Ухвала суду № 81661344, 11.05.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4207/19

Провадження № 1-кс/428/3592/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., за участю секретаря судового засідання Чумак Ю.А., прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Зінченко Ю.С., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №12019130370000569 від 02.04.2019 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рафайлівка Антрацитівського району Луганської області, громадянина України, українця, із професійно-технічною освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не має на утриманні неповнолітніх дітей, не є людиною з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019130370000569 від 02.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в ніч з 22 на 23 березня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відсунувши шпінгалет на дверях, проникли на територію садового будинку АДРЕСА_2 задля ночівлі у вказаному будинку.

23.03.2019 року, приблизно о 08-00 годині ранку, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 , маючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні садового будинку АДРЕСА_2, де потерпілий ОСОБА_3 зберігає своє майно, переконавшись, що за їхніми протиправними діями ніхто не спостерігає, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи умисно, викрали:

- черевики робочі шкіряні чорного кольору на шнурках, вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи №19/113/9-1/483е від 24.04.2019 року 200 грн.;

- 1 комплект робочого костюму, брюки та куртку (не утеплені), темно синього кольору з матеріалу ХБ, вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи №19/113/9-1/483е від 24.04.2019 року 166,67 грн.;

- куртку робочу (ватник), темно синього кольору з матеріалу ХБ, вартість якої згідно висновку судової товарознавчої експертизи №19/113/9-1/483е від 24.04.2019 року 200 грн.

Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вийшов із приміщення зазначеного садового будинку та підійшов до будівлі туалету на території дачного будинку, відкривши двері та увійшовши всередину, підняв дверцята на підлозі до шухляди, в якій потерпілий зберігав будівельний інструмент, та, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, діючи умисно, викрав 2 кувалди різної ваги та 1 молоток, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють.

Після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із викраденим майном зникли, а викрадене майно обернули на свою користь та розпорядились ним на власний розсуд.

Отже ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїми протиправними діями, спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 566,67 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

25.04.2019 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 КПК України вручено останньому.

Допитаний підозрюваний ОСОБА_1 визнав себе повністю виним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, при цьому підтвердивши обставини його скоєння.

Сторона кримінального провадження у своєму клопотанні зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інші кримінальні правопорушення. Про зазначені ризики, окрім тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним за вчинене кримінальне правопорушення, свідчать обставини, що підозрюваний ОСОБА_1 ухиляється від відбування покарання з випробуванням, у зв`язку з чим до нього застосовуються розшукові заходи для встановлення місця його знаходження; він вчинив вказане кримінальне правопорушення у період іспитового строку; йому 07.05.2019 року повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; він є неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності та не має родини, постійного джерела доходів і місця роботи, що свідчить про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків і постійного джерела доходу. Для забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 буде достатньо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор Зінченко Ю.С. у судовому засіданні повністю підтримала подане клопотання, підтвердила доводи, викладені в його обґрунтування. Зазначила, що наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі вчинити інші кримінальні правопорушення. Просила застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення. Пояснив, що він не погоджується з клопотанням. Заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Приходячи до такого висновку, слідчим суддею враховано позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повністю підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколом огляду місця події від 01.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_5 ; протоколом огляду місця події від 07.04.2019 року за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 05.04.2019 року; протоколом огляду предмета від 05.04.2019 року; висновком судової товарознавчої експертизи №19/113/9-1/483е від 24.04.2019 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 25.04.2019 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 25.04.2019 року.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, є обґрунтованою.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за скоєння якого може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Стороною кримінального провадження відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 лютого 2015 року по справі «Подвезько проти України» зазначив, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні, з урахуванням відомостей про попередню протиправну діяльність підозрюваного, який притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, що він ухиляється від відбування покарання з випробуванням, у зв`язку з чим до нього застосовуються розшукові заходи для встановлення місця його знаходження.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини по справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та тримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в аспекті обставин справи, зокрема біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інші кримінальні правопорушення свідчить те, що він є неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності та вчинив вказане кримінальне правопорушення у період іспитового строку; йому 07.05.2019 року повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; він не має родини, постійного джерела доходів і місця роботи, що свідчить про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків і постійного джерела доходу. Вказані підстави свідчать про стійку упевненість підозрюваного ОСОБА_1 у відсутності невідворотності покарання за скоєне.

При цьому слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_1 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров`я, наявність судимості, відсутність офіційного місця роботи, соціальний стан, відсутність родини та міцних соціальних зв`язків.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризиків -спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому з урахуванням приписів п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно якої питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

За таких обставин з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків та особи підозрюваного слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На виконання положень ч. 3 ст. 183 КПК України, та враховуючи, що не встановлено обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 ст. 182 КПК України передбачено, що у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, а також відносно особи підозрюваного та його репутації, визначити розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 38420 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, зазначені в ст. 194 КПК України і він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Водночас, слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 передбачених законом обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи майновий, сімейний стан підозрюваного та тяжкість вчинення злочину.

Окрім цього, застосовуючи відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного обов`язки, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Керуючись вимогами ст. ст. 40, 110, 131-132, 176-179, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 07.05.2019 року по 05.07.2019 року, включно.

Ухвала діє протягом 60 днів, а саме з 07.05.2019 року по 05.07.2019 року, включно, та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач - ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ - 26297948, банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - 37317017002672, призначення платежу: застава № справи з ухвали суду, П. І.Б . платника застави, ЄДРПОУ Сєвєродонецького міського суду Луганської області - 05381484.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого СВ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, який здійснюватиме досудове розслідування, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із м. Сєвєродонецьк Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на два місяці, який починається з моменту внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 11.05.2019 року.

Слідчий суддя Ж. І. Кордюкова