Рішення № 81616628, 07.05.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2019 Справа № 920/316/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін матеріали справи № 920/316/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СУМИГАЗ ЗБУТ” (вул. Береста, 21, м. Суми, 40000),

до відповідача ОСОБА_1 установи «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України»

(вул. Привокзальна, буд. 27, м. Суми, 40022),

про стягнення 29656 грн. 49 коп.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду з позовом про стягнення з Державної установи «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» 28162 грн. 20 коп. основного боргу, 140 грн. 81 коп. – інфляційних збитків, 103 грн. 92 коп. – 3% річних, 1249 грн. 56 коп. – пені та витрати по судовому збору.

02.04.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач на вимогу ухвали суду від 02.04.2019, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, причини ненадання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне:

06.03.2018 між позивачем ТОВ «Сумигаз Збут» (постачальником) та відповідачем ОСОБА_1 установою «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» (споживачем) був укладений договір № 41ABSmz433-18 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого постачальник зобовязався передати споживачу (з урахуванням додаткових угод до Договору) у 2018 та 2019 році природний газ, а споживач зобовязався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу у січні 2019 року природний газ на загальну суму 150492 грн. 20 коп.

Факт отримання газу Відповідачем підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 № СМ389001246, належним чином підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 37).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є один календарний місяць.

Пунктом 4.2.1. Договору сторони погодили, що обсяг газу сплачується до 25 числа місяця постачання газу згідно рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється Споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяцем згідно рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 25.01.2019 частково здійснив оплату за спожитий газ на суму 122 330 грн. 00 коп.

Разом з тим, як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та не оплатив у повному обсязі за поставлений газ у строк встановлений п. 4.2.1 Договору чим допустив утворення заборгованості станом на 27.03.2019 у сумі 28 162 грн. 20 коп.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ станом на 27.03.2019 у сумі 28162 грн. 20 коп. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 140 грн. 81 коп. інфляційних збитків, 103 грн. 92 коп. 3% річних.

Відповідач контр розрахунку нарахувань суду не надав.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 140 грн. 81 коп. інфляційних збитків та 103 грн. 92 коп. 3% річних.

Згідно з п. 3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодекс України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 1249 грн. 56 коп. пені.

Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені у сумі 1249 грн. 56 коп. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної установи «Сумський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» (40022, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 27, код 38523259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; код 39586236) 28162 грн. 20 коп. основного боргу, 140 грн. 81 коп. інфляційних збитків, 103 грн. 92 коп. 3% річних, 1249 грн. 56 коп. пені; 1921 грн. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.05.2019.

Суддя ОСОБА_2