Рішення № 81646728, 10.05.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1032/19

2/215/1119/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/1032/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 р. ОСОБА_1 подав до суду вказану позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що він працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 34 роки 08 місяців. Внаслідок виконуваної роботи на підприємстві із несприятливими умовами праці, отримав професійні хвороби, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, з помірними статико-динамічними порушеннями хребта біомеханіки хребта, м`язові-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня). Актом розслідування від 08.11.2018 р. причиною виникнення професійного захворювання визнано перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Висновком МСЕК від 24.01.2019 р. йому первинно з 14.01.2019 р. встановлено 40% втрати професійної працездатності. Завдана моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав та продовжує і далі зазнавати у зв`язку з ушкодженням його здоров`я, яке зазнало незворотних змін. У результаті захворювань порушений його звичайний спосіб життя, у зв`язку з обмеженням фізичних навантажень він не має змоги виконувати будь-яку неважку фізичну роботу, тому відчуває постійний дискомфорт. Просить стягнути на його користь з відповідача 150 228 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Ухвалою суду від 04.03.2019 р. прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 25.03.2019 р.

Судове засідання, призначене на 25.03.2019 р. було відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача по справі на 10.05.2019 р.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чиним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах. Крім того, тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці збільшує рівень професійного ризику та залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий зв`язок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоров`я, а не тільки діями роботодавця, який маючи необхідні дозволи на здійснення небезпечних робіт, не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин. Також наявність моральних страждань позивача не може доводитись ні актом розслідування хронічного професійного захворювання, ні довідками МСЕК та виписними епікрізами, оскільки акт підтверджує виникнення у позивача професійних захворювань та його причини і не встановлює конкретних осіб, відповідальних за виникнення у позивача професійних захворювань, а в медичних документах не йдеться про розлади здоров`я, пов`язані з психологічним станом позивача.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі та про підтримку позовних вимог (вх.№8691 від 10.05.2019 р.).

Представник відповідача подала суду заяву про розгляд справи без її участі (вх.№8689 від 10.05.2019 р.).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до запису у його трудовій книжці з 01.03.1984 р. по 01.09.1984 р. та з 21.09.1998 р. по 25.01.2019 р. працював у гірничотранспортному цеху № 1 управління технологічного автотранспорту слюсарем з ремонту автомобілів, а з 01.09.1984 р. по 14.12.1984 р. та з 14.12.1984 р. по 21.09.1998 р. працював водієм автомобілю та водієм великовантажного автомобілю у кар`єрі ордера Леніна «ПівнГЗК» імені Комсомолу України, яке згодом було перейменовано на «Північний державний гірничо-збагачувальний комбінат», та яке 31.10.1996 р. перетворено на ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», з 04.04.2011 на ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», а з 05.05.2016 р. на ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». 25.01.2019 р. позивач був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 30-34).

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Державної установи «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 11.10.2018 р. №1462 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено два професійні захворювання з діагнозами:

1) хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня;

2) радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, з помірними статико-динамічними порушеннями хребта біомеханіки хребта, м`язові-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня) а.с. 12-13.

Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, наданої Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області вих. №211/4.6-4 від 04.04.2018 р. умови праці слюсарем з ремонту автомобілів ОСОБА_1 визнано такими, що відносяться:

- по вмісту хімічних речовин в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню «шкідливі»;

- по вмісту пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню «шкідливі»;

- по рівню шуму - до 2 класу «допустимі»;

- по показникам мікроклімату - до 3 класу 2 ступеню «шкідливі»;

- по важкості праці - до 3 класу 3 ступеня «шкідливі»;

- по напруженості праці - до 3 класу 1 ступеню «шкідливі».

Умови праці водієм автомобілю з вивозу гірничої породи та руди в кар`єрі ОСОБА_1 визнано такими, що відносяться:

- по вмісту хімічних речовин в повітрі робочої зони - до 3 класу 1 ступеню «шкідливі»;

- по вмісту пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеню «шкідливі»;

- по рівню шуму - до 3 класу 1 ступеню «шкідливі»;

- по рівню загальної вібрації - до 3 класу 2 ступеню «шкідливі»;

- по показникам мікроклімату - до 3 класу 3 ступеню «шкідливі»;

- по важкості праці - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»;

- по напруженості праці - до 3 класу 1 ступеню «шкідливі» (а.с.16-21).

Згідно п. 13 акту розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 08.11.2018 р. умови праці слюсаря з ремонту автомобілів гірничотранспортного цеху № 1 ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 відносяться:

-за концентрацією пилу - до 3 класу 1 ступеню (шкідливі);

-за важкістю праці - до 3 класу 3 ступеню (шкідливі).

Загальна оцінка умов праці віднесена до 3 класу 3 ступеню (шкідливі) а.с.23.

Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.11.2018 р. причиною виникнення професійного захворювання встановлено: аерозоль переважно фіброгенної дії з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (Si02) у пилу від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,4 рази перевищує ГДК (4,8 мг/м3, при ГДК 2,0 мг/м3, згідно ГОСТ-12.1.005-88. «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зони) а.с. 24.

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №054295 від 24.01.2019 р. позивачу первинно встановлено 40% втрати працездатності по професійному захворюванню (25% - радик.; 15% - ХОЗЛ) безстроково з 14.01.2019 р. по причині професійного захворювання. Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с. 26).

З дослідженого судом п. 16 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 листопада 2018 року слідує, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи слюсарем з ремонту автомобілів ГТЦ -1 виконував роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту великовантажних автомобілів. При цьому внаслідок недосконалості робочого місця підпадав під вплив підвищених параметрів пилу та важкості праці. Також згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 11.10.2018 р. № 1462 підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 01.09.1984-14.12.1984 - водій автомобілю по ремонту та зрошення автошляхів в кар`єрі дільниці гірничо-транспортного цеху Першотравневого РУ «Північного гірничо-збагачувального комбінату»; 14.12.1984-21.09.1998 - водій великовантажного автомобіля, зайнятий повний робочий день з вивезення породи і руди з кар`єру (а.с. 24).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що зазначеного обов`язку відповідач не виконав.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 08.11.2018 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Суд вважає зазначене наслідком порушення посадовими особами підприємства, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. Отже, висновки відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він у 57 років втратив професійну працездатність первинно у розмірі 40 % з 14.01.2019 р., безстроково. Як наслідок позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється больовими синдромами, обмеженням рухів, необхідністю проходити лікування, вимушеним прийманням ліків, неможливістю виконувати будь-яку неважку фізичну роботу, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримані професійні захворювання призводять до зниження його фізичної активності, порушення душевної рівноваги.

Отже, враховуючи те, що позивач працював на підприємстві відповідача впродовж 34 років і 8 місяців у шкідливих умовах, йому встановлено первинно 40 % втрати працездатності з 14.01.2019 р. безстроково, а також характер професійних захворювань, пов`язаних із спричиненням йому фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Позивач при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 150 228 грн. виходив з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року та посилався на розрахунки, здійснені відповідно до Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань ( ОСОБА_2 . «Компенсация морального вреда: анализ и комментарий законодательства и судебной практики». - 3-е изд., испр. и доп.- Москва: Волтерс Клувер, 2004.-320 с.). Листом №6103-0-26-10-36 від 04.06.2010 року Міністерства юстиції України відповідно до Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженого Постановою КМУ №595 від 02.07.2008 р. рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції від 03.03.2010 року «Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» (розробник ОСОБА_3) внесена до Реєстру методик проведення судових експертиз. Проте розрахунок моральної шкоди, здійснений позивачем на підставі даної методики, не може бути ним застосований, оскільки останній не є експертом, а дана методика рекомендована для використання саме в експертній практиці, а не для самостійного застосування фізичними особами для визначення розміру завданої моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв`язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 42 000 грн. за встановлені первинно 40 % втрати професійної працездатності з 14.01.2019 р. безстроково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати - 768 грн. 40 коп. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 42 000 (сорок дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 10.05.2019 р.

Суддя: