Рішення № 81666865, 07.05.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5724/18

Провадження № 2/524/259/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання - Бондаренко Н.О.

розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , третя особа Автозаводська районна державна адміністрація, як служба у справах дітей про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , третя особа Автозаводська районна державна адміністрація, як служба у справах дітей про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 711/016/33-Ф від 18.07.2008 року між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» ( рішенням від 09.03.2010 року змінено Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 32069, 62 долара США в межах максимального ліміту. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії - до 10 липня 2018 року.

Відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої обов`язки в повному обсязі у терміни і на умовах, передбачених кредитним договором.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, свого обов`язку відповідач належним чином не виконує, порушує графік повернення кредиту та сплати процентів і допустив значну заборгованість, яка станом на 14.06.2018 року становить: 71 115, 962 долара США, а саме : 30 764, 41 долара США заборгованість за кредитом, 40 321, 21 заборгованість за відсотками.

18.07.2008 року між сторонами укладено іпотечний договір №711/010/1, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до звіту ТОВ «Консалтингова компанія БІ ЕФ СІ» від 11.06.2018 року ринкова вартість предмету іпотеки становить 245 944 грн.

Також, просили виселити ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 на підставі ч. 1. 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та у відповідності до ст.. 109 ЖК України.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, загальною площею 29, 3 кв.м. , житловою площею 15, 1 кв.м., що знаходиться за адресою Полтавська області Кременчук на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №711/016/33-Ф. від 18.07.2008 року в сумі 71 115,62 доларів США, шляхом проведення прилюдних торів згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за початковою ціною встановленою на рівні не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Представник позивача просить справу розглянути на підставі наданих доказів, позовні вимоги підтримує. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Автозаводської районної державної адміністрації, як служби у справах дітей надали письмові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

18.07.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 711/016/33-Ф., останній отримав кредит у розмірі 32069, 62 долара США в межах максимального ліміту. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії - до 10 липня 2018 року. Кредит надано на споживчі цілі.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 18.07.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки.

Згідно п.1.1 договору іпотеки іпотекодавці передають іпотекодержателю в іпотеку АДРЕСА_1, що складається з 1 кімнати, загальною площею 29, 3 кв.м. та жилою площею 15, 1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу від 01.06.1998 року.

Відповідно до звіту ТОВ «Консалтингова компанія БІ ЕФ СІ» від 11.06.2018 року ринкова вартість предмету іпотеки становить 245 944 грн.

Пунктом 4.1 іпотечного договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаруса; шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку»; шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 ЗУ «Про іпотеку» (п.4.6).

Відповідно до п.4.7 у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду.

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» свої зобов`язання за кредитними договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти.

Надалі, рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 09 березня 2010 року було змінено тип акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Листом від 20.06.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушень та вимогу про добровільне виселення. Із листа вбачається, що станом на 19.04.2018 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 86659,63 доларів США. У зв`язку з наведеним банк заявив вимогу позичальнику у тридцятиденний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку. Відповідачів також попереджено, що у разі невиконання ними даної вимоги банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Зі статті 1049 Цивільного кодексу України постає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості станом на 14.06.2018 року становить: 71 115, 962 долара США, а саме : 30 764, 41 долара США заборгованість за кредитом, 40 321, 21 заборгованість за відсотками.

Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на виконання умов договорів кредиту та іпотечних договорів надсилалися на адресу відповідача ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак вимоги виконані не були (а.с. 30-31).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотети іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

З пунктів 4.1. іпотечних договорів укладених між банком та відповідачем, вбачається, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За таких підстав, суд вважає що позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає до задоволення

Разом з тим, щодо до вимоги про виселення, а даними довідки, у квартирі АДРЕСА_1 , на реєстраційному обліку перебувають та фактично проживають такі особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно визначено Законом України «Про іпотеку», згідно із частиною третьою статті 33 якого, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, Законом передбачено судовий та позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки і залежно від вибраного іпотекодержателем способу, Законом відповідно, передбачено і порядок виселення мешканців з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки.

Так, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Так, іпотекодержатель ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду, заявивши позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також про виселення відповідачів, не зазначивши у позовних вимогах з наданням іншого житлового приміщення чи без надання іншого житла на підставі наведеної норми закону.

Із позовної заяви вбачається, що вимоги позивачем обгрунтовані умовами договору іпотеки, а також положеннями статтей 33,39,40 Закону України «Про іпотеку». Тобто вимога про виселення заявлена як похідна від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

На підставі ст.47 Конституції України, ч.1ст.40 ЗУ «Про іпотеку», ч.2 ст.109 ЖК України суд виходить з того, що за умовами кредитного договору кредитні кошти надані позичальнику на споживчі цілі, тобто нерухоме майно яке згідно іпотечного договору передане в іпотеку було придбано не за рахунок коштів отриманих відповідачем на підставі кредитного договору.

У задоволенні позовної вимоги про виселення відповідачів необхідно відмовити, оскільки в даному випадку виселення відповідачів без надання іншого житла є неможливим, що зазначено у правовій позиції Верховного суду України від 06.07.2016р. у справі №6-3173цс15.

18.07.2008 року квартира передана ОСОБА_1 в іпотеку за іпотечним договором № 711/010/1, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Васильченко О.Б. за реєстровим № 2520 в якості забезпечення зобов"язання за кредитним договором № 711/016/33-Ф від 18.07.2008 року.

За приписами частини 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 21.12.2016 року №6-1731цс16, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на нього іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

Спірне іпотечне майно придбане іпотекодавцями до укладення договору кредиту та іпотеки, а відтак придбане не за кредитні кошти, що виключає можливість виселення відповідачів без надання іншого житла.

Не зважаючи на це, позивач не обгрунтував своєї вимоги про виселення відповідачів не вказав іншого житла, в яке суду слід виселити відповідачів, за наявності підстав для цього.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року (справа №303/1590/15-ц, провадження №61-9284св18), під час виселення в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла, незазначення позивачем іншого постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Крім того, у відповідач ОСОБА_2 є неповнолітній, зареєстрований у іпотечному житлі, проживає там на даний час та проживав і на час укладення договорів, а тому, виселення неповнолітніх дітей із вказаного житлового будинку без надання іншого житла буде порушувати їх права передбачені законом, зокрема і ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно якої дитина має право на житло.

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 81, ч. 1 ст. 141, ст. 265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 575, 590, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 7, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», суд, -

УХВАЛИВ

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , третя особа Автозаводська районна державна адміністрація, як служба у справах дітей про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити частково.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 невідновлювальної кредитної лінії від 18.07. 2008 року №711/016/33-Ф, що складається з заборгованості станом на 14.06.2018 року, яка становить: 71 115, 962 долара США, а саме : 30 764, 41 долара США заборгованість за кредитом, 40 321, 21 заборгованість за відсотками на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 належить іпотекодавцю на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціна на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у повернення сплаченого судового збору 3689, 16 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Предоляк