Ухвала суду № 81632609, 17.04.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/109/19

Справа №760/12240/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 08.05.2018 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за борговими розписками в загальному розмірі 4403540,7 грн.

Ухвалою суду від 13.08.2018 р., відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.12.2018 р., закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

15.04.2019 р. до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно і грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві ОСОБА_2 і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Подана заява про забезпечення позову мотивна тим, що ціна позову у справі складає 4403540,7 грн., а тому позивач вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач при отриманні будь-якого доходу та (або) майна, а також вступу у спадщину в будь-який момент, одразу відчужить або приховає іншим чином отримане майно (кошти), щоб не погашати заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Так, предметом спору є повернення позивачу коштів за договором позики, укладеним з відповідачем.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Звертаючись до суду, позивачем не зазначено, власником якого майна та грошових коштів є відповідач, на яке саме майно просить накласти арешт, якими доказами підтверджується наявність у відповідача майна на праві власності та наявність грошових коштів, і чи є співмірним накладення арешту на все належне йому майно та грошові кошти розміру позовних вимог.

З точки зору закону співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, судом мають братися до уваги не лише інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з цього, змісту заяви про забезпечення позову, суд вважає, що забезпечення позову в приведеному позивачем вигляді не є співмірним із заявленими вимогами, оскільки не надано доказів на підтвердження належності відповідачу будь-якого майна та належності грошових коштів, на які може бути накладено арешт.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353, 354, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кушнір С.І.