Рішення № 81624979, 02.05.2019, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1779/18

Провадження № 2/382/105/19

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвокатів Воробей Т.М., Лісового А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Панфильської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання будинку спільною сумісною власністю, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Панфильської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на будинок,

Встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Панфильської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання будинку спільною сумісною власністю, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Панфильської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на будинок, в котрому зазначено, що вона та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 квітня 1966 року. Під час шлюбу ними був побудований житловий будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.Таким чином, на день смерті чоловіка їй належала 1/2 частина будинку. При цьому, дана обставина не була врахована виконавчим комітетом Панфильської сільської ради при прийнятті рішення за № 32 від 25 квітня 2008 р., яким власником цього нерухомого майна було визнано її покійного сина ОСОБА_6 Оскільки на момент смерті її чоловіка, останній був власником 1/2 частини будинку, а вона власником іншої 1/2 частини будинку, то вважає, що вищевказане рішення Панфильської сільської ради від 25 квітня 2008 року є незаконним та підлягає скасуванню. 25 квітня 2008 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на будинок. Будівництво даного будинку було закінчено у 1988 році. Після смерті чоловіка залишилася спадщина у вигляді 1/2 частини будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . В силу ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка. Іншими спадкоємцями є їх сини- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які не прийняли спадщину після смерті батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. В силу ч.1 ст. 1266 ЦК України ОСОБА_4 є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 за правом представлення, як донька померлого ОСОБА_6 В передбачений законодавством шестимісячний термін після смерті чоловіка до нотаріальної контори вона не зверталася, але своїми діями, які виразилися у користуванні будинком, присадибною ділянкою, фактично прийняла спадщину. При цьому, відповідачі по справі спадщину після смерті батька не прийняли. Проте, вона не має можливості належним чином оформити спадщину після смерті чоловіка, оскільки оригінали деяких правовстановлюючих документів знаходяться у відповідачів. Просила визнати вищевказаний будинок спільною сумісною власністю подружжя, встановити, що вона та ОСОБА_5 володіли на праві власності вказаним будинком, визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Панфильської сільської ради від 25 квітня 2008 р. № 32 про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , визнати недійсним свідоцтво від 25 квітня 2008 року про право власності ОСОБА_6 на вказаний будинок, встановити факт прийняття нею спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_5 , на 1/2 частину будинку та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заколном після смерті чоловіка.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі.

В судовому засіданні представник позивачки та позивачка підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позов визнали. Представник відповідачки ОСОБА_4 позов не визнав. Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Лісовий А.М. надав до суду відзив, котрий обгрунтований наступним. В підтвердження позовних вимог позивачка не надала суду копії будівельного паспорту на земельну ділянку та доказів про будівництво жилого будинку. Земельна ділянка для будівництва спірного будинку надана ОСОБА_6 на підставі наказу № 98 від 11.03.1986 р. Крім цього, позивачкою пропущено строки давності, оскільки їй було відомо з 25 квітня 2008 р. про рішення виконавчого комітету Панфильської сільської ради про право власності на житловий будинок на ім"я ОСОБА_6 . Під час будівництва будинку позивачці та її чоловіку належав на праві власності інший будинок та фактично будинок по АДРЕСА_1 будувався для їх сина. Згідно діючого на той час законодавства громадянину на праві власності міг належати один жилий будинок або його частина, в зв"язку з чим позивачка та її чоловік не могли набути права власності на будинок по АДРЕСА_1 . Просив у задоволенні позову відмовити. Представник відповідача -голова Панфильської сільської ради у вирішенні спору покладався на розсуд суду, пояснивши, що по погосподарським книгам будитнок рахувався за ОСОБА_6 , останній був зареєстрований у будинку один. Свідоцтво про право власності на ім"я ОСОБА_6 було видано на підставі рішення виконкому Панфильської сільської ради за № 32 від 25 квітня 2008 року, до котрого було додано ряд документів в підтвердження того, що земельна ділянка під будівництво будинку видавалася на ім"я ОСОБА_6 , в тому числі його заява, датована 21.02.1986 року, наказ Панфильскої дослідної станції, рішення про приватизацію земельною ділянки на ім"я ОСОБА_6 . Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити. З копії свідоцтв про народження (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . та їх батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . З копії рішення виконавчого комітету Панфильської сільської ради Яготинського району Київської області від 25 квітня 2008 року "Про порядок державної реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна в с. Панфили Яготинського району Київської області" (а.с.7 зворотня сторона) та копії свідоцтва про право власності, виданого 25 квітня 2008 р. на підставі рішення виконкому Панфильської сільської ради Яготинського району Київської області від 25 квітня 2008 р. № 32 (а.с.7) вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 . З технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9) вбачається, що замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 , житловий будинок побудований у 1988 році. З копії свідоцтва про смерть (а.с. 13) вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З копії свідоцтва про смерть (а.с. 13) вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З копії свідоцтва про одруження (а.с. 13 зворотня сторона) вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 5.04.1966 року та прізвище дружини після одруження- ОСОБА_1 . З довідки Панфильської сільської ради (а.с.59) вбачається, що земельна ділянка площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер НОМЕР_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала померлому ОСОБА_6 . З довідки Панфильської сільської ради (а.с.59) вбачається, що згідно погосподарської книги за № 01891 числиться житловий будинок, що належить померлому ОСОБА_6 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок побудований в 1988 році. Заборони /арешту/ на будинок не значиться. З наказу № 98 по Панфильській дослідній станції по освоєнню боліт від 11.03.86 року (а.с. 61) вбачається, що присадибна ділянка у розмірі 0,06 га по АДРЕСА_1 виділена ОСОБА_6 . З довідок ДП "Дослідне господарство Панфильської дослідної станції Національного наукового-центру" від 20 лютого 2019 р. (а.с.66-67) вбачається, що дохід згідно особових листів по заробітній платі ОСОБА_5 з 1983 по 1987 рр. становив: 1983р.-1562,67, 1984р-1507,86, 1985р.-1918,82., 1986р. -1518,69,1987-1867,05 ; дохід згідно особових листів по заробітній платі ОСОБА_2 з 1983 по 1986рр. становив: 1983р.- 611,09, 1984 р.-1198,14, 1985 р.-2026,03., 1986 р. -1679,68 , дохід згідно особових листів по зароібтній платі ОСОБА_1 з 1983 по 1985 рр. становив: 1983р.-1261,39, 1984 р.-1701,40, 1985 р.-626, 33 грн. З заяви ОСОБА_6 від 21.02.1986 р. (а.с. 82) вбачається, що останній звернувся до виконкому Панфильської сільської ради з проханням про надання йому дозволу на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . З копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 (а.с. 95-109) вбачається, що 7 серпня 2018 р. ОСОБА_4 звернулася до приватного ноторіуса Яготинського районного нотаріального округу Черних О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_6 З довідки Панфильської сільської ради витікає, що ОСОБА_6 , на момент смерті- ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. В будинку проживав один. Згідно рішення Панфильської сільської ради народних депутатів від 05.04.1994 року надано дозвіл (згідно поданої заяви ОСОБА_6 ) приватизувати ту земельну ділянку, яка знаходиться безпосередньо біля його будинку. Виготовлений державний акт на землю на ім"я ОСОБА_6 З показів свідка ОСОБА_9 даних в судовому засіданні вбачається, що він допомогав ОСОБА_5 будувати будинок для сина ОСОБА_6 . Його син ОСОБА_6 був в армії. Будинок будувався за кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які мали на той час власний будинок за іншою адресою. З показів свідка ОСОБА_14 даних в судовому засіданні вбачається, що він проживав неподалік від будинку, який будувала позивачка з чоловіком ОСОБА_5 для дітей. Їх син ОСОБА_6 був в армії. У сім"ї ОСОБА_1 на момент будівництва будинку був власний будинок. Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_14 Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. В силу ст. 25 Основ громадянського законодавства СРСР і Союзних Республік затвердженого Законом СРСР від 8 грудня 1961 року та діючого до 1992 року було передбачено, що на праві особистої власності громадянина міг бути лише один жилий будинок (або частина його). У спільномешкаючого подружжя та їх неповнолітніх дітей міг бути тільки один жилий будинок належний на праві особистої власності одному з них чи в спільній власності. Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання. Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. В судовому засіданні установлено, що позивачката ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 квітня 1966 року, мали на праві приватної власності будинок по АДРЕСА_3 , в якому також проживали їх троє дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . 21 лютого 1986 р. від імені ОСОБА_6 до виконкому Панфильської сільської ради була подана заява про виділення йому земельної ділянки під будівництво та наказом № 98 по Панфильській дослідній станції від 11.03.86 року ОСОБА_6 надано присадибну ділянку розміром 0,06 га по АДРЕСА_1 . У 1988 році силами сім"ї був побудований житловий будинок АДРЕСА_1 для одного із синів позивачки - ОСОБА_6 , який досяг повнолітнього віку, мав намір проживати окремо від сім"ї. Оскільки в силу діючого законодавства на момент будівництва спірного будинку сім"я позивачки не могла мати на праві власності іще один будинок, то у позивачки та її чоловіка не виникло право спільної сумісної власності, як у подружжя, на будинок по АДРЕСА_1 вказаному будинку був зареєстрований лише ОСОБА_6 На момент смерті останній проживав один та спадкоємцями його майна першої черги за законом є позивачка та його дочка ОСОБА_4 Таким чином, у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки він не грунтується на законі. З тих підстав суд не може прийняти до уваги доводи позивачки, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в тій частині, що вони приймали участь у будівництві будинку власними силами та коштами, а ОСОБА_6 з 6 травня 1985 по 27 травня 1987 рік (а.с. 66) проходив службу в рядах Радянської Армії, а тому спірний будинок є спільним майном ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Крім цього, суд звертає увагу, що з пояснень відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 також вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 будувався для ОСОБА_6 , а сім"я ОСОБА_1 мала будинок на праві власності за іншою адресою. Обставини щодо належності на праві власності сім"ї ОСОБА_1 іншого будинку, розташованого по АДРЕСА_3 підтвердила в судовому засіданні також сама позивачка. Отже, оцінюючи досліджені докази в сукупності, суд вважає, що позивачка не могла не знати з моменту будівництва спірного будинку про те, що будинок належить на праві власності ОСОБА_6 Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову по суті, то для застосування строків позовної давності за заявою представника відповідача підстав немає.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,81,263 ЦПК України, ст.ст. 328, 368, 393 ЦК України, ст. 25 Основ громадянського законодавства СРСР і Союзних Республік затвердженого Законом СРСР від 8 грудня 1961 року, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Панфильської сільської ради Яготинського району Київської області про визнання будинку спільною сумісною власністю, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Панфильської сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, про встановлення факту прийняття спадщини та про визнання права власності на будинок відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.