_4 , про що свідчить наявна стрічка, якою була опечатана кімната 17 березня 2015 року (а.с. 49-50).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, заслухавши представника ПАТ «АК «Богдан Моторс» Поставничого Р.В. , ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 ., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України).

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Статтею 4 ЖК України регламентовано житловий фонд.

Під час розгляду справи апеляційний суд встановив, що відповідач, перебуваючи у трудових відносинах з НПО «Ротор» з 22 травня 2003 року вселився у кімнату АДРЕСА_3 , житловою площею 16,8 кв.м., згідно зі спеціальним службовим ордером, виданим на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету НПО «Ротор» від 22 травня 2003 року.

У ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а у разі спору - судом.

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вищевказані статті ЖК Української РСР регулюють саме правовідносини щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду.

Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилався на норми ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, зазначав, що відповідач до спірної кімнати пожежного депо вселився на підставі ордеру, у вказаному житловому приміщенні тривалий час не проживає без поважних причин, а саме більше трьох років, тому він як новий власник спірного житлового приміщення має право на усунення перешкод в користуванні ним шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням, у зв`язку з його відсутністю понад шість місяців.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення пожежного депо, в якому знаходиться спірна кімната, з 2005 року належить на праві власності АТ «Автомобільна компанія «Богдан моторс».

Враховуючи, що спірне житлове приміщення в пожежному депо належить позивачу на праві приватної власності, а відповідач був вселений до нього у законному порядку на підставі службового ордеру виданого на підставі рішення адміністрації та профкому попереднього власника, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 71, 72 ЖК УРСР, які регулюють порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2018 року при розгляді справи № 320/1941/16-ц.

При цьому ст. 15, п. 4 ст. 2, ст. 16, ст. 386, ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України підставами позову, які може змінити лише позивач, є обставини, яким позивач обґрунтовує свої вимоги.

Згідно роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

В порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 189, ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовні вимоги позивача суд не уточнив, а розглянув спір, керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, дійшовши висновку, що представником позивача не доведено та не знайшло свого об`єктивного підтвердження те, що відповідач відсутній за місцем свого проживання та не користування спірним житлом у встановлені терміни без поважних причин, тому позовні вимоги про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 71, 72 ЖК УРСР, які регулюють порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду.

Відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності оскаржуваного рішення в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував вищезазначених вимог закону, не встановивши фактичних обставин справи, не дослідив всі докази у справі в їх сукупності, не правильно визначив, які правовідносини випливають із встановлених обставин справи, прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, застосовуючи ст. 71 та 72 ЖК УРСР, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Автомобільна Компанія «Богдан Моторс» до ОСОБА_1 , Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 травня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак