Рішення № 81647834, 11.05.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/43/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді І.В. Маренича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" (далі - позивач, ТОВ ВКФ "Балакком") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач, Держпраця) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову відповідача про накладення штрафу у розмірі 148920,00 грн. від 20.12.2018 р. № ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/382;

- визнати протиправною та скасувати Постанову відповідача про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн. від 20.12.2018 р. № ЧВ - 1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Управлінням Держпраці в Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування ТОВ ВКФ "Балакком" у період з 26.11.2018 р. по 29.11.2018 р. з питань додержання законодавства про працю. На підставі інспекційного відвідування інспектором Управління Держпраці в Чернівецькій області було складено акт №ЧВ-128/18/9/АВ від 29.11.2018 року та припис №ЧВ-1289/18/9/АВ/П від 29.11.2018 року. Строк виконання припису встановлено до 29.12.2018 року.

14.12.2018 року позивачем подано зауваження до акту, однак всупереч цьому, Держпрацею винесено постанови про накладення штрафу № ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/382 від 20.12.2018 р. та № ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383 від 20.12.2018 р. З огляду на вищевказане, на думку позивача, відповідачем протиправно проведено інспекційне відвідування, за наслідком якого було прийняті оскаржувані постанови про накладення штрафу.

15.02.2019 р. відповідач не погоджуючись із поданим адміністративним позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що в ході інспекційного відвідування, на підставі звернення громадянина, розглядалися питання щодо дотримання вимог законодавства про працю.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем в порушення ст. 57 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), ніде фактично не зазначено час початку і зміни охоронців. Окрім того, позивачем порушено ст. 106 КЗпП "Оплата роботи в надурочний час", а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4, ОСОБА_6 . Також, позивачем порушено ч. 1 ст. 83 КЗпП, а саме порушення щодо нарахування компенсації при звільненні. Таким чином, постанови про накладення штрафу, які винесені уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-1289/18/9/АВ/П/МГ-1ФС/382 та №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383 від 20.12.2018 р. та інші документи, що стосуються інспекційного відвідування, відповідають чинному законодавству, є правомірними і не підлягають скасуванню.

21.01.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/43/19-а призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09:00 год. 13.02.2019 р.

11.02.2019 р. ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" про забезпечення адміністративного позову.

13.02.2019 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду справи. Судове засідання призначено на 09:00 год. 06.03.2019 р.

06.03.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву для надання додаткових доказів до 11:00 год. 18.03.2019 р.

18.03.2019 р. ухвалою суду задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" про забезпечення адміністративного позову, якою заборонено Управлінню Держпраці у Чернівецькій області вчиняти будь-які дії щодо пред`явлення до виконання постанови про накладення штрафу №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/382 від 20.12.2018 року та постанови про накладення штрафу №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383 від 20.12.2018 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Окрім того, зупинено дію постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/382 від 20.12.2018 року та постанови № ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383 від 20.12.2018 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

18.03.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 09:15 год. 01.04.2019 р.

01.04.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:30 год. 10.04.2019 р. для виклику в якості свідка головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Чернівецькій області Управління Держпраці у Чернівецькій області Газдюк О.П.

10.04.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву для надання додаткових пояснень до 09:00 год. 16.04.2019 р. Окрім того, в судовому засіданні судом здійснено допит свідка Газдюк О.П. з питань, які мають значення по справі.

16.04.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву для надання додаткових доказів до 11:00 год. 19.04.2019 р.

20.03.2019 р. в судовому засіданні представник позивача подав заяву про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав заяву про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідив письмові докази по справі, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників, будинок 4Б, ідентифікаційний код 30501814) зареєстроване як юридична особа 19.08.1999 р. (а.с. 110 - 111, 114).

01.11.2018 р. громадянин ОСОБА_8 звернувся до Управління Держпраці у Чернівецькій області із зверненням від 01.11.2018 року, в якому вказував, що він працює на ТОВ ВКФ "Балакком" з 2017 року на посаді завідуючого складом. Після демобілізації з лав ЗСУ він повернувся на роботу на дане підприємство. У зв`язку з тим, що йому потрібно було лікування та медико-психологічна реабілітація, він був відсутній на роботі і перебував на лікарняному. Вийшовши на роботу, йому було запропоновано іншу посаду у зв`язку з тим, що на складі де він працював, підприємству потрібний працівник з повним робочим днем та щоб працівник постійно знаходився на робочому місці. Після спілкування йому запропонували іншу посаду з якою він не погоджувався. (а.с. 225).

На підставі вказаного звернення начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області 23.11.2018 р. прийнято наказ №610, яким уповноважено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Газдюк О. П. в межах наданих повноважень, здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" (вул. Комунальників, 4-Б, с. Валя Кузьмина, Глибоцького району Чернівецької області) тривалістю 4 робочих дні з 26.11.2018 р. по 29.11.2018 р. (а.с. 143).

26.11.2018 р. відповідачем надано позивачу направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 23.11.2018 р. №04-340 (а.с. 9).

Позивачем повідомлено, що Управлінням Держпраці допущено помилку у назві підприємства, внаслідок чого направлення було замінено.

Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 23.11.2018 р. №04-340 отримано позивачем 26.11.2018 р., що підтверджується особистим підписом позивача в направленні (а.с. 144).

В період з 26.11.2018 по 29.10.2018 на виконання наказу та на підставі направлення від 23.11.2018 року за №04-340 посадова особа Управління Держпраці провела інспекційне відвідування ТОВ ВКФ "Балакком" щодо додержання вимог законодавства про працю. За результатами цього інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ-1289/18/9/АВ від 29.11.2018 р. (а.с. 145-153).

В розділі ІII цього акта описано виявлені порушення законодавства про працю (а.с. 151-153). Так, у ТОВ ВКФ "Балакком" порушені вимоги ст. 57 КЗпП України, а саме не зазначено початок і закінчення зміни охоронців. Позивачем порушені вимоги ч. 1 ст. 83 КЗпП України, а саме в не нарахуванні та виплаті компенсації за невикористані дні щорічних відпусток при звільненні ОСОБА_10 . Серед іншого, встановлено порушення статті 106 КЗпП України.

30.11.2018 р. головний інспектор праці Газдюк О.П. з`явилась на території ТОВ ВКФ "Балакком" для отримання копії бухгалтерських документів від представників позивача, що підтверджується журналом реєстрації відвідувачів підприємства. Однак, актом фіксації відмови ТОВ ВКФ "Балакком", Газдюк О.П. відмовилась від підписання листа про передачу бухгалтерських документів(а.с.16,19).

29.11.2018 р. інспектор праці на підставі пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, винесла припис №ЧВ-1289//18/9/АВ/П про усунення виявлених порушень до 29.12.2018 р. (а.с. 156-157).

Акт інспекційного відвідування №ЧВ-1289/18/9/АВ від 29.11.2018 р. та припис №ЧВ-1289/18/9/АВ/П від 29.11.2019 були направленні позивачу 05.12.2018 р. та отримані представником ТОВ ВКФ "Балакком" 12.12.2018 р. (а.с. 24, 25).

11.12.2018 р. ТОВ ВКФ "Балакком" звернулось до відповідача з заявою про витребування висновків по результатах проведеної перевірки.

14.12.2018 р. позивачем до Управління Держпраці було надано зауваження до акту інспекційного відвідування, в якому зазначалось, що всі порушення виявлені під час проведення перевірки були усунуті ще до початку інспекційного відвідування, що підтверджується доданими до акту матеріалами (а.с. 52-71).

19.12.2018 р. листом №3774/0/14-2/18 відхилено в запереченні щодо доводів та заперечень викладених в зауваженні до акту інспекційного відвідування (а.с. 72,73).

21.12.2018 р. ТОВ ВКФ "Балакком" звернулось до відповідача зі скаргою на акт інспекційного відвідування №ЧВ-1289/18/9/АВ від 29.11.2018 року, відповідно до змісту якої, головному інспектору Газдюк О.П. під час здійснення перевірки надавались документи стосовно порушення ч.1 ст.106 КЗпП України, які були усунуті ще до початку проведення інспекційного відвідування, однак головним інспектором вони не взяті до уваги. Стосовно порушень вимог ст. 83 КЗпП України, позивачем усунено недоліки під час проведення перевірки (нарахована та виплачена компенсація при звільненні завідувачу складом ОСОБА_10 за один календарний день). Стосовно порушень вимог ст. 57 КЗпП України, позивачем додано графік змінності охоронників, відповідно до яких, у ТОВ ВКФ "Балакком" не порушено дію даної статті. (а.с. 60-61).

20.12.2018 р. відповідачем було проведено розгляд акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ-1289/18/9/АВ від 29.11.2018 р. та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/МГ-1ФС/382 від 20.12.2018 р., якою за вказані порушення закону на ТОВ ВКФ "Балакком" накладено штраф у розмірі 148920,00 грн, та постанову №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383 від 20.12.2018 р., якою накладено штраф у розмірі 3723,00 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача під час здійснення перевірки та вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 цього Кодексу визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (ст. 2 Закону №877-V).

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Пунктом 1 Положення №96 визначено, що державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.п. 6 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів.

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Держпраця під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями (п. 8 Положення №96).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11.02.2015 р. №100, Управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.

Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 р. №84 (далі - Положення №84) Управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.

Підпунктом 1 п. 3 Положення №75 визначено, що основними завданнями Управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно п.п 5 п. 4 Положення №75 Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" від 26.04.2017 р. № 295 (далі - Порядок №295).

Згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до п. 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п. 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 23, 24 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Отже, з аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що порядок проведення органами Держпраці інспекційного відвідування суб`єкта господарювання чітко визначений.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, відповідно до ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295 у присутності генерального директора Балак А.В. проведено інспекційне відвідування ТОВ ВКФ "Балакком" у період з 26.11.2018 р. по 29.11.2018 р., за результатами якої 29.11.2018 р. складено акт №ЧВ-1289/18/9/АВ (а.с. 25-46). Вказаний акт отриманий посадовою особою позивача 12.12.2018 р.

Стосовно виявлених порушень під час здійснення відповідачем інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів інспекційного відвідування ТОВ ВКФ "Балакком", посадовою особою відповідача здійснено перевірку табелів обліку і використання робочого часу, а також відомостей по нарахуванню заробітної плати.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що охоронникам щомісяця нараховується: посадовий оклад, доплата за роботу у вечірній, нічний час та за роботу в святкові (неробочі) дні. По завершенню облікового періоду оплата праці охоронникам за відпрацьовані години понад встановлену норму нараховується не в подвійному розмірі, як передбачено вимогами ст. 106 КЗпП України, а в одинарному розмірі. Так, в акті інспекційного відвідування зафіксовано, що охороннику ОСОБА_1 у І кварталі щомісячно нараховувався посадовий оклад в розмірі 3500,00 грн, доплати за роботу у святкові дні, вечірній та нічний час. У І кварталі 2017 р. ОСОБА_1 відпрацьовано 522 години. Норма годин, яка встановлена законодавством для 5-ти денного робочого тижня з двома вихідними, у І кварталі 2017 р. складає 494 години. Понаднормово ОСОБА_1 відпрацьовано 58 годин. Разом з тим, відповідно до відомостей нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у березні 2017 р. вона нарахована в сумі 1241,43 грн замість 2466,58 грн. Аналогічно заробітня плата за понаднормово відпрацьовані години була нарахована охоронникам ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , що призвело до порушення позивачем вимог ст. 106 КЗпП України «Оплата роботи в надурочний час».

Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 106 Кодексу законів про працю України визначає умови оплати роботи в надурочний час. Відповідно до ч. 1 ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в жовтні 2018 р. головним бухгалтером ТОВ ВКФ "Балакком" під час проведення внутрішнього аудитування виявлено, що охоронникам підприємства не донараховано заробітну плату за роботу в понадурочний час.

За результатами внутрішнього аудитування позивач в листопаді 2018 р. здійснив донарахування охоронникам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за весь період заробітної плати в частині заробітної плати понад встановлену законодавством норму годин в сумі 12559,67 грн, яка в подальшому виплачена вище переліченим охоронникам 19.11.2018 р. Вказана обставина підтверджується відомостю на виплату готівки №914 на суму 12111,49 грн, видатковим касовим ордером від 19.11.2018 р. на суму 12111,49 грн, розрахунковою відомостю по товариству за листопад 2018 р., платіжними дорученнями від 19.11.2018 р. №5333 на суму 1789,87 грн, №5334 на суму 149,16 грн, №5335 на суму 2187,62 грн, №5336 на суму 447,42 грн, №5337 на суму 37,28 грн, №5338 на суму 546,84 грн, №5348 на суму 15320,80 грн, №5349 на суму 1276,73 грн, №5350 на суму 12285 грн (а.с. 52, 53, 54, 58, 63, 64, 65, 66, 67).

Під час дослідження вказаних вище документів судом встановлено, що позивачем виплачено охоронникам ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за роботу в надурочний час у сумі 12559,67 грн. За таких обставин, суд вважає, що порушень ч. 1 ст. 106 КЗпП України з боку позивача немає, оскільки ним дотримано мінімальні гарантії в оплаті праці.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час проведення перевірки позивачем самостійно виявлено та виправлено порушення передбачене ст. 106 КЗпП України, а тому у відповідача відсутні підстави для притягнення ТОВ ВКФ "Балакком" до відповідальності передбаченого абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що прийнята Управлінням Держпраці у Чернівецькій області постанова від від 20.12.2018 р. № ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/382 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн. від 20.12.2018 р. №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383, суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що позивачем при звільнені ОСОБА_10 з займаної посади 02.11.2018 р. було нараховано компенсацію за 17 календарних днів, в той час як мала б бути нарахована компенсацію за 18 календарних днів, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до відповідальності на підставі абз. 4 ч. 2 ст.265 КЗпП України у зв`язку з порушенням ним ч.1 ст.83 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується порушення ч.1 ст.83 КЗпП України при здійсненні розрахунку із ОСОБА_10 внаслідок його звільнення, а саме щодо не виплати вказаному працівнику при звільненні грошової компенсації за один календарний день.

Судом встановлено, що вказане порушення, виконане позивачем в ході інспекційного відвідування, що підтверджується відомостю на виплату готівки №992 від 27.11.2018 р. та видатковим касовим ордером №693 від 27.11.2018 р.(а.с. 60 - 61).

Згідно вказаної відомості ОСОБА_10 нараховано грошові кошти в сумі 151,90 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що позивачем дійсно усунуто порушення передбачене ч. 1 ст. 83 КЗпП Укаїни.

Окрім того, допитаний як свідок головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Чернівецькій області Управління Держпраці у Чернівецькій області Газдюк О . П. не надала жодних чітких пояснень щодо виявлених порушень та не обгрунтувала підстави для винесення акту інспекційного відділення, яким виявлені порушення КЗпП України. Також, свідок не надала жодних обгрунтаваних пояснень стосовно перебування на території ТОВ ВКФ "Балакком" 30.11.2018 року, тобто після закінчення інспекційного відвідування. Також свідок в судовому засіданні не надала пояснення стосовно того, чому не було вручено Акт інспекційного відвідування як то передбачено чинним законодавством в останній день перевірки, а було направлено поштовим зв`язком тільки 05.12.2018 року.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначається Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Статтею 2 наведеного Закону визначено структуру заробітної плати: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

З аналізу вказаних норм випливає, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Таким чином, саме встановлені норми і гарантії в оплаті праці, які визначені у ч.1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та у КЗпП України є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Суд звертає увагу, що оплата праці врегульована главою VII КЗпП України (ст.ст. 94-117), а гарантії та компенсації встановлені у главі VIIІ КЗпП України (ст.ст. 118-129), в той же час, наведені норми не містять положень щодо виплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» також не передбачено виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, в якості норм оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Згідно з ч.1 ст. 24 наведеного Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, нормами законодавства, що регулює спірні правовідносини, чітко розмежовано поняття «оплата щорічної відпустки» та «грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки», а сама грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, оскільки не являється нормою чи гарантією в оплаті праці, що передбачені ч.1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці», або положеннями КЗпП України.

Відповідно до п. 28 Порядку №295, у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Враховуючи, що позивачем усунуто виявлене порушення в ході інспекційного відвідування, то суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для накладення на ТОВ ВКФ "Балакком" штрафу.

Також, в акті перевірки зафіксовано, що перевіркою графіків змінності охоронників за 2017 рік встановлено, що графіки щомісяця розроблялися, затверджувалися, а працівники ознайомлювалися з ними під розпис. Проте час початку і закінчення зміни охоронців ніде фактично не зазначений чим порушено вимоги ст. 57 КЗпП України.

Згідно ст. 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Судом встановлено, що графіках змінності охоронників, які працювали не цілодобово, години роботи вказані із зазначенням годин початку та закінчення зміни кожного працівника (а.с. 168, 169, 170). Отже, роботодавцем додержано норми закону, якою власника або уповноважений ним орган зобов`язано вести достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерських витрат на оплату праці.

Враховуючи викладене, а також встановлення факту відсутності в діях позивача порушень ст. 57 та 83 КЗпП України , суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 3723,00 грн. не може вважатись правомірним, а тому постанова від 20.12.2018 р. №ЧВ - 1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383 є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того, підставою для здійснення контрольних заходів було звернення громадянина ОСОБА_10 . стосовно визначених питань, а інспектором було здійснення перевірка стосовно інформації/питань які не мали відношення до такого звернення, що в свою чергу є порушенням п.п. 2 п. 11 Порядку №295.

Стосовно надіслання акту інспекційного відвідування та припису.

Як вбачається з матеріалів справи акт інспекційного відвідування та припис був надісланий позивачу лише 05.12.2018 року, що позбавило позивача відповідно до п.п.5 п.14 та п.21 Порядку №295 : перед підписанням акту бути проінформованим про свої права та обов`язки та подати зауваження щодо акту у зазначений строк (а.с. 24).

Інші доводи відповідача суд не бере до уваги, оскільки вони спростовується обставинами встановленими під час розгляду справи.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову ТОВ ВКФ "Балакком" сплачено судовий збір у розмірі 2289,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6047 від 16.01.2019 р. (а.с. 3).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Управління Держпраці у Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2289,65 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу у розмірі 148920,00 грн. від 20.12.2018 р. № ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/382 на товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "Балакком".

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн. від 20.12.2018 р. №ЧВ-1289/18/9/АВ/П/ІП-2ФС/383 на товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "Балакком".

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" судовий збір у сумі 2289,65 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" (вул. Комунальників, 4-Б, м.Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 30501814)

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області ( вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, Код ЄДРПОУ 39888333)

Суддя І.В. Маренич