Рішення № 81646958, 02.05.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 травня 2019 року м. Рівне №460/350/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; позивача - не прибув; представника відповідача - Блищик Л.П.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Володимирецької селищної ради Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області №1557 від 24.01.2019 щодо виконання на конкурсній основі судових рішень судів в частині забезпечення сім`ї позивача житлом; стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в національній валюті (гривні) у сумі еквівалентній 80000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що на час подачі позову становить 2160000 грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 200000 грн.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач оспорюваним рішенням визначив, що виконання судових рішень щодо придбання житла для ОСОБА_1 буде здійснюватися на конкурсній основі шляхом проведення процедури закупівель. Вважає, що судове рішення не може виконуватись на конкурсній основі, формалізовано і незаконно надуманих відповідачем процедур, оскільки виконання судових рішень є не правом, а неухильним обов`язком відповідача. Зазначає, що прийняття такого рішення порушує не тільки його права, а і права його сім`ї, оскільки внаслідок тривалого невиконання рішень Європейського суду з прав людини та національних судів позивач не може належним чином з 2007 року реалізувати своє право на житло. Разом з тим, тривале порушення його права на житло (невиконання судових рішень) позбавило його сім`ю права на безкоштовну приватизацію такого житла та вільного його володіння, користування і розпорядження ним відповідно до ст.41 Конституції України, що, на його думку, завдало збитків (шкоди, втрати), які він мусить робити для відновлення свого порушеного права та позбавили доходів, від реалізації такого житла. Тому стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) в національній валюті (гривні) у сумі еквівалентній 80000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що на час подачі позову становить 2160000 грн., та моральної шкоди у розмірі 200000 грн. вважає справедливим. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що у зв`язку із відсутністю у власності Володимирецької селищної ради житла, що відповідало б потребам позивача, та у зв`язку із необхідністю придбання такого житла на виконання судових рішень Володимирецькою селищною радою, її виконавчим комітетом, приймалися рішення щодо виділення коштів на такі потреби та щодо придбання необхідного житла. Так, 24.01.2019, на виконання рішень судів щодо придбання житла для ОСОБА_1 , відповідачем прийнято рішення №1557 «Про придбання приватизованого майна», яким, зокрема, затверджено порядок організації конкурсу з придбання житла, конкурсну документацію, та доручено конкурсній комісії провести конкурс з придбання такого житла. Тобто вказане рішення прийняте виключно з метою виконання судових рішень. Крім того, проведення конкурсу для здійснення закупівлі квартири обумовлено вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», адже Володимирецька селищна рада як орган місцевого самоврядування є замовником, що належить до сфери застосування зазначеного закону. Норми згадуваного закону зобов`язують під час всіх закупівель дотримуватися принципів їх здійснення. Проведення конкурсу не заперечує необхідності виконання судового рішення. Не змінює його змісту, а навпаки, покликане забезпечити дотримання Володимирецькою селищною радою вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час придбання квартири. Таким чином, Володимирецькою селищною радою вживаються достатні заходи з метою виконання судового рішення щодо придбання та надання в користування позивача квартири. Вважає, що оспорюване прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, вважає необґрунтованими вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивач не надає будь-яких доказів того, що вона йому завдана, а також ним не надано розрахунку заявленого розміру матеріальної та моральної шкоди. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що дія Закону України «Про публічні закупівлі» не поширюється на придбання будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на будівлі, інше нерухоме майно. Тому прийняття відповідачем такого сумнівного і дискримінаційного рішення від 24.01.2019 №1557 щодо придбання квартири (житла) на конкурсній основі є очевидно незаконним та таким, що спрямоване на невиконання судових рішень.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачем зазначено, що Закон України «Про публічні закупівлі» передбачає необхідність дотримання принципів публічних закупівель навіть якщо закупівля здійснюється без застосування однієї із процедур, передбачених цим законом. За таких обставин, прийняття Володимирецькою селищною радою 24.01.2019 рішення «Про придбання приватизованого майна» відповідає критеріям, викладеним у статті 2 КАС України.

Ухвалою суду від 25 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Разом з тим, 25 лютого 2019 року судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12 березня 2019 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року підготовче судове засідання відкладено. Разом з тим, 21 березня 2019 року судом постановлено ухвалу, якою залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Володимирецької селищної ради Рівненської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 9 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 2 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року задоволено клопотання Володимирецької селищної ради Рівненської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 2 травня 2019 року позивач не прибув, у поданій суду заяві позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні 2 травня 2019 року, в режимі відеоконференції, брала участь представник відповідача, яка заперечила проти позову, та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 2 травня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 у справі №6-А-4/08 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та Володимирецькою селищною радою, відповідно до якої, за порушення правил обліку осіб, що потребують житла, Володимирецька селищна рада зобов`язалася надати позивачу житло, яке буде в наявності позачергово (т.1 - а.с.132).

В подальшому, за заявою позивача, ухвалою Володимирецького районного суду від 26.06.2008 у справі №6-А-4/08, у зв`язку із тривалим невиконанням рішення суду щодо зобов`язання Володимирецької селищної ради забезпечити ОСОБА_1 житлом відповідно до вказаної мирової угоди (рішення Володимирецького районного суду від 05.06.2007), з метою захисту Конституційного права позивача на житло, судом було змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду від 05.06.2007 та стягнуто з Володимирецької селищної ради на користь позивача кошти в сумі 164004,00грн. для придбання житла (т.1 - а.с.27-28).

Вказана ухвала Володимирецького районного суду від 26.06.2008 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 у справі №К-7011/09 за результатом розгляду касаційної скарги Володимирецької селищної ради та заступника прокурора Рівненської області, який діяв в інтересах Володимирецької селищної ради, на ухвалу Володимирецького районного суду від 26.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2009, абз.2 резулятивної частини ухвали Володимирецького районного суду від 26.06.2008 викладено у новій редакції: змінено спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.07.2007 та зобов`язано Володимирецьку селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам статтей 48, 50 Житлового кодексу України (т.1 - а.с.21-22).

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 у справі "Кононова та інші проти України" (заява №11770/03 та 89 інших заяв) зобов`язано державу Україна виконати рішення національних судів, зокрема, ухвалених на користь ОСОБА_1 (заява №37355/0828/07/2008). Згідно з текстом рішення та додатку 1 до нього, - ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002, яка змінена ухвалою того ж суду 26.06.2008 (у світлі рішень того ж суду від 05.06.2007 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008) та сплатити протягом трьох місяців на користь заявника (позивача) 3000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т.1 - а.с.23).

На виконання вищевказаних судових рішень, відповідачем прийнято рішення від 24.01.2019 №1557 «Про придбання приватизованого майна» (т.1 - а.с.7).

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних дій та рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Статтею 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо придбання в установленому законом порядку приватизованого майна.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР).

Так, відповідачем, на виконання судових рішень щодо забезпечення ОСОБА_1 житлом, прийнято рішення від 24.01.2019 №1557 «Про придбання приватизованого майна» (т.1 - а.с.7), згідно з пунктом 1 якого, придбання Володимирецькою селищмою радою житла з метою виконання судових рішень щодо забезпечення деяких осіб житлом здійснити шляхом проведення відкритого конкурсу, для цілей якого:

- затвердити Порядок організації конкурсу з придбання житла Володимирецькою селищною радою з метою виконання судових рішень (додаток 1) (пп.1.1);

- затвердити конкурсну документацію конкурсу на придбання житла з метою виконання судових рішень (додаток 2) (пп.1.2);

- конкурсній комісії, що створена рішенням Володимирецької селищної ради від 12.07.2016 №213 провести конкурс з придбання житла Володимирецькою селищною радою з метою виконання судових рішень у порядку, передбаченому цим рішенням (пп.1.3);

- розмістити на веб-сайті селищної ради та у засобах масової інформації оголошення про проведення конкурсу з придбання житла з метою виконання судових рішень (додаток 3) (пп.1.4).

Преамбулою такого рішення також регламентовано, що воно прийняте відповідно до статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року №922-VIII (далі - Закон №922-VIII).

Тобто метою прийняття оспорюваного рішення є придбання житла для ОСОБА_1 на конкурсній основі шляхом проведення процедури закупівель.

Закон №922-VIII установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

При цьому, частиною третьою статті 2 Закону №922-VIII визначено, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є, зокрема, придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно.

Таким чином, законодавець чітко визначає, що дія Закону №922-VIII не поширюється на придбання нерухомого майна, в тому числі і житла, що виключає необхідність придбання житла на конкурсній основі.

Проведення конкурсу для закупівлі житла також не передбачено Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Житловим кодексом Української РСР.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 ст.24 Закону №280/97-ВР).

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною десятою статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оспорюване рішення діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством України, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що позивач продовжує бути незабезпеченим житловим приміщенням. Це безумовно потребує від нього додаткових зусиль по організації свого побуту та побуту членів його сім`ї. Сама по собі тривалість невиконання судового рішення безумовно завдає моральних страждань, посилює відчуття безнадійності та відсутності правового захисту. Відповідні моральні страждання посилюються також й тим, що ситуація не зазнає змін навіть після ухвалення рішення Європейського суду з прав людини, яким зобов`язано виконати рішення національних судів щодо позивача.

Так, виконання рішень національних судів цілком залежить від волевиявлення Володимирецької селищної ради, а завдана шкода знаходиться у прямому причинному зв`язку із її бездіяльністю. Жодних дій, які б спричинили реальне відновлення порушеного права позивача - ОСОБА_1 , відповідачем вчинено не було.

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, про що також зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 зі змінами та доповненнями "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а саме суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача тощо, обґрунтування моральної шкоди позивачем.

Таким чином, враховуючи вище наведені норми законодавства, враховуючи частину вимог позивача, які підлягають до задоволення, враховуючи доведеність заподіяної моральної шкоди позивачу, виходячи з характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням інших обставин у даній справі, які мають істотне значення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди і вважає, що необхідно стягнути з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000 гривень, за надмірно тривале невиконання судових рішень.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується таким органом незалежно від його вини.

Отже, обов`язковими умовами відшкодування шкоди з бюджету згідно з вказаними статтями є неправомірність дій органу місцевого самоврядування та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

За змістом статті 22 ЦК України майновою шкодою (збитками) є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, грошовим виразом майнової шкоди є збитки. Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазначені збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Відтак, позивач повинен довести факт заподіяння майнової шкоди відповідачем та її розмір.

Позивач, визначаючи розмір матеріальної шкоди, вказує на те, що він становить в національній валюті (гривні) у сумі еквівалентній 80000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що на час подачі позову становить 2160000грн, проте, не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності такої майнової шкоди. Адже оспорюване рішення не призвело до втрат, яких позивач зазнав у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі; витрат, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходу, який позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи викладене, сума шкоди, що була заявлена позивачем до стягнення, є необґрунтованою, оскільки невиконання рішення суду не може ототожнюватися із заподіяною позивачу майновою шкодою. Крім того, позивачем не надано суду доказів безповоротної втрати реальної можливості виконання рішення суду щодо забезпечення ОСОБА_1 житлом.

Відтак, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (т.1 - а.с.6), то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Володимирецької селищної ради Рівненської області (34300, Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Соборна, 39; код ЄДРПОУ 04388113) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області №1557 від 24.01.2019 «Про придбання приватизованого майна» щодо виконання на конкурсній основі судових рішень в частині забезпечення ОСОБА_1 житлом.

Стягнути з Володимирецької селищної ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

Позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 150000 грн. 00 коп. та про стягнення матеріальної шкоди (збитків) в національній валюті у сумі еквівалентній 80000 доларів США за курсом Національного банку України на день перерахунку, що становить 2160000 грн. 00 коп. - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 11 травня 2019 року.

Суддя Недашківська К.М.