Рішення № 81638051, 25.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 року м. Рівне №460/662/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом

ФОП ОСОБА_1 доДержавна фіскальна служба України ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування вимоги, -В С Т А Н О В И В:

25.03.2019 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.02.2019 №Ф-3845-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 5733,42 грн.

На обґрунтування свого позову Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вказав, що 13.03.3019 отримав вимогу відповідача про сплату боргу №Ф-3845-50 від 21.02.2019 з якої вбачається, що у нього станом на 31.01.2019 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5733,42 грн. Вважає вимогу відповідача протиправною та такою, що порушує його права, покликається при цьому на приписи ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за якими особи з інвалідністю звільнені від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Стверджує, що має захворювання «Лімфогрануломатоз IV стадії код С86,1» у зв`язку з наявністю якого є дитиною з інвалідністю до 18 років та отримує державну соціальну допомогу, призначену зокрема на період з 28.08.2013 по 03.07.2019. Зазначає, що про свій статус дитини з інвалідністю повідомляв відповідача шляхом подачі йому 24.10.2018 заяви про скасування недоїмки, до якої додав підтверджуючі документи.

18.04.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДФС у Рівненській області вважає позовні вимоги безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Також покликається на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», стверджуючи, що фізичні особи - підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Оскільки, згідно з даними ІТС «Податковий блок», підтвердженими інформацією Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_1 на обліку в управлінні праці та соціального захисту не перебуває, ніяких видів допомог чи компенсаційних виплат не отримує, підстав для його звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування немає. Зазначена позивачем обставина про отримання державної соціальної допомоги опікуном ОСОБА_2 суперечить вимогам закону, згідно яких від сплати внеску звільняються саме фізичні особи - підприємці, які отримують відповідну соціальну допомогу.

В поданій 23.04.2019 відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погодився, вказав, що ОСОБА_3 є його опікуном та вчиняє правочини від його імені та в його інтересах. Призначена йому соціальна допомога отримується ним через опікуна до досягнення 18-річного віку. Також зазначив, що ч.4 ст.4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільняє від сплати єдиного соціального внеску не лише осіб, які отримують пенсію або соціальну допомогу, а й осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи по суті призначений на 25.04.2019 без виклику сторін.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з паспортом громадянина України ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), тобто вік позивача на час виникнення спірних правовідносин складав 17 років.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що 07.06.2018 в реєстр за № 2 608 000 0000 038640 внесено запис про реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , якого 07.06.2018 ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області взято на облік як платника податків (запис №171618127904) та як платника єдиного внеску (запис №10000001206715) (а.с.8).

Відповідно до корінця медичного висновку №126 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства віком до 18 років від 21.08.2013, виданого Лікувально-консультативною комісією дитячої поліклініки №1 міської дитячої лікарні Рівненської міської ради, у ОСОБА_1 наявне захворювання «Лімфогрануломатоз, варіант модулярного склерозу, IV стадія код С86,1», яке відповідає розділу 18 пункту 3 підпункту 3.3 Переліку медичних показів, які дають право на отримання соціальної пенсії дітям - інвалідам до 16 років, затвердженому наказом МОЗ України №454/471/516 від 08.11.2001 (а.с.9).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 25.06.2018 УПОЗН м.Рівне, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено державну соціальну допомогу на дитину-інваліда до 18 років з 21.08.2013 до 02.07.2019, законним представником (опікуном) дитини-інваліда вказано ОСОБА_3 (а.с.7).

24.10.2018 ОСОБА_1 начальнику ГУ ДФС в Рівненській області подано заяву про скасування помилково нарахованої недоїмки по сплаті ЄСВ в сумі 3276,24 грн., в якій заявник повідомив про наявність у нього інвалідності, до заяви додав копію посвідчення про інвалідність (а.с.10).

В той же час, 21.02.2019 відповідачем для позивача виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3845-50, якою повідомлено, що станом на 31.01.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5733,42 грн. (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено ч.2 ст.2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Сторонами не заперечується, що позивачем при здійсненні підприємницької діяльності обрано спрощену систему оподаткування.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд приймає у якості належного та допустимого доказу статусу позивача як дитини з інвалідністю корінець до медичного висновку №126 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства віком до 18 років від 21.08.2013 Лікувально-консультативної комісії дитячої поліклініки №1 міської дитячої лікарні Рівненської міської ради, з огляду на положення ч.7 ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», якими визначено, що особам у віці до 18 років категорія «дитина з інвалідністю» встановлюється лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Зі змісту зазначеного корінця до медичного висновку, а також посвідчення серії НОМЕР_1 вбачається факт призначення позивачу державної соціальної допомоги інваліду з дитинства. При цьому, судом враховуються приписи п.1.1 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (2109-14), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 16.11.2007 №612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.2007 за №1349/14616 (в редакції чинній до 01.03.2019), за якими посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», є документом, що підтверджує призначення інваліду з дитинства та дитині-інваліду державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

Отже, суд приходить до висновку, що як особа з інвалідністю, яка отримує відповідно до закону соціальну допомогу, позивач на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464-VI звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Частиною 4 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як визначено абз.1 ч.1 ст.25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Разом з тим, абз.2 ч.1 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У зв`язку з встановленою судом відсутністю у позивача обов`язку нараховувати, обчислювати та сплачувати за себе єдиний внесок, вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3845-50 від 21.02.2019 є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача пільги щодо сплати єдиного внеску внаслідок отримання соціальної допомоги не ним особисто, а опікуном та внаслідок відсутності інформації про перебування ОСОБА_1 в облікових базах державних органів як інваліда та отримувача соціальної допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-III право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю віком до 18 років.

За змістом ч.1 ст.10 цього Закону, державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.

Таким чином, вказаними нормами Закону визначено право на державну соціальну допомогу виключно особам з інвалідністю, водночас можливість виплати такої допомоги поширюється на їх батьків, усиновителів, опікунів та піклувальників.

У посвідченні серії ААГ №189732 вказано відомості про законного представника (опікуна) позивача - ОСОБА_3 , отже виплата їй призначеної позивачу соціальної допомоги відповідає змістуч.4 ст.4 Закону №2464-VI.

Не може слугувати підтвердженням правомірності дій відповідача і відсутність інформації про перебування ОСОБА_1 в облікових базах державних органів як інваліда та отримувача соціальної допомоги, оскільки позивач не є адміністратором відповідних облікових баз, водночас, добросовісно повідомив відповідача про передбачені законом підстави для звільнення від сплати єдиного внеску заявою від 24.10.2018.

З огляду на наведене, суд вважає, що вимога від 21.02.2019 №Ф-3845-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 5733,42 грн. не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні свободи позивача, а відтак підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За викладених обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши доводи суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат не подавав.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3845-50 від 21.02.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 02 травня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.