Вирок № 81659861, 08.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5593/19

1-кп/755/930/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32019100000000249 від 22.03.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, українця, громадянина України, працюючого неофіційно керуючим, з повною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Коржа Р.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є засновником суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи): Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарбор», код ЄДРПОУ 41696030 (далі -ТОВ «Гарбор»). Не зважаючи на те, що вказане товариство зареєстровано в державних органах влади, як суб`єкт підприємницької діяльності (юридична особа), ОСОБА_1 взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинив злочин у сфері господарської діяльності при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 , у листопаді 2017 року, більш точних даних проведеним досудовим розслідуванням не встановлено, зв`язався з невстановленою слідством особою, що запропонувала йому роботу, яка полягала у перереєстрації на своє ім`я суб`єкту підприємницької діяльності за фінансову винагороду. На дану пропозицію ОСОБА_1 погодився, у невстановлений досудовим розслідуванням час і місці надав невстановленій особі копію свого паспорту громадянина України, ідентифікаційний номер та власний контактний мобільний номер. Приблизно через тиждень, у листопаді 2017 року, з ОСОБА_1 за контактним номером зв`язалася невстановлена особа жіночої статі, що наголосила про необхідність якомога раніше прибути до м. Києва для того, щоб офіційно оформити документи з перереєстрації підприємства, на що ОСОБА_1 погодився. Зустрівшись із невстановлеиою слідством особою в Дніпровському районі м. Києва, біля станції метро «Лівобережна», у денний час доби, у листопаді 2017 року, більш точної дати не встановлено, остання повідомила ОСОБА_1 , що йому необхідно буде підписати ряд статутних та інших установчих документів по придбанню підприємства із назвою ТОВ «Гарбор», про те, що директором товариства буде призначено його та він у подальшому до діяльності ТОВ «Гарбор» не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ «Гарбор» будуть займатись інші особи, за що ОСОБА_1 отримає грошову винагороду у розмірі 1500 гривень. Також, невстановлена особа повідомила ОСОБА_1 , що безпосередньою перереєстрацією товариства в органах державної влади будуть займатись інші особи, на що ОСОБА_1 погодився, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. ОСОБА_1 , у свою чергу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановлеиою досудовим розслідуванням особою, як майбутнього власника перереєстрованодю товариства, усвідомлюючи, що товариство придбавається з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань, погодився на таку пропозицію, тому, перебуваючи в Дніпровському районі м. Києва, біля станції метро «Лівобережна», в листопаді 2017 року, в денний час доби (більш точних даних проведеним досудовим розслідуванням не встановлено), підписав наданий йому невстановлеиою особою договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Гарбор» (код 41696030) від 14.11.17 року, яким набув 100% частки статутного капіталу товариства та фактично став єдиним власником підприємства. Після підписання вищевказаного документу ТОВ «Гарбор», ОСОБА_1 , перебуваючи в Дніпровеькому районі м. Києва, біля станції метро «Лівобережна», в лиетопаді 2017 року, в денний чає доби (більш точних даних проведеним досудовим розслідуванням не ветановлено), передав його невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка в подальшому, через деякий чає (більш точних даних проведеним доеудовим розслідуванням не встановлено), разом із заявою про державну реєетрацію змін до відомостей про юридичну особу, подала їх до юридичного департаменту Маріупольеької міської ради Донецької області за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, проеп. Миру, 6.83А.

Дії ОСОБА_1 , що перереєстрував ТОВ «Гарбор» здійснювались в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: статті 1 Закону України «Про підприємництво» № 698-ІІ від 07.02.1991 року, зі змінами та доповненнями, яка визначає, що «підприємництво - це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність з метою виробництва продукції, виконання робіт, чи надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку»; статті 65 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 року, зі змінами та доповненнями, яка зазначає, що «управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи; пункту 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року, згідно якого власник, уповноважена ним службова особа підприємства, повинні організувати бухгалтерський облік на підприємстві та забезпечити фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах; статті 81 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року, за якою особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу; статті 87 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року, якою встановлено: для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок і затвердження. Установчим документом є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене особою, діє на підставі статуту затвердженого цією особою, особа вважається створеною з дня її державної реєстрації; статті 88 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року, якою встановлено: у засновницькому договорі товариства визначаються умови передання товариству майна учасників; статті 89 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року, якою юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом; статті 56 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 року, якою встановлено, що суб`єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб`єкта господарювання з додержанням вимог законодавства; статті 57 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року, якою встановлено: установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ним рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобов`язуються утворити суб`єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб`єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб`єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону; статті 58 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 року, якою встановлено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації, як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом; статті 88 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 року, якою встановлено, що учасники господарського товариства зобов`язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку то коштам (засобам), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства; статті 89 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 року, якою встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники Товариства;статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІV від 15.05.2003 року, якою визначено, що для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу), крім створення державного органу, органу місцевого самоврядування, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника; примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи; документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; статті 4 Закону України «Про господарські товариства» № 1576-ХІІ від 19.09.1991 року, якою визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, їх установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, виключаючи перелік питань, по яким необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 1 ст. 205 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно у листопаді 2017 року йому запропонувала невідома особа роботу, яка полягала у перереєстрації на його ім`я суб`єкту підприємницької діяльності за фінансову винагороду. Він на дану пропозицію погодився, оскільки мав скрутне матеріальне становище. Після чого, він надав даній особі копію свого паспорту, ідентифікаційний номер та контактний мобільний номер. У подальшому, на його мобільний телефон зателефонувала невідома особа жіночої статі та попросила приїхати до м. Києва, щоб оформити документи з перереєстрації підприємства. Приїхавши до м. Києва, він зустрівся з незнайомою жінкою у Дніпровському районі біля станції метро «Лівобережна», де остання пояснила, що йому необхідно буде підписати деякі документи і він за це отримає винагороду у розмірі 1500 гривень, на що він погодився. У подальшому, він підписав всі необхідні документи біля станції метро «Лівобережна». Зокрема, показав, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся, жалкує, що так сталося, розуміє, що його дії носили протиправний характер та запевнив, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям у скоєному.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності й тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 205 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є невеликої тяжкості, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся у скоєному, дані про ОСОБА_1 , а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням ставлення обвинуваченого до вчиненого (його щире каяття, вину визнав повністю), суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 1 ст. 205 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.

Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити Бордюгову В.Є. та прокурору.

Суддя