Рішення № 81665779, 08.05.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3550/18

Провадження № 2/311/146/2019

08.05.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.,

за участі секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, про захист порушеного права на виділення земельної частки (паю) в натурі,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, про захист порушеного права на виділення земельної частки (паю) в натурі.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що вона є власником земельної частки (паю), розміром, 4,46 в умовних кадастрових гектарах, у колишньому КСП «Орлянський», на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області.

Нею вживалися заходи щодо виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), але Відділом Держгеокадастру у Василівському районі повідомлено, що земельна ділянка, яка була зазначена в плані за спадкодавцем ОСОБА_2 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), на підставі розробленої технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була виділена ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Виділити земельну ділянку на місцевості, яка була вказана в карті (плані) та рахувалась за спадкодавцем ОСОБА_2 , не є можливим.

Позивач, бажаючи виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) на підставі сертифікату та свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), 31.07.2018 звернулась із заявою до Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області про визначення їй земельної ділянки та надання викопіювання з кадастрової карти (плану) та дозволу на розробку технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) замість сертифікату на право земельну частку (пай) розміром 4,46 в умовних кадастрових гектарах.

На вказану заяву позивач отримала відповідь, згідно якої, вільної земельної ділянки на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, що могла б виділена їй в натура (на місцевості), не має, оскільки, вся земля на території ради розпайована і знаходиться в користуванні.

Позивач вказує, що всі її намагання вирішити питання про виділ земельної частки (паю) в натурі ( на місцевості) в позасудовому порядку вичерпані.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідачів виділити їй земельну ділянку в натурі (на місцевості) із земель резервного фонду державної власності на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого Василівською РДА 31.01.1997 в розмірі - 4,46 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 23-24).

Відповідачем - Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області надано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

На думку відповідача, правові підстав для зобов`язання вчинити його певні дії з виділення позивачу земельної ділянки в натурі (на місцевості) відсутні, оскільки, у зв`язку зі змінами в законодавстві, місцеві адміністрації позбавлені повноважень з розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 32-33).

Відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області надано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

На думку відповідача, рішення щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій.

Згідно ч. 4, 5 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», громадянам, зазначеним в п. 4 ч. 1 ст. 1, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Згідно ч. 5 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» до зазначеної категорії громадян належать громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Оскільки позивачем не надано доказів, що вона належить до категорії громадян, зазначених у абзаці 4 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відсутні правові підстави для застосування положень п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону (а.с. 47-51).

Відповідачем - Орлянською сільською радою Василівського району Запорізької області відзив на позов не надано.

Будучи присутніми в судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Василівської районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Рух справи.

09 жовтня 2018 року до суду надійшла позовна заява (а.с. 2-3).

16 жовтня 2018 року судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху (а.с. 20).

29 жовтня 2018 року отримано уточнену позовну заяву (а.с. 23-24).

30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі (а.с. 27).

20 листопада 2018 року отримано відзив на позовну заяву (а.с. 32-33).

13 грудня 2018 року отримано відзив на позовну заяву (а.с. 47-51).

17 січня 2019 року судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду (а.с. 62).

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Предметом позову в справі є захист порушеного права позивача на виділення земельної частки (паю) в натурі.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної частки (паю), розміром, 4,46 в умовних кадастрових гектарах, у колишньому КСП «Орлянський», на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.06.2001, згідно якого ОСОБА_2 (матір позивача) успадкувала право на земельну частку (пай) після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 (а.с. 7), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.12.2007, згідно якого ОСОБА_1 успадкувала право на земельну частку (пай) після смерті своєї матері ОСОБА_6 (а.с. 9) та сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області 31.01.1997 (а.с. 6).

Позивачем вживалися заходи щодо виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

25 травня 2018 року Відділом Держгеокадастру у Василівському районі позивача повідомлено, що земельна ділянка, яка була зазначена в плані за спадкодавцем ОСОБА_2 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), на підставі розробленої технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) була виділена ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 15 зв.).

Позивач, бажаючи виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) на підставі сертифікату та свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), 31.07.2018 звернулась із заявою до Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області про визначення їй земельної ділянки та надання викопіювання з кадастрової карти (плану) та дозволу на розробку технічної документації із землеустрою меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) замість сертифікату на право земельну частку (пай), розміром, - 4,46 в умовних кадастрових гектарах.

На вказану заяву позивач отримано відповідь, згідно якої, вільної земельної ділянки на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, що могла б виділена їй в натурі (на місцевості), не має, оскільки, вся земля на території ради розпайована і знаходиться в користуванні (а.с. 17).

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Судом встановлено, що на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) були відсутні вільні земельні ділянки, які належали КСП «Орлянський», з яких позивачу могла б бути виділити земельна ділянка в натурі.

Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Оскільки усі землі КСП «Орлянський» вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості), позивач має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу).

В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про виділення земельної ділянки в натурі) передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набув чинності 01 січня 2019 року, районні державні адміністрації виключені з переліку осіб, уповноважених на розгляд заяв власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай), згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року (справа № 323/323/17, провадження № 61-9871св18).

Як зазначалося вище, неодноразові звернення ОСОБА_1 до органів влади та органів місцевого самоврядування щодо виділення їй земельної ділянки на підставі сертифіката на право на земельну частку залишені без задоволення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_1 звернулася до суду за його захистом.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення права позивача на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель резервного фонду на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), а тому позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку в натурі (на місцевості) із земель резервного фонду державної власності на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області 31 січня 1997 року розміром 4, 46 в умовних кадастрових гектарах.

Додатково суд враховує та звертає увагу на те, що земельний пай, який належить позивачу згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) знаходиться у фактичному користуванні позивача ОСОБА_1 з 2007 року. З цього часу та 2018 року позивачем сплачувався земельний податок за користування даною земельною ділянкою, що підтверджено довідкою Орлянської сільської ради Василівського району від 11.04.2019, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що належним відповідачем у справі судом визначено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, якого зобов`язано вчинити певні дії з реалізації порушеного права позивача на земельну ділянку, правові підстави для зобов`язання інших відповідачів - Василівської районної державної адміністрації Запорізької області та Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, для зобов`язання виділити позивачу земельну ділянку в натурі, відсутні, а тому суд вважає необхідним в цій частині позову відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 137, 141, 142, 265-268, 279 ЦПК України,

В И Р И Ш І В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, про захист порушеного права на виділення земельної частки (паю) в натурі, задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689), яке розташоване за адресою: 69095, місто Запоріжжя, вулиця Українська, 50, виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку в натурі (на місцевості) із земель резервного фонду державної власності на території Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області 31 січня 1997 року розміром 4, 46 в умовних кадастрових гектарах.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 травня 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко