Ухвала суду № 81665217, 13.05.2019, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/729/19 Провадження № 1-кс/304/288/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., при секретарі судового засідання - Гавій Л.В., з участю старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Сочки А.Я., фактичного володільця майна ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Бандура Р.В., розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Сочки А.Я., погоджене прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демківим Р.О. на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000199 від 08 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий СВ Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Сочка А.Я. звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070130000199 від 08 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України про накладення арешту на автомобіль марки «HYUNDAI Sonata», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , мобільні телефони марки «SAMSUNG DUOS» та дві сім картки ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , іншого телефону ІМЕІ1 НОМЕР_5 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 , при цьому транспортний засіб залишити на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області за адресою: м. Перечин, вул. Ужгородська, №37, а інші речі після проведення слідчих дій направити до кімнати зберігання речових доказів Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області. Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою зі своїми знайомими ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцем АДРЕСА_4 , будучи обізнаним у явищі нелегальної міграції, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, сприяв незаконному переправленню нелегальних мігрантів через державний кордон України та потрапляння в країни Євросоюзу, а саме 07 травня 2019 року, отримавши по АДРЕСА_5 від невстановленої досудовим розслідуванням особи для перевезення нелегальних мігрантів - чотирьох громадян Народної Республіки Бангладеш, а саме: 1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 2. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 3. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; 4. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на автомобілі марки «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_7 , з м. Київ до с. Поляна Свалявського району Закарпатської області, а згодом - на територію Перечинського району Закарпатської області, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що особи, яких вони повинні перевезти, перебувають на території України незаконно та мають намір незаконно потрапити до країн Євросоюзу. В подальшому, 07 травня 2019 близько 22.00 год вищевказаних громадян посадили в автомобіль марки «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_3 , а інших 8 громадян Народної Республіки Бангладеш посадили в автомобілі марки «Chevrolet Lacetti», д/н НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_5 , та марки «KIA SEPHIA», д/н НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_4 , та направились в сторону Закарпатської області, групою із вищезазначених трьох автомобілів автодорогою Київ-Чоп, при цьому тримаючи зв`язок між собою. 08 травня 2019 року об 11.00 год працівниками поліції у с. Тур`я-Пасіка Перечинського району, в рамках проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою «Мігрант», було зупинено вищевказані автомобілі, однак зупинився лише автомобіль марки «Volkswagen Passat», д/н НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_3 , а автомобілі марки «Chevrolet Lacetti», д/н НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_5 , та марки «KIA SEPHIA», д/н НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_4 , різко розвернулися та почали втікати від працівників поліції, однак були зупинені на території Свалявського району Закарпатської області. Дану подію начальником СВ Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області підполковником поліції Попадич А.М. 08 травня 2019 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер 12019070130000199, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України. 08 травня 2019 року під час огляду місця події в с. Т.Пасіка, на роздоріжжі в напрямку с. Завбуч було виявлено автомобіль марки «HYUNDAI Sonata», д/н НОМЕР_1 , під час проведення огляду якого, згідно письмової згоди фактичного користувача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та мобільні телефони марки «SAMSUNG DUOS» на дві сім картки ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , іншого телефону ІМЕІ1 НОМЕР_5 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 . Після проведення огляду автомобіль направлено на майданчик тимчасового тримання Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області за адресою: м. Перечин, вул. Ужгородська, №37. Оскільки для здобуття доказів, а також встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, проведення всіх необхідних слідчих дій та експертиз, необхідним є накласти арешт на майно для збереження речових доказів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, а також для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, у вказаному кримінальному провадження слідчий просить клопотання задовольнити.

Старший слідчий СВ Сочка А.Я. у судовому засіданні підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому.

Фактичний володілець майна ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечив проти заявлено слідчим клопотання та пояснив, що він ніякого відношення до незаконного переправлення осіб через державний кордон України не має, нелегальних мігрантів не перевозив. Того дня він разом зі своєю дружиною на вказаному транспортному засобі, який належить їх доньці ОСОБА_2 , приїхали на територію Закарпатської області, а саме у с. Поляна Свалявського району, оскільки мають намір придбати тут нерухомість.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Бандур Р.В. також заперечив проти задоволення клопотання про арешт майна, при цьому посилаючись на викладені ним у письмовому запереченні обставини.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши надані слідчим матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів клопотання встановлено, що 08 травня 2019 року біля 12.07 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 08 травня 2019 року о 12.05 год начальником ВБЗТЛ майором поліції Роговим, по вул. Центральній у с. Туря-Пасіка Перечинського району, було зупинено автомобіль, в якому було виявлено чотирьох громадян Республіки Бангладеш, які не мають жодного документа та намагалися перетнути державний кордон України з метою потрапляння до країн Євросоюзу.

Також встановлено, що дану подію 08 травня 2019 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер №12019070130000199 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 332 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження №12019070130000199 від 09 травня 2019 року.

З протоколу огляду місця події від 08 травня 2019 року вбачається, що об`єктом огляду являється інший автомобіль марки «HYUNDAI Sonata», червоного кольору, д/н НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). Даний автомобіль знаходився на автодорозі Перечин-Свалява-Липча, неподалік знаку с. Т.Пасіка на відстані 100 м, а саме на розпутті в напрямку с. Завбуч з правої сторони на узбіччі в напрямку м. Перечин. При цьому, жодних незаконних мігрантів чи осіб, які не мають документів, у даному автомобілі при огляді виявлено не було.

Разом з цим, як вбачається із свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «HYUNDAI» моделі Sonata, 2004 року випуску, належить ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_1 . При цьому у судовому засіданні встановлено, що фактичним користувачем такого являється ОСОБА_1 .

Так, згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Так, слідчим суддею встановлено, що на даній стадії досудового слідства, ОСОБА_1 не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого злочину, а слідчим у клопотанні не доведені підстави вважати, що майну, на яке просить накласти арешт, загрожує знищення, чи воно є речовим доказом, чи підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Окрім того, надані слідчим матеріали до клопотання, не підтверджують належними і допустимими доказами причетність ОСОБА_10 до вчинення злочину, підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тому, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на зазначене вище майно, є безпідставним.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час слідчим не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна.

Відтак, доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження майна як речових доказів, є безпідставними та немотивованими.

Отже, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, обґрунтованість необхідності обмеження у праві власності нерухомим майном, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Сочки А.Я., затвердженому прокурором Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демківим Р.О. на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070130000199 від 08 травня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про арешт майна - відмовити.

У відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України негайно повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль марки «HYUNDAI Sonata», д/н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , мобільні телефони марки «SAMSUNG DUOS» та дві сім картки ІМЕІ1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , іншого телефону ІМЕІ1 НОМЕР_5 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 / НОМЕР_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: Чепурнов В. О.