Ухвала суду № 81659854, 07.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/1926/18

№1-кп/755/335/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

"07" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ляшинській А.Ю.,

розглянув у судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000480 від 14.01.2018 року, № 12018100040005362 від 02.06.2018 року та № 12017100040016335 від 08.12.2017 року, які об`єднані, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, м. Чимкент, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, маючого дитину ІНФОРМАЦІЯ_2., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Віротченка С.С.,

захисника Фесенка С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000480 від 14.01.2018 року, № 12018100040005362 від 02.06.2018 року та № 12017100040016335 від 08.12.2017 року, які об`єднані, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року відносно ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, вони на даний час не зникли, останній раніше не з`являвся на виклики, провадження не закінчено, обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки є неодноразово судимий, ніде не працює, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який відсутні.

Захисник Фесенко С.І. заперечив проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки останній тривалий час перебуває під вартою. За час судового слідства, було визначено не досліджувати докази щодо тих обставин, які сторони не оспорюють. На даний час, судове слідство перебуває на стадії допиту обвинуваченого і тому останній позбавлений будь-якої можливості впливати на свідків, спеціалістів або інших учасників кримінального провадження. Крім того, відсутній ризик щодо знищення, сховання або спотворенню будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі докази знаходяться в матеріалах кримінального провадження, а прямого доступу до них ОСОБА_1 не має і немає ніякого сенсу здійснювати такі дії з його сторони. Зокрема, відсутні можливості вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки будь-яких нових фактичних даних з цього приводу прокурором не надано, а припущення судом не можуть братися до уваги в силу дій норм процесуального закону. Таким чином, існують підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а саме: останній має постійне місця проживання за адресою : АДРЕСА_1 ; має на утриманні матір, яка є літньою людиною та потребує постійного догляду; бере участь у вихованні малолітньої доньки ІНФОРМАЦІЯ_2; має постійну хворобу в умовах СІЗО (температура); постійні болі в області печінки, живота; підвищену втому, що додатково підтверджується проведенням всіх судових засідань в режимі відеоконференції та має наявне хронічне вірусне захворювання, що підтверджується відповіддю з ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» від 11.04.2019 року. Зазначений діагноз потребує термінового лікування в стаціонарних умовах медичного закладу та постійного нагляду в домашніх умовах. Умови слідчого ізолятору не пристосовані для будь-якого тривалого перебування осіб, до того ж, хворих. Врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має важливе значення та є обов`язковим для забезпечення гарантування права особи на свободу і права на життя та дотриманням ст. ст. 2, 3 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 14.03.2013 року в справі «Салахов та Іслямова проти України»). Таким чином, зазначені прокурором ризики, не ґрунтуються на дійсних фактах. У зв`язку з наведеним, з урахуванням стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , просив змінити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на інший, більш м`який запобіжний захід, а в разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити останньому розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, підвищену суспільну небезпечність кримінальних правопорушень та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу та його продовженні, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується серед іншого у вчиненні тяжких злочинів, крім того, останній, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду, оскільки раніше не з`являвся на виклики, провадження не закінчено, обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки є неодноразово судимий, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання останньому під вартою.

Зокрема, суд звертався до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України з приводу стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , на що було отримано відповідь, що на момент огляду останнього лікарем-інфекціоністом даних на наявність будь-якого інфекційного захворювання, зокрема вірусного гепатиту В, не виявлено і стан його здоров`я є задовільним, стаціонарного лікування як в умовах медичної установи, так і в лікарняних закладах МОЗ України, не потребує.

Однак, захисник Фесенко С.І. у судовому засіданні повідомив, що звертався з адвокатським запитом до ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , на що йому була надана відповідь про те, в останнього наявне хронічне вірусне захворювання, у зв`язку з чим, суд звернеться з відповідним запитом щодо встановлення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1

Тому, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що дані ризики не зменшилися, що виправдовує обраний раніше вид запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою та на даний час, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, у зв`язку з чим, не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Зокрема, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 04 липня 2019 року включно.

Зокрема, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя