Ухвала суду № 81639888, 07.05.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019 Справа №607/3636/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді В.М. Братасюка, за участі секретарів судового засідання Т.І. Созанської

скаржника ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника ДВС Шкільняка В.Є., стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Підволочиський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, і скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з скаргою, зазначивши суб`єктом, чиї дії оскаржуються, Підволочиський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій державного виконавця Підволочиського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, що полягають у винесенні постанови, та скасування постанови від 29.11.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у виконавчому провадженні №55752361- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід. код НОМЕР_1 , у праві керування транспортними засобами

На обґрунтування скарги скаржник посилається на порушення закону державним виконавцем, котрий, використовуючи дискреційні повноваження, виніс спірну постанову за відсутності будь якої розумної мотивації, без зясування дійсних обставин, чи буде в інтересах дитини означена виконавча дія, адже скаржнику посвідчення водія необхідне, щоб з сільської місцевості перевозити дитину на навчання, гуртки, до лікуючого лікаря, тощо. Окрім цього ОСОБА_1 зазначає, що нею не створюється жодних перешкод у спілкуванні стягувача у виконавчому провадженні з дитиною.

В судовому засіданні скаржник та її представник скаргу підтримали та просять вимогу задовольнити.

Представник ДВС в засіданні просить відмовити в задоволенні скарги, вважає, що дії виконавця є цілком законними, спрямованими на виконання рішення суду, що тривалий час залишається невиконаним.

Стягувач ОСОБА_3 в першому судовому засіданні не заперечив щодо задоволення скарги; в наступному при вирішенні покладається на думку суду і просить врахувати інтереси дитини.

Розглянувши скаргу Судом встановлено наступні обставини.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 Постанови за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відтак процесуальними нормами ЦПК щодо здійснення судового контролю є Розділ VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень», тобто ст. 447-453.

Отже, Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.11.2018 року у справі № 607/3636/16-ц, позов задоволено частково, вирішено:

«Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_3 щодо участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити порядок участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з

дитиною відповідно до графіку побачень в такі дні:

- щосереди з 16.00 год. до 20.00 год. у дошкільному навчальному закладі або за місцем проживання, перебування доньки;

- І-III субота місяця з 09.00 год. до 20.00 год., за місцем проживання, перебування батька;

- ІІ-ІV неділя місяця з 09.00 год. до 20.00 год., за місцем проживання, перебування батька;

Допустити можливість щоденного спілкування, до однієї години на день, батька ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

Побачення дитини з батьком, за місцем його проживання, відбуваються без присутності матері дитини.

Побачення дитини з батьком, за місцем його перебування, в разі якщо це місце є відмінним від місця його проживання, відбуваються без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_3 обов`язку повідомлення матері дитини ОСОБА_1 про місце перебування малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

Оглядом копій матеріалів виконавчого провадження ВП55752361 встановлено, що з лютого 2018 року на виконанні Підволочиського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження за №57141534 з примусового виконання виконавчого листа №607/36336/16-ц від 09.01.2018 року,

За змістом виконавчого листа боржником зазначена ОСОБА_1

29.11.2018 року виконавцем Підволочиського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено спірну постанову, якою встановлене тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.

В межах доводів скаржника та пояснень інших учасників судового розгляду, не виходячи за межі предмета скарги, а саме оцінки законності постанови від 29.11.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у виконавчому провадженні №55752361- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід. код НОМЕР_1 , у праві керування транспортними засобами, Суд наголошує таке.

Згідно ст.. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.1 ст. 19 Конституції України) .

За правилами ст. 64 - 1 ЗУ «Про виконавче провадження» Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною

1. Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

2. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

3. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеномучастиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

4. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятоюстатті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

5. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

6. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

7. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Як зазначає ЄСПЛ в рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04):

«51. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Поряд з тим сліпе виконання букви закону робить результат діяльності суб`єктів владних повноважень законним, але не правовим. Summum jus, summa injuria («занадто точне виконання норм права породжує найвищу несправедливість»)

Оглядом змісту спірної постанови вбачається, що підставою застосування обмежувального заходу державний виконавець зазначив невиконання боржником вимог за виконавчим листом без поважних причин.

Встановлено, що в родині ОСОБА_1 , котра проживає в АДРЕСА_1 перебуває у володінні автомобіль ВАЗ 2121 д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8

Дитина ОСОБА_9 - ОСОБА_7 , 2011 року, учениця Зарубинецької філії Скалатської ЗОШ 103 ступенів займається індивідуально з викладачем іноземної мови (англійська мова); лікар, що надає дитині первинну медичну допомогу працює в м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області в КП Амбулаторія, групова практика Скаластької міської лікарні, а місцем безпосереднього надання медичної допомоги є с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області, що стверджується декларацією про вибір лікаря.

Не заглиблюючись у встановлення обставин виконання/невиконання ОСОБА_1 рішення суду від 17.11.2018 року, Суд наголошує, що означену постанову не можна вважати мотивованою.

Означений обмежувальний захід - тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні №55752361- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід. код НОМЕР_1 , у праві керування транспортними засобами, безперечно є втручанням у конвенційне право особи - право на повагу до приватного життя, визначене ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

В п. 43 та 44 рішення у справі «Курочкін проти України» від 20.05.2010 року заява №42276/08, ЄСПЛ зазначив, що «Втручання у право на повагу до приватного життя становить порушення статті 8, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 статті 8, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей (див. рішення від 7 серпня 1996 р. у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway), Reports 1996-111, c. 1001-1002, n. 52). Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (див., наприклад, згадане вище рішення у справі «Кутцнер проти Німеччини», п. 60, тарішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47)…..

Словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та доступності відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 1 липня 2008 р. у справі «Ліберті» та інші проти Сполученого Королівства» (Liberty and Others v. the United Kingdom), заява № 58243/00, n. 59).».

Суд відзначає, що у національному законодавстві дійсно існує підґрунтя до застосування оспорюваного обмежувального заходу - це, як зазначено вище, ч.4 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження».

Поряд з тим втручання в право на повагу до приватного життя особи має бути виправданим, тобто має існувати відповідність втручання легітимній меті чи його необхідність.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання Суду, виносячи спірну постанову державний виконавець припустився протиправного формалізму - використав надане законом дискреційне повноваження та вжив спірний обмежувальний захід, однак за текстом постанови жодним чином не обґрунтував причин винесення постанови, не зазначив підстав накладання саме означеного обмежувального заходу, не мотивував, яким чином цей обмежувальний захід спонукатиме боржника до виконання виконавчого листа та виконання судового рішення, зважаючи на його характер - зобов`язати матір не чинити перешкод батьку у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Для суду взагалі незрозуміло яким чином керування чи обмеження ОСОБА_1 , на утриманні та вихованні якої перебуває дитина ОСОБА_7 , 2011 року народження, у праві керування ТЗ, може сприяти інтересам дитини, адже встановлено, що з огляду на значну віддаленість сільського населеного пункту, в якому проживають боржник з дитиною, від соціальної інфраструктури, користування боржником транспортним засобом і здійснюється насамперед в інтересах дитини (для поїздок до сімейного лікарня, навчання, відвідування гуртків, тощо)

На підставі наведеного, керуючись ст. 447-453 ЦПК України суд ,-

ухвалив:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Підволочиського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, що полягають у винесенні постанови, та скасувати постанову від 29.11.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у виконавчому провадженні №55752361- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід. код НОМЕР_1 , у праві керування транспортними засобами.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня складання повного тексту ухвали, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали, апеляційної скарги.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк