Рішення № 81647861, 11.05.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/259/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:

- визнати протиправною і скасувати відмову Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо видачі йому містобудівних умов та обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видати йому містобудівні умови та обмеження на будівництво індивідуального житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту на земельній ділянці розміром 0,1000га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою (та доданими документами) щодо видачі містобудівних умов та обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту по АДРЕСА_1 . Відповідач листом від 07.02.2019р. №Б-703/0-04/01 відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з тим, що цільове призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 не відповідає намірам забудови, а також у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка, розташована на території змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови, де будівництво житлових будинків не передбачено містобудівною документацією "Коригування генерального плану міста Чернівці".

Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови йому у видачі містобудівних умов та обмежень не відповідають чинному законодавству та обмежують його право власності. Зазначає, що вказана земельна ділянка не могла бути віднесена до меж змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови, оскільки вона знаходиться в приватній власності, а встановлення режиму забудови території, визначеного для містобудівних потреб (зонування) для земельної ділянки, розташованої у відповідній зоні, не припиняє її право власності, у тому числі право на забудову в межах її цільового призначення. Позивач також вказує на неправомірність висновку відповідача щодо не відповідності цільового призначення земельної ділянки намірам забудови, оскільки на присадибних ділянках дозволяється розміщення об`єктів обслуговування та на першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування та ін. Крім того, житлові приміщення в будинку становлять 72%, а комерційні - 28%, а відтак даний будинок ідентифікується як житловий.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на правах приватної власності, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій допоміжними приміщеннями житлового будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Отже, приміщення соцкультпобуту не належить до допоміжних приміщень житлового будинку. Відтак, відповідач вважає, що дійшов вірного висновку про те, що цільове призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 не відповідає намірам забудови.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", затвердженого рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27.03.2014 року №1171, земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться в межах змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови (зона Ж-3). При цьому, супутніми і допустимими видами забудови використання земельних ділянок, дозволеними у кожній зоні Ж-3 будівництво індивідуальних житлових будинків не передбачено. Таким чином, наміри забудови земельної ділянки на вул. Ткачука Петра , 8-Б не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

За таких обставин, відповідач вважає, що правомірно відмовив у наданні містобудівних умов та обмежень позивачу.

Ухвалою суду від 12.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно укладеного договору купівлі-продажу від 10.02.2012р. ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 0,1000га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.14).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 : будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.15).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку слідує, що вказана земельна ділянка за категорією земель віднесена до земель житлової та громадської забудови, а за видом використання та цільовим призначенням 02.01: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.16-18).

Позивач 29.01.2019р. звернувся в Центр надання адміністративних послуг із заявою та доданими документами щодо надання містобудівних умов та обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту на АДРЕСА_1 (а.с.13).

Указана заява з документами 30.01.2019р. надійшла на розгляд до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради.

За наслідками розгляду поданого пакету документів управлінням містобудування та архітектури департаменту на підставі наказу №364-МУО від 07.02.2019р. відмовлено позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту на АДРЕСА_1 , про що повідомлено останньому листом від 07.02.2019р. №Б-703/0-04/01 (а.с. 54-55).

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI).

Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 5 Закону №3038-VI визначено, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів (ч.2 ст.26 Закону №3038-VI).

За змістом ч.4 ст.26 Закону №3038-VI права на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з п.1 ч.1 ст.29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження віднесено до основних складових вихідних даних.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною 2 статті29 Закону №3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.4 ст.29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

З наведеного слідує, що перелік підстав для відмови є вичерпним.

Судом встановлено, що законодавчими підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень на будівництво індивідуального житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту на вул. АДРЕСА_1 стали підпункти 1, 3 ч.4 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: 1)неподання визначених частиною 3 статті 29 Закону документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки на вул.Ткачука Петра , 8-Б не відповідає намірам забудови; 2)невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Абзацом 2 частини 2 статті 24 Закону №3038-VI визначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.16 Закону №3038-VI містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно з ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями ст.38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Така правова конструкція свідчить про те, що межі розсуду власника щодо видів використання землі не є абсолютними і допускаються в межах певної категорії земель з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, в якій, зокрема, закріплені види використання землі. Визначення власником іншого виду використання, що не передбачений цією документацією, вимагає і відповідних змін в ній (документації).

На це вказують і вищенаведені положення абзацу 2 частини 2 статті 24 Закону №3038-VI, які вимагають додержання вимог щодо цільового призначення земельної ділянки при її забудові.

Отже, визначальним у даній справі є встановлення чи є зміна виду використання земельної ділянки у межах певної категорії земель зміною цільового призначення земельної ділянки.

Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікатор) затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 відповідно до вимог Земельного Кодексу України, Закону України "Про землеустрій". Класифікатор визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до Класифікатора землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належать до підрозділу "Землі житлової забудови" та ідентифікуються за кодом підрозділу 02.01.

Цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначено як "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.15-18)

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка за видом цільового призначення належить саме до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суд доходить до висновку про правомірність відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з таких підстав.

При цьому, доводи позивача про те, що така відмова порушує його право на приватну власність в частині права на забудову його земельної ділянки в межах її цільового призначення, суд вважає необґрунтованим, оскільки використання земельної ділянки, яка надана за цільовим призначенням "для будівництва індивідуальних житлових будинків (присадибна ділянка)", для розміщення індивідуального житлового будинку з об`єктами соцкультпобуту, передбачає використання земельної ділянки в межах категорії земель житлової та громадської забудови, проте будівництво зазначених об`єктів повинно узгоджуватися із містобудівною документацією та документацією із землеустрою, що передбачає зміну виду цільового призначення земельної ділянки.

Крім того, суд погоджується з обґрунтуванням відповідача в цій частині з приводу того, що допоміжні приміщення житлового будинку відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Отже, об`єкти соцкультпобуту не належать до допоміжних приміщень житлового будинку.

З приводу висновку відповідача про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (абз.2 ч.1 ст.17 Закону №3038-VI).

Частиною 1 статті 18 Закону №3038-VI визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно ч.4 ст.26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

В силу ч.7 ст.18 Закону №3038-VI за порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради №1171 від 27.03.2014р. було затверджено "Коригування генерального плану міста Чернівці".

Згідно викопіювання з схеми зонування території м.Чернівці, викопіювання з генерального плану м.Чернівці, витягу з пояснювальної записки плану зонування земельна ділянка на вул.Ткачука Петра, 8-Б розташована в зоні Ж-3, яка є зоною багатоквартирної житлової забудови виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків без обмеження рівня поверховості з високою щільністю забудови, а також відповідних об`єктів повсякденного обслуговування місцевого рівня, некомерційних комунальних підприємств, скверів, ігрових спортивних майданчиків. Переважним видом забудови та іншого використання земельних ділянок в зоні Ж-3 є багатоквартирні житлові будинки до 4 - 9 поверхів включно. При цьому, в переліку супутніх і допустимих видів забудови використання земельних ділянок, дозволених у зоні Ж-3 будівництво індивідуальних житлових будинків не передбачено.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку є невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні - Плану зонування території міста.

Крім того, згідно з ч.2 ст.18 Закону №3038-VI план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту. їх ландшафтної організації.

У свою чергу, з урахуванням вже наведених вище положень Земельного кодексу України, цільове призначення земельної ділянки визначається у відповідності до категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості щодо земельної ділянки в частині цільового призначення (категорії земель, виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) включаються до Державного земельного кадастру.

Таким чином, категорія "функціональне призначення" охоплює певну територію та встановлює вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Натомість, "цільове призначення" встановлюється для кожної окремої земельної ділянки та визначає категорію земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Отже, функціональне призначення території є спеціальною категорією, яка підлягає застосуванню при вирішенні питання забудови території. Відомості щодо функціонального призначення містяться в містобудівній документації - Плані зонування території.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач дійшов правомірного висновку про невідповідність намірів забудови спірної земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а відтак правомірно відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов з указаних підстав.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого рішення про відмову позивачу у видачі містобудівних умом та обмежень. Натомість позивачем на підтвердження заявлених вимог доказів не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, а витрат інших осіб, які їх понесли у справі немає, що не суперечить ч.5 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , вул АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (код ЄДРПОУ 23245721, вул.Б.Хмельницького, 64-А, м.Чернівці, 58000).

Суддя Кушнір В.О.