Рішення № 81651665, 07.05.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Справа № 915/483/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)

до відповідача Відділу культури Миколаївської районної державної адміністрації, Одеське шосе, 88 б, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 02226412)

про стягнення коштів в розмірі 14 746, 20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Валешинська О.О. довіреність № 01/54-66 від 02.01.2019 року;

від відповідача: Пащук К.П. довіреність № 100 від 07.05.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “Миколаївобленерго” з позовною заявою про стягнення з Відділу культури Миколаївської районної державної адміністрації коштів в сумі 14 746, 20 грн., в тому числі: 7 814, 04 грн. – заборгованості за спожиту активну електричну енергію у грудні 2018 року; 315, 99 грн. – пені; 26,33 грн. – 3 % річних; 78,14 грн. – інфляційних втрат; 6 511, 70 грн. – заборгованості за перевищення договірних величин споживання.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 09.04.2019 року.

У зв’язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/483/19, призначений на 09.04.2018 року на 14 год. 00 хв., не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.05.2019 року розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 07.05.2019 року

В судовому засіданні 07.05.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 38/274 від 25.12.2007 року про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за активну електроенергію в грудні 2018 року та перевищення договірних величин споживання електричної енергії в грудні 2018 року. Крім того, нараховано відповідачу штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні витрати відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов’язань”, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2019 року, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою та не в змозі оплатити кошти, зазначив, що електричну енергію дійсно спожито з перевищенням договірних величин.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого протоколом річних Загальних зборів акціонерів ПАТ “Миколаївобленерго” від 19.04.2018 року № 27, Акціонерне товариство “Миколаївобленерго” є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” у відповідності до Закону України “Про акціонерні товариства” від 17 вересня 2008 року № 514-VІ (арк. 43-45).

Відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ «Миколаївобленерго» було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго», створеного шляхом перетворення з державної акціонерної Енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» відповідно до Закону України «Про господарські товариства» та рішення Загальних зборів акціонерів. Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» відповідно до вимог Закону України від 17.09.2008р. № 514-УІ «Про акціонерні товариства».

25.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» (постачальник) та Відділом культури і туризму Миколаївської райдержадміністрації (споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 38/274 (арк. 12-16).

До договору між сторонами були укладені додатки, зокрема, Додаток № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” та Додаток № 1а “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2018 рік” (арк. 17-18).

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір та додатки підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 6,6 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка продажу електричної енергії по кожному об’єкту споживача визначається додатком № 8 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору постачальник зобов’язується виконувати умови цього договору, постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.3 Договору споживач зобов’язується виконувати умови цього договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків № 10 “Порядок розрахунків” та № 4 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до договору сторони домовились, що споживач в останній календарний день місяця на 24:00 год. знімає покази засобів обліку і 01 числа місяця, наступного за розрахунковим повідомляє про них постачальнику за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг (далі-сервіс), що розміщений за адресою www.mega-billing.com.

Постачальник проводе контрольне зняття показів розрахункових засобів обліку наприкінці розрахункового періоду.

Відповідно до п. 1 Додатку № 10 до договору розрахунковим вважається період з 23 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов’язаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергію. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Відповідно до п. 2 Додатку № 10 до договору споживач до 10 числа здійснює плановий платіж у сумі вартості 70 % заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Додатку № 10 в день надання "Акту про використану електричну енергію" постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунки за фактично спожиту електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період.

Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії (перетікання реактивної електроенергії) має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію (перетікання реактивної електроенергії).

Відповідно до п. 3.1.3 Договору постачальник має право визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужностей.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужностей, визначених згідно вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Згідно з Додатком № 1 до Договору “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” (арк. 17) сторони погодили наступне:

- п. 2 встановлено, що споживач самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням попередньої оплати (планових платежів) і роздрібних тарифів, що діють у розрахунковому періоді та доводяться споживачу через засоби масової інформації за п’ять днів до введення їх у дію;

- п. 3 встановлено, що споживач має право не пізніше п'яти робочих днів до закінчення розрахункового періоду, визначеного у п. 1 додатку № 10 цього договору, звернутися до Постачальника із заявою щодо зміни встановленого у Додатку № 1а обсягу постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 6 Додатку № 10 до договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужностей споживач оплачує постачальнику нараховані відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” санкції протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або потужностей сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Судом встановлено, що листом від 29.11.2018 року відповідач (споживач) звертався до АТ “Миколаївобленерго” із проханням щодо зменшення лімітів по електроенергії в грудні місяці 2018 року в кількості 3700 кВ/год (арк. 39).

Листом від 05.12.2018 року № 01/2г-2480 позивач повідомив відповідача, що відділу культури МРДА на грудень 2018 року встановлена договірна величина споживання електричної енергії в обсязі 6905 кВт.год. (арк. 40).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у грудні 2018 року відпустив відповідачу активну електричну енергію у кількості 9907 кВТ/год. на загальну суму 25 787, 36 грн., що підтверджується Актом № 38/274/12/1 за грудень 2018 року (арк. 28).

Таким чином, в грудні 2018 року відповідачем спожито обсяг електричної енергії понад договірну граничну величину споживання.

Для проведення оплати за надану електричну енергію та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії позивачем відповідачу було виставлено рахунок № 38/274/12/1 від 01.01.2019 року на загальну суму 32 299, 06 грн., з яких 25 787, 36 грн. за активну електроенергію та 6 511, 70 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії (арк. 29).

Відповідачем було проведено оплату на суму 17 973, 32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 165 від 11.12.2018 року, № 160 та № 115 від 10.12.2018 року, № 143 від 08.11.2018 року (за грудень 2018 року лише 4 575, 97 грн.) (арк. 30-33).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману активну електричну енергію складає 7 814, 04 грн. (25 787, 36 грн. - 17 973, 32 грн.).

Вказана заборгованість за активну електричну енергію за грудень 2018 року в сумі 7 814, 04 грн. підтверджується також довідкою по дебіторській заборгованості по особовому рахунку № 38/274 Відділ культури Миколаївської райдержадміністрації (арк. 38).

Отже, відповідач в порушення зобов’язань за договором не в повному обсязі сплатив за отриману активну електричну енергію за грудень 2018 року та не здійснив оплату заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

13.02.2019 року відповідач звернувся до позивача з листом від 12.02.2019 року № 39, в якому відповідач зазначив про неможливість сплатити заборгованість за грудень 2018 року за спожиту електроенергії у сумі 14 325, 74 грн. без рішення суду (арк. 41).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електроенергію.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов’язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, позивачем відпущено, а відповідачем використано електричну енергію за грудень 2018 року на загальну суму 25 787, 36 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом та рахунком (арк. 28-29).

Відповідач частково сплатив за отриману електричну енергію за грудень 2018 року в сумі 17 973, 32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (арк. 30-33).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 7 814, 04 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Судом також враховано, що відповідачем вказані обставини не заперечуються.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриману електричну енергію за грудень 2018 року в сумі 7 814, 04 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 26, 33 грн. - 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 7 814, 04 грн. за період з 11.01.2019 року по 21.02.2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 26, 33 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 36).

Позивачем також нараховано відповідачу 78, 14 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 7 814, 04 грн. за період з січня 2019 року по лютий 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 35).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 78, 14 грн. та 3 % річних у сумі 26, 33 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 “Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується у окремих розрахункових документах.

Відповідно до абз. 1 п. 7 Додатку № 10 у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування;

- 3 % річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 7 814, 04 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 11.01.2019 року по 21.02.2019 року на суму 315, 99 грн. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 34). Отже, нарахування пені в сумі 315, 99 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

4. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору, які стосуються відповідальності споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє відсилання на приписи ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Разом з цим, 11.06.2017 року набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії". Відповідно до п. 23 Розділу Прикінцеві та перехідні положення цього Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про електроенергетику", крім: визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15 1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)", за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Факт перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії мав місце у грудні 2018 року, тобто після вищевказаних змін у законодавстві.

Крім того, за перевищений обсяг фактично спожитої електроенергії відповідач сплачує у повному обсязі, тобто виконує вимоги закону та договору щодо оплати спожитої електричної енергії (залишок заборгованості за фактично спожиту електричну енергію в грудні 2018 року в сумі 7 814, 04 грн. стягується по даній справі).

При цьому, пунктом 6 Додатку № 10 сторони фактично обмежили умови п. 4.2.2 договору у часі дією закону, який на момент перевищення відповідачем величин споживання електричної енергії, втратив чинність.

Сторони повинні при виконанні договору узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру, а відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання в сумі 6 511, 70 грн.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі № 923/252/18. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором про постачання електричної енергії. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриману електричну енергію. Проте, відповідачем у встановлені договором строки оплату за отриману електричну енергію (активну електричну енергію) не сплачено у повному обсязі та у встановлені строки, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. За порушення виконання грошового зобов'язання, а саме строків оплати за отриману електричну енергію, умовами договору передбачено нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які позивачем нараховано обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство вже не передбачало відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлювало її розміру, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 072, 72 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 848, 28 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Відділу культури Миколаївської районної державної адміністрації, Одеське шосе, 88 б, м. Миколаїв, 54036 (код ЄДРПОУ 02226412) на користь позивача Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393):

- 7 814, 04 грн. (сім тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 04 коп.) – заборгованості за спожиту активну електричну енергію у грудні 2018 року;

- 315, 99 грн. (триста п'ятнадцять грн. 99 коп.) – пені;

- 26, 33 грн. (двадцять шість грн. 33 коп.) – 3 % річних;

- 78, 14 грн. (сімдесят вісім грн. 14 коп.) – інфляційних втрат;

- 1 072, 72 грн. (одна тисяча сімдесят дві грн. 72 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 6 511, 70 грн. (шість тисяч п'ятсот одинадцять грн. 70 коп.) – заборгованості за перевищення договірних величин споживання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.05.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш