Рішення № 81645909, 26.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року м.Київ справа № 810/5050/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області, про зобов`язання вчинити певні дії, про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київського обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Київського обласного військового комісаріату у відмові видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року без урахування нарахування та виплати додатково коштів: за одноразову винагороду в сумі 500,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премія за роботу в зоні відчуження в розмірі 400,00 крб.; добові в сумі 14,00 крб.; за харчування 11,40 крб.;

- зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 нову довідку про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат, а саме: одноразову винагороду в сумі 500,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 400,00 крб.; добові в сумі 14,00 крб.; за харчування 11,40 крб., для перерахунку пенсії Фастівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/5050/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Фастівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1979 року по 2006 рік позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР, а потім в Збройних Силах України. В період з 20.06.1986 по 23.06.1986 він приймав участі в ліквідації наслідків аварії безпосередньо на об`єкті "Укриття" Чорнобильської АЕС, що визначено 3 зоною небезпеки.

Позивач зазначає, що відповідно до довідки відповідача фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія, становить 113,12 крб.

У той же час, позивачу стало відомо про те, що він також повинен був отримати за роботу в зоні відчуження премію у розмірі 400,00 крб., однаразову винагороду за отримання гранично допустимої дози радіації у розмірі 500,00 крб., добові у сумі 14,00 крб. та виплату за харчування 11,40 крб.

Таким чином, на думку позивача, крім виплаченої заробітної плати, позивачу не нараховано та не виплачено 925,40 крб.

Позивач наголошує, що розрахунок грошового утримання на час виконання роботи у зоні відчуження має бути здійснений з урахуванням усіх передбачених для виплати коштів, згідно з розрахунком.

Натомість, на його звернення надати для перерахунку пенсії повну інформацію про усі передбачені законодавством нарахування під час виконання службового обов`язку у зоні відчуження у період з 20.06.1986 по 23.06.1986 відповідач відповів відмовою.

У зв`язку з відмовою відповідача надати повну інформацію про усі передбачені законодавством нарахування під час виконання службового обов`язку у зоні відчуження у період з 20.06.1986 по 23.06.1986, ОСОБА_1 нараховано значно меншу пенсію.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача за спірний період, рішення про виплату йому спірних сум не приймалось, оскільки ці виплати у розрахунковому листі не зазначені.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, для підтвердження заробітної плати за період до 1 липня 2000 року пенсіонером подається довідка про заробітну плату із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Тобто, відповідач має право видати позивачеві довідку про розмір грошового забезпечення за спірний період лише на підставі даних розрахункового листа за 1986 рік.

Таким чином, на думку відповідача, заробітна плата нарахована та відображена у довідці вірно, тому відсутні підстави для проведення її перерахунку.

Третьою особою надані письмові пояснення щодо позову, згідно з якими остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Вказує, що підпунктом 3 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС № 207-7 від 10.06.1986 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх підвідомчого підпорядкування. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць. Наказ про приміювання позивач не надав.

Відповідно до розділу XII пункту III підпункту 9 Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс військвозобов`язаним, призваним на збори і безпесередньо зайнятими на работах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що отримали гранично допустиму дозу опромінення, у зв`язку з чим вони не могли бути допущені до виконання робіт в зонах, по місцю їх основної роботи їм проводилась виплата одноразової винагороди в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу). Ця однаразова винагорода не враховується в заробіток, із якого обчислюється пенсія, а відповідно не включається в довідку про заробітну плату.

Прибавка замість продовольчого пайка і грошова компенсація замість продпайка при призначенні пенсії не враховується в заробіток.

Згідно пункту 3 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески та які не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 №697, добові за відрядження у межах норм, встановлених законодавством та виплати замість добових не враховуються в заробіток.

30 січня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 29.01.2019 (а.с.169-174), у якій позивач просить суд розглянути позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати неправомірними дії Київського обласного військового комісаріату у відмові видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року без урахування нарахування та виплати додатково коштів: за одноразова винагорода в сумі 500,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премія за роботу в зоні відчуження в розмірі 400,00 крб.; добові в сумі 14,00 крб.; за харчування 11,40 крб.;

- зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 суму за роботу в зоні відчудження відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року, а саме: одноразова винагорода в сумі 500,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премія за роботу в зоні відчуження в розмірі 400,00 крб.; добові в сумі 14,00 крб.; за харчування 11,40 крб.;

- зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 нову довідку про грошове забезпечення з урахуванням виплат, а саме: одноразова винагорода в сумі 500,00 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання; премія за роботу в зоні відчуження в розмірі 400,00 крб.; добові в сумі 14,00 крб.; за харчування 11,40 крб.

У судовому засіданні 19.03.2019 протокольною ухвалою суду було прийнято до розгляду вказану заяву. Таким чином, подальший розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням уточнених позовних вимог згідно заяви позивача від 29.01.2019.

Присутній у судовому засіданні 29.01.2019 представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання, призначене на 29.01.2019, не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Разом з тим, у матеріалах справи наявне клопотання представника третьої особи від 23.01.2019 №550/07 про розгляд даної адміністративної справи за його відсутності.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 29.01.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським МРВ ГУМВС України в Київській області 03.08.1996 (а.с. 12).

На момент аварії на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 позивач проходив службу на посаді виконавця Фастівського об`єднаного міського військового комісаріату Київської області у званні старшого прапорщика, що підтверджується відомостями послужного списку ОСОБА_1 (а.с. 14-16).

Відповідно до маршрутного листа №88, виданого Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України 05.04.2012, позивач приймаючи участь в заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 20.05.1986 по 23.05.1986 знаходився на об`єкті "Укриття" Чорнобильської АЕС (а.с. 18).

Відповідно до довідок №86 про отриману дозу зовнішнього гамма-опромінення та №87 про підтвердження робіт на об`єкті "Укриття" ЧАЕС, виданих Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України 05.04.2012, позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі комплексної експедиції ім. І.В. Курчатова у період з 20.05.1986 по 23.05.1986 та отримав дозу гамма-опромінення 25,0 Бер - рентген (а.с. 17).

Довідкою Фастівського об`єднаного міського військового комісаріату Київської області від 07.04.2011 №3/79 підтверджено, що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1986 №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 №36, з 20 червня 1986 року до 23 червня 1986 року, а саме: виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні (а.с. 87).

01 листопада 1996 року Київський обласний військовий комісаріат видав позивачу посвідчення серії НОМЕР_2 , пред`явник якого є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 11).

Згідно витягу із акту огляду МСЕК до довідки від 01.11.2006 серії КИО - І №261710 позивачу з 27.10.2006 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 9).

Згідно довідки про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності, виданої обласною спеціалізованою МСЕК від 01.11.2006 серії КИО-І №005176 ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 80% з 03.09.2006 довічно (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення серії НОМЕР_4, виданим 07.11.2006 та вкладкою НОМЕР_6, виданою 07.11.2006 (а.с. 11).

Крім того, позивач є пенсіонером та отримує пенсію як інвалід ІІ групи у зв`язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 29.11.2006 серії НОМЕР_5 (а.с. 13).

14 травня 2012 року Київським обласним військовим комісаріатом було видано позивачу довідку №3/1/1339-1 про заробітну плату (грошове забезпечення) за участь в роботі по ліквідації наслідків аварії безпосередньо на об`єкті "Укриття" ЧАЕС в період з 20.05.1986 по 23.05.1986, відповідно до якої, з урахуванням посадового окладу у розмірі 149,02 крб., окладу за військове звання у розмірі 25,00 крб. та коефіцієнта кратності 4, фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія складає 113,12 крб. (174,02 крб. : 30 = 5,80 крб., де 174,02 крб. - посадовий оклад з урахуванням надбавки за військове звання, 30 - кількість календарних днів у місяці; 5,08 крб. х 4 = 20,32 крб., де 5,08 крб. - заробітна плата за 1 робочий день, 4 - кратність; 20,32 крб. х 4 = 92,80 крб., де - 20,32 крб. заробітна плата за 1 робочий день з урахуванням кратності, 4 - кількість календарних днів в зоні відчудження; 20,32 крб. + 92,80 крб.= 113,12 крб., де 92,80 крб.- оплата праці за дні роботи в зоні відчуження з урахуванням кратності 4, 20,32 крб. - збережена заробітна плата за дні роботи в зоні відчуження) (а.с. 20).

Позивач зазначає, що відповідач надав йому вказану довідку без врахування усіх передбачених законодавством нарахувань під час виконання службового обов`язку в зоні відчуження в період з 20.05.1986 по 23.05.1986, оскільки, вважає, що повинен був одержати премію за роботу в зоні відчуження у розмірі 400,00 крб., одноразову винагороду за отримання гранично допустимої дози радіоактивного опромінювання у розмірі 500,00 крб., добові у сумі 14,00 крб. та виплату за харчування 11,40 крб.

У зв`язку з відмовою відповідача, викладеною в листі від 29.08.2018 №113/4351, надати повну інформацію про усі передбачені законодавством нарахування під час виконання службового обов`язку в зоні відчуження в період з 20.05.1986 по 23.05.1986, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом таємно щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа таємно та для службового користування стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року №524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року №655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд зазначає, що пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" було надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним на 100 процентів тарифним ставкам (відрядним розцінкам) та посадових окладах, конкретні розміри яких встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт.

Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.

Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" в залежності від рівня радіоактивного забруднення території було введено зони небезпечності з відповідною оплатою роботи працівників, а саме: у III зоні небезпечності - у п`ятикратному розмірі в порівнянні із встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - чотирикратному розмірі, у І зоні - трикратному розмірі. У тих випадках, коли працівник отримував граничну допустиму дозу радіації, у зв`язку з чим не допускався для подальшої роботи у вказаних зонах небезпечності, йому виплачувалась одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і військовому чи спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 крб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 крб.

Суд зазначає, що основні дозові межі радіоактивного опромінення встановлені частиною першою статті 5 Закону України від 14.01.1998 №15/98-ВР "Про захист людини від іонізуючого випромінювання" (далі - Закон №15/98-ВР).

Згідно цієї норми основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Відповідно до примітки до частини першої статті 5 зазначеного Закону №15/98-ВР 1 мілізіверт (мЗв) дорівнює 0,1 бера.

Як зазначалось судом раніше позивач мав звання: старший прапорщик та, відповідно до довідки Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України від 05.04.2012 №86, отримав дозу гамма-опромінення 25,0 Бер (250,00 мілізівертів).

За наведених обставин, суд зазначає, що відповідачем при видачі довідки від 14.05.2012 №3/1/1339-1 не було враховано одноразову винагороду, яку позивач мав право отримати згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс, що у подальшому значно вплинуло на розмір пенсії позивача та відповідно обмежило його конституційні права при перерахунку пенсії.

Таким чином, оскільки позивач мав право на отримання одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, проте зазначена грошова винагорода не була нарахована та не виплачена позивачу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання у розмірі 500,00 руб.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому премію в розмірі 400,00 крб. за роботу в зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року, суд зазначає наступне.

У пункті 3 Постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10.06.1986 №207-7 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", вирішено виділяти в розпорядження міністерства енергетики і електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, установ і організацій (незалежно від їх підвідомчої підпорядкованості), які безпосередньо беруть участь в роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, кошти. Розмір премії не повинен перевищувати 400 крб. на місяць (понад встановлені максимальні розміри премії).

Отже, виконуючи роботу в зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року, позивач мав право на отримання премії, розмір якої не повинен перевищувати 400,00 крб. на місяць.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач такої премії не отримував та вказане грошове забезпечення йому взагалі не було нараховано.

Таким чином, оскільки позивач мав право на отримання премії за виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а зазначена премія не була нарахована та виплачена позивачу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за роботу в зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року у розмірі 400,00 крб.

Щодо наявності підстав для донарахування позивачу добових та витрат за харчування суд зазначає наступне.

Згідно абзацу третього пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, РМ Української РСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" було постановлено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому і рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові і забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

Тобто зазначена норма була обов`язковою до виконання у частині нарахування добових, однак такі виплати не нараховувались та не виплачувались.

Відповідно до умов підпункту 2 пункту 1 постанови Ради Міністрів України РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 №207-7 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища" міністерствам і відомствам дозволялось виплачувати працівникам, у тому числі військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, військовозобов`язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища, добові в розмірі 3,50 крб. та забезпечувати їх безкоштовними трьохразовим гарячим харчуванням (із розрахунку 2,85 крб. на добу) і безкоштовним житлом.

Водночас, як встановлено судом, кошти на харчування та добові позивачу, всупереч наявного у нього права на їх отримання, не нараховувались і не виплачувались.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначені кошти у розмірі 14,00 крб. (добові) та 11,40 крб. (кошти на харчування).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання Київського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити на користь позивача не доплачену суму за роботу у зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року у загальній сумі 925,40 крб., а саме, одноразову винагороду у розмірі 500,00 крб., премію у розмірі 400,00 крб., добові у сумі 14,00 крб. та кошти на харчування у сумі 11,40 крб., підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій Київського обласного військового комісаріату щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року з урахуванням вищезазначених виплат, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону №108/95-ВР передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, премія (винагорода та виплата) до розрахунку заробітної плати повинна включатися, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 грудня 2014 року по справі К/800/48786/14.

Судом встановлено, що Київським обласним військовим комісаріатом при видачі довідки від 14.05.2012 №3/1/1339-1 не було враховано ряд обставин, що в подальшому значно вплинуло на розмір пенсії позивача та відповідно обмежило його конституційні права.

При цьому, відповідачем не було доведено суду обставин, які б унеможливлювали внесення всіх відомостей про заробітну плату позивача відповідно до вимог законодавства та на підставі наявних у позивача документів.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

У той же час позивач просить визнати оспорювані дії відповідача неправомірними, а відтак з урахуванням повноважень суду, визначених пунктом 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оспорювані дії відповідача мають бути визнані судом протиправними.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження в період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року з урахуванням одноразової винагороди у розмірі 500,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 14,00 крб. та коштів на харчування у сумі 11,40 крб., підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача видати позивачу нову довідку про грошове забезпечення з урахуванням вищезазначених виплат, суд зазначає про таке.

Відповідно до листа Мінпраці, Мінчорнобиля та Мінфіну України від 29.10.1992 №09-3751/1032/3к/13-412/308 в разі, якщо робота в зоні відчуження оплачена невірно, без врахування урядових рішень, то повинен бути здійснений перерахунок заробітної плати згідно законодавства.

Згідно листа Мінсоцполітики від 09.06.1995 №224/8.13 підприємства і організації в разі неправильної оплати праці в зоні відчуження повинні зробити перерахунок заробітної плати особам, які в 1986-1987 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 1 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою забезпечено здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (далі - постанова №1210).

Відповідно до пункту 7 постанови №1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І, інваліда ІІ групи із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27.10.2006 довічно, держава взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв`язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов`язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 1 постанови №1210 визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 7 даного Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, у тому числі, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, форма якої затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 №122; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Таким чином, з метою належного виконання прийнятого судом рішення, уникнення будь-яких перешкод в отриманні позивачем вказаної довідки та відновлення його порушеного права, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання Київського обласного військового комісаріату видати позивачу нову довідку про суму грошового забезпечення відповідного зразка, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 за №536, з урахуванням всіх належних позивачу та вказаних у даному судовому рішенні виплат за період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року для подачі до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області для здійснення перерахунку пенсії.

За змістом частини першої статті 72 та частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Суд звертає увагу, що частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч викладеним положенням відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано в ході судового розгляду справи належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача та встановлені судом обставини справи.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених у судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пунктів 9 та 10 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду) звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Київського обласного військового комісаріату щодо відмови видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження у період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року з урахуванням одноразової винагороди у розмірі 500,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 14,00 крб. та коштів на харчування у сумі 11,40 крб.

3. Зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошового забезпечення за роботу у зоні відчуження з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року в сумі 925,40 крб. (дев`ятсот двадцять п`ять крб. 40 коп.), а саме одноразову винагороду у розмірі 500,00 крб. (п`ятсот крб. 00 коп.), премію у розмірі 400,00 крб. (чотириста крб. 00 коп.), добові у сумі 14,00 крб. (чотирнадцять крб. 00 коп.) та кошти на харчування у сумі 11,40 крб. (одинадцять крб. 40 коп.).

4. Зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 нову довідку встановленого зразка про грошове забезпечення за період з 20 червня 1986 року по 23 червня 1986 року за роботу у зоні відчуження з урахуванням таких виплат: одноразової винагороди у розмірі 500,00 крб., премії у розмірі 400,00 крб., добових у сумі 14,00 крб. та коштів на харчування у сумі 11,40 крб. для подачі до Фастівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області для здійснення перерахунку пенсії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26.04.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.