Рішення № 81637779, 02.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2019 р. справа № 300/320/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

представників позивача - Раврика І.Д., Христюка В.В.,

представника відповідача - Карпаш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ1496/350/АВ/П/ТД-ФС від 06.09.2018, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" звернулося в суд із позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ1496/350/АВ/П/ТД-ФС від 06.09.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені відповідачем в акті інспекційного відвідування №ІФ1496/350/АВ від 17.08.2018 є необґрунтованими, внаслідок чого постанова про накладення штрафу за №ІФ1496/350/АВ/П/ТД-ФС від 06.09.2018, винесена за результатами інспекційного відвідування, підлягає до скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" у березня, червні, грудні 2017 року та січні, березні 2018 укладено цивільно - правові договори із громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на виконання певних робіт (промисловий вилов риби у водоймі-охолоджувачі Бурштинської ТЕС згідно режиму роботи рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС). Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. В свою чергу, згідно ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому, у разі виконання робіт чи надання послуг на підставі договору підряду, трудові відносини не виникають. Проте, Управління Держпраці в Івано-Франківській області вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" порушив ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, допустивши до роботи зазначених громадян (ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) без належного оформлення трудових відносин шляхом укладення трудового договору. Однак, дані твердження є безпідставними, оскільки із вказаними особами було укладено цивільно-правові договори. При цьому укладені угоди не зобов`язують виконавців бути присутнім у місці виконання робіт у визначений замовником робочий час (умови праці та відпочинку виконавців не визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку замовника), дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, робота виконується на власний ризик. Надані послуги вказаними особами щодо промислового вилову риб у водоймі-охолоджувачі Бурштинської ТЕС не мали постійного характеру, притаманного саме трудовим відносинам, а оплата праці не мала систематичного характеру та була проведена згідно актів виконаних робіт. Таким чином рішення про накладення штрафу відповідача підлягає до скасування.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (05.03.19), відповідно до якого зазначив, що за наслідками проведеного інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський", Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області встановлено факт допуску позивачем працівників до роботи без укладення трудового договору, чим порушено ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Так, в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що у позивача працюють 10 працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .), з якими не укладено трудові договори, натомість укладено однотипні цивільно-правові договори. При цьому жодним пунктом даних цивільно-правових договрів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізиних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені акті їх приймання. Також такі договори не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику. Таким чином правовідносини, які склалися між позивачем та зазначеними особами є трудовими, що свідчить по наявність порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. За вищевказане правопорушення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову про накладення штрафу, яка прийнята з урахуванням усіх обставин та на підставі норм чинного законодавства.

28.03.2019 позивачем подано відповідь на відзив, а 09.04.2019 подано доповнення на відповідь на відзив, згідно яких позивач зазначив, що наведені у відзиві на позов твердження відповідача є помилковими, тому просив його відхилити, а позов задовольнити.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення, Управління Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

У відповідності до пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Судом встановлено, що на підставі наказу №1141-Д від 07.08.2018, направлення №04-13/15-10/5445 від 07.08.2018, листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №11974/04 від 30.07.2018, в період з 16.08.2018 по 17.08.2018 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" (а.с. 52, 53,54-56).

За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, яке зафіксоване в акті №ІФ1496/350/АВ від 17.08.2018. Також видано припис за №ІФ1496/350/АВ/П від 31.08.2018, згідно якого позивача зобов`язано усунути виявлене порушення до 05.09.2018 (а.с.57-59, 61-62).

Інспектором праці 06.09.2018 було складено акт про відмову від підпису №ІФ1496/350/АВ-ВП від 06.09.2018 (а.с.64). Акт №ІФ1496/350/АВ від 17.08.2018 та припис №ІФ1496/350/АВ/П від 31.08.2018 були направлені об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до п.21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з п. 24 вказаного Порядку припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Згідно пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області 27.08.2018 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ІФ1496/350/АВ/П/ТД від 27.08.2018 (а.с.73).

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення).

За наслідками розгляду справи про накладення штрафу начальником управління Держпраці в Івано-Франківській області на підставі акту №ІФ1496/350/АВ від 17.08.2018 складено постанову №ІФ1496/350/АВ/П/ТД-ФС від 06.09.2018 про накладення на позивача штрафу в розмірі 1116900 грн. за порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, (а.с.74).

Щодо виявленого порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, яке зафіксовано в акті №ІФ1496/350/АВ від 17.08.2018, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В акті відповідача зазначено, що працівники, з якими укладались цивільно-правові договори виконували певні функції за конкретною посадою, а саме, промисловця, а не індивідуально-визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких проводиться їх оплата. Жодним пунтом цивільно-правових договорів позивача не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові. Вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" правочини є удаваними (тобто такими, що вчинені сторонами для приховання іншого правочину, який вони вчинили), замість оформлення трудових відносин з працівниками укладалися договори цивільно-правового характеру, які мають ознаки трудових договорів.

Судом встановлено, що 01.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" (замовник) та громадянами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (виконавці) укладено цивільно - правововий договір. Згідно пункту 1 даного договору замовник покладає на виконавців виконання таких видів робіт: промисловий вилов риби у водоймі-охолоджувачі Бурштинської ТЕС згідно режиму роботи рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС. Пунктом 3 даного договору передбачено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцям 15% від загального обсягу виловленої риби. Умови праці й відпочинку виконавців не визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 4). Термін дії цього договору - з 01.06.2017 до 31.12.2018 (пункт 6) (а.с. 127).

Згідно акту№1 виконаних робіт від 30.12.2017 вбачається, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 виконали та передали роботи: здійснено промисловий вилов риби у водоймі-охолоджувачі Бурштинської ТЕС згідно режиму роботи рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС в кількості 2380 кілограм. Загальна вартість виловленої риби становить 66060 грн.00 коп. (а.с.129).

Виплата за виконані роботи здійснювалась 31.01.2018 згідно видаткових касових ордерів №№46-47 на суму по 4954,50 грн. кожен (а.с. 134-135).

Укладення даного договору відображалось позивачем у звітах по єдиному соціальному внеску (таблиця 5. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби) (а.с. 130-133).

На вказані суми позивачем як податковим агентом нараховані єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за І квартал 2018 року (а.с. 176).

Аналогічні договори укладались із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (термін дії з 26.01.2018 по 31.12.2018) (а.с.136); ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (термін дії з 26.12.2017 по 31.12.2018) (а.с.142), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (термін дії з 02.01.2018 по 31.12.2018) (а.с.148), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (термін дії з 13.03.2018 по 31.12.2018) (а.с.154), ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (термін дії з 15.01.2018 по 31.12.2018) (а.с.160).

Виконані роботи передавалась за відповідними актами (а.с.139, 145, 151, 157, 163) та оплачувались згідно касових ордерів (а.с. 140-141, 146-147, 152-153, 158-159, 164-165).

Також укладення зазначених договорів відображалось позивачем у звітах по єдиному соціальному внеску (таблиця 5. Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби) (а.с. 137-138, 143-144, 149-150, 155-156, 161-162), на виплачені виконавцям суми позивачем утримувались єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір (а.с. 176-190).

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №350/403/16-ц.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Якщо фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, то вказані відносини відповідають ознакам цивільного договору.

Як вбачається з досліджених судом цивільно-правових договорів, укладених позивачем із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , їх предметом є кінцевий результат праці (риба, виловлена у водоймі-охолоджувачі Бурштинської ТЕС згідно режиму роботи рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС).

Виконання ж даного виду робіт (вилов риби) на постійній основі є неможливим через наявність заборони любительського рибальства та промислового вилову риб у період нересту і розмноження водних біоресурсів у водних об`єктах.

Так, відповідно до пункту 2 наказу №18 «Про встановлення весняно-літньої заборони на лов біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах Івано-Франківської області в 2018 році», виданого 21.03.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області заборонено промисловий вилов риби у Бурштинському водосховищі з 01 квітня по 30 червня. Встановлення Управлінням Державного агентства рибного господарства у Івано-Франківській області такої заборони відповідає чинному законодавству, зокрема Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Закону України «Про тваринний світ», Правилам любительського і спортивного рибальства, затвердженим наказом Держкомрибгоспу України від 15.02.1999 №19, Правилам промислового рибальства у рибогосподарських водних об`єктах України, затвердженим Держкомрибгоспу України від 18.09.1999 №33.

Що стосується доводів відповідача про те, що жодним пунктом цивільно-правових договорів позивача із зазначеним вище громадянами не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, суд зазначає наступне.

Предметом даних договорів є промисловий вилов риби у водоймі-охолоджувачі Бурштинської ТЕС згідно режиму роботи рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС.

Відповідно до абз. 2 п. 1.3 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Держкомрибгоспу України від 15.01.2008 №4, режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення ВЖР за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання туводних видів, виконання якого забезпечує раціональне використання ВЖР рибогосподарського водного об`єкта або його ділянки.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність встановленого обсягу виконуваної роботи, оскільки такий обсяг встановлений і має відповідати режиму роботи рибогосподарської експлуатації водойми-охолоджувача Бурштинської ТЕС.

Виконавці за даними довільно-правовими договорами (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .) виконували роботу по вилову риби на свій ризик, самостійно організовували її виконання, на них не розповсюджувалися правила внутрішнього трудового розпорядку, жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи за цими договорами не видавався, пільги, компенсації, заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни до них не застосовувалися. Оплата праці за роботу (надані послуги) не мала систематичного характеру, як це передбачено трудовим договором, були разовими, проводилися згідно акту і тільки після виконання.

Що стосується посилань представника відповідача на трудову угоду від 01.03.2017 (а.с.66), укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибгосп Бурштинський» та ОСОБА_7 , то під час розгляду даної справи встановлено, що така угода не мала ніяких правових наслідків та не породжувала виникнення жодних трудових відносин, оскільки зразу ж була розірвана сторонами, що підтверджується додатковою угодою від 01.03.2017 до трудової угоди від 01.03.2017 (а.с.127). В матеріалах справи відсутній наказ про прийняття на роботу ОСОБА_7 , так само і відсутні копії записів трудової книжки про прийняття вказаної особи на роботу, інформація про облік робочого часу, відпрацьованого ОСОБА_7 , повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску про прийняття ОСОБА_7 на роботу чи інші докази, які підтверджують факт його допуску до роботи. Таким чином, між позивачем та та ОСОБА_7 не виникло жодних трудових відносин на підставі трудової угоди від 01.03.2017.

Суд зазначає, що якщо фізична особа виконує роботи (надає послуги) за цивільно-правовим договором (договором підряду), при чому це не є її основним місцем роботи, вимоги частини п`ятої ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування єдиного внеску на дохід у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який здійснюється нарахування, не застосовуються. У цьому випадку єдиний внесок нараховується на суми доходу у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором незалежно від суми такого доходу, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Водночас у разі якщо працівник виконує роботу (надає послуги) за цивільно-правовим договором і для нього це є основним місцем роботи, то до загальної бази нарахування єдиного внеску за місяць включається як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди за цивільно-правовим договором. При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, то єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом та ставки єдиного внеску 22 відсотки.

Відповідачем висновки, зроблені в акті перевірки жодним чином не підтверджені. Під час інспекційного відвідування позивача та судового розгляду даної справи відповідачем не підтверджено наявність між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 трудових відносин, їх строк, умови праці, обов`язки працівників, обсяг та зміст виконуваної роботи, її характер, спосіб та форму оплати праці, трудовий розпорядок, тощо. Самі припущення відповідача щодо наявності положень у зазначених вище цивільно-правових договорах, які притаманні більше трудовим відносинам, ніж цивільно-правовим не підтверджують порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не здобуто та не надано суду доказів на підтвердження трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та враховуючи те, що укладені цивільно-правові договори жодним чином не місятить ознак трудового договору, то відсутні порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ІФ1496/350/АВ від 17.08.2018.

Враховуючи наведене вище та відсутність в позивача порушень законодавства про працю, які зафіксовані в акті Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ1496/350/АВ від 17.08.2018, прийнята на його підставі постанова про накладення штрафу за №ІФ1496/350/АВ/П/ТД-ФС від 06.09.2018 підлягає до скасування, а позов до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 16753,50 грн. підтверджується квитанціями №1450-4270-5477-1375 від 21.12.2018 та №1499-5410-4140-1271 від 08.02.2019 (а.с. 3).

Таким чином підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 16753,50 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ1496/350/АВ/П/ТД-ФС від 06.09.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67, код ЄДРПОУ - 39784625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" (77111, вул. Міцкевича, буд. 51, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ - 38521540) сплачений судовий збір в розмірі 16 753 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" (77111, вул. Міцкевича, буд. 51, м. Бурштин, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ - 38521540).

Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 39784625).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 10 травня 2019 р.