Рішення № 81644411, 03.05.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1285/19

Провадження № 2/127/195/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2019 Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Гончаруку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, третя особа без самостійних вимог Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А. А., третя особа без самостійних вимог Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що в жовтні 2018 року позивач від державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області дізналась, що у них на виконанні перебуває виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А. 03.04.2017 року і зареєстрований в реєстрі за № 2139.

Даним виконавчим написом стягнуто з позивача на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 28.12.2005 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 31.01.2017 року грошових коштів у сумі 7 606,82 доларів США, що за курсом НБУ від 31.01.2017 року складає 206 220 грн. 89 коп.

Стягнення здійснено за період з 28.12.2005 року по 31.01.2017 року.

Однак з документів, поданих ПАТ «КБ «Приватбанк» нотаріусу, не вбачається безспірності заборгованості, оскільки нотаріусом не було подано оригінал кредитного договору, на підставі якого нараховано заборгованість, були відсутні докази укладання кредитного договору у нотаріуса та до складу нарахованої банком заборгованості одночасно було включено 2 різновиди штрафу - штраф у розмірі 18,44 доларів США та штраф у розмірі 361,35 доларів США.

З поданих банком документів вбачається, що грошові кошти було надано в кредит 28.12.2005 року. При цьому ні в заяві про видачу кредиту, ні в жодних інших документах, поданих для вчинення виконавчого напису, не вказано строк дії кредитного договору або інша дата, з якою пов`язане виконання у банку права примусового стягнення заборгованості. Отже, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису у нотаріуса не було жодних відомостей щодо дати виникнення права вимоги.

Згідно розрахунку заборгованості, який слугує підставою для вчинення виконавчого напису, дата видачу кредиту 28.12.2005 року, остання дата погашення кредиту 04.08.2009 року. При цьому банком жодних претензій до позивача з приводу наявності заборгованості за кредитом до 2017 року не висловлювалось, що свідчить про відсутність будь-яких правовідносин між позивачем та банком впродовж семи років.

У зв`язку із вищевикладеним позивач зазначає, що приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. вчинив виконавчий напис після спливу більше ніж семи років з часу виникнення у банку права вимоги, тому позивач звернулась до суду з даним позовом та просила суд визнати виконавчий напис нотаріуса, таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, від представника позивача ОСОБА_2 . надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та її представника. Позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Привабанк» в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом достовірно встановлено, що 03.04.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А. вчинено виконавчий напис про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 28.12.2005 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 31.01.2017 року грошових коштів у сумі 7 606,82 доларів США, що складає 206 220,89 грн. (а.с.17-22).

16.08.2017 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області Королем В. В. відкрито виконавче провадження № 54360828 щодо виконання виконавчого напису № 2139 від 03.04.2017 р. (а.с.28).

Відповідно до постанови про арешт майна боржника від 23.01.2019 року, головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниці Бондар Н.С. накладено арешт на все майно ОСОБА_1 (а.с.59).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Частиною другою статті 87 зазначеного Закону передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172.

Згідно із пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 296/5 22 лютого 2012 року передбачено зміст виконавчого напису, згідно якого виконавчий напис повинен містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса останній вчинено на підставі розрахунку ПАТ «КБ «Приватбанк» за період з 28.12.2005 року по 31.01.2017 року.

В даному випадку нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України по справі № 6-2320цс16, викладеній в рішенні від 22.03.2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статтей 87, 88 ЗУ "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своєму рішенні від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15-ц, зазначивши також, що хоч вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, обов`язковою умовою для правомірності вчиненого виконавчого напису є існування заборгованості саме такого розміру, як указана в зверненні стягувача та відповідно у самому виконавчому написі.

Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Що стосується строку протягом якого вчиняється виконавчий напис, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктами 3.1. 3.5. Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172.

Судом встановлено, що нотаріус при вчиненні напису № 2139 від 03.04.2017 не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 768,40 грн. судових витрат.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 253,256,257, 261, 266 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 12,13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолієвичем 03 квітня 2017 року і зареєстрований в реєстрі за №2139, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Комарційний банк" "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2005 року у сумі 7 606,82 доларів США, що складає 206 220 грн. 89 коп. ( двісті шість тисяч двісті двадцять) грн. 89 коп.

Стягнути із Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк" "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його виготовлення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк" "Приватбанк", місце знаходження:49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПУО 14360570.

Відповідач: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, місце знаходження: 14005, м. Чернігів, прос . Миру, 55 .

Третя особа: Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, місце знаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15А, ЄДРПОУ 40143408.

Суддя: