Ухвала суду № 81613743, 07.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

07 травня 2019 р. справа № 520/4340/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (62433, Харківська область, м.Люботин, вул. Слобожанська, буд.34), третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, м.Харків, вул. Жон Мироносиць, буд.5) про визнання бездіяльності незаконною, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, які полягають у незаконному вилученні 21.08.20189 в м.Люботин автомобіля AUDI A6 Avant, номерний знак КМ 6552, Vin WAUZZZ4BZ1N061136 та відмову повернути;

- судові витрати покласти на відповідача.

Вирішуючи питання про відсутність законодавчо встановлених перешкод у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом, суддя виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема - спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАСУ, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З матеріалів позову встановлено, що позивач фактично оскаржує дії слідчого СВ Люботинського ВП ГУНП в Харківській області під час здійснення ним оперативно-розшукової діяльності, що полягають у тимчасовому вилученні автомобіля, який належить на праві власності ОСОБА_1, на підставі ухвали судді Біляєвського районного суду Одеської області.

Відповідно до положень частини 5 статті 21 Глави 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 18 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.

Так, до компетенції слідчого судді за КПК України належать три групи питань: розгляд клопотань та надання дозволу на проведення слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують права і свободи людини та контроль за провадженням; надання дозволу на застосування та контроль застосування запобіжних та інших заходів кримінально-процесуального примусу; розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функції як суб'єкта владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались під час здійснення правоохоронними органами своєї діяльності в рамках КПК України.

З огляду на наведений характер правовідносин, вимога позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням діями відповідача під час виконання правоохоронних функцій. Їх розгляд можливий у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.

Отже, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності незаконною, належить відмовити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до ч.6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів, в порядку кримінального судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 170, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі №520/4340/19 за позовом ОСОБА_1 до Люботинського відділення поліції Харківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності незаконною.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копія ухвали направити позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Панченко