Рішення № 81613151, 19.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2019 р. № 520/606/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Козир В.М.,

за участі:

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (вул. Луначарського, буд. 50,м. Мерефа,Харківський район, Харківська область,62473, код ЄДРПОУ2869112911) до ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Нетіченська, буд. 14,м. Харків,61010, код ЄДРПОУ40867285) , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, протиправною;

- зобов’язати ОСОБА_3 міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції виплатити ОСОБА_2 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 06.04.2018 року по 27.12.2018 року у розмірі 152077,52 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення не було виплачено всі суми, що належать до виплати позивачу. 28.12.2018 року на виконання рішення Харківського районного суду Харківської області, ОСОБА_3 міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на рахунок позивача було перераховано недоплачені одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані дні чергової відпустки. Оскільки з вини ОСОБА_3 міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції не були виплачені всі суми, у строки зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю, а затримка розрахунку при звільненні склала 266 днів (з 06.04.2018 року по 27.12.2018 року), то відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю, відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідач надав до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, з тих підстав, що з огляду на порядок надходження коштів на відповідні цілі, відповідач не мав фінансових можливостей своєчасно розрахуватися з позивачем, з огляду на що, вина відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем відсутня. Відповідач також посилався на той факт, що на позивача як на атестовану особу начальницького складу не застосовуються норми КЗПП, а також зазначив, що компенсація за невикористані дні відпустки та одноразова грошова допомога при звільненні не входять до складу грошового забезпечення та є компенсаційними виплатами, а відтак у вказаному випадку не може застосовуватися правило щодо несвоєчасного розрахунку.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив службу у Державній кримінально- виконавчій службі України на посаді начальника Харківського міського відділу з питань пробації ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

05.04.2018 року Наказом № 67/ОС-18 начальника ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції позивача було звільнено зі служби в Держаній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» у зв’язку із скороченням штатів. Вислуга років складає у календарному обчисленні - 19 років, 4 місяці, 02 дні.

В день звільнення позивача ОСОБА_3 міжрегіональним управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції мені не було виплачено усі кошти, що підлягали до виплати, а саме: грошове забезпечення за квітень 2018 року, премію за березень 2018 року, премію за квітень 2018 року, одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2018 рік.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.11.2018 року (Справа №635/4827/18), позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про стягнення недоплаченої вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану чергову відпустку у розмірі 124391,66 грн. були задоволені у повному обсязі. Рішення Харківського районного суду Харківської області набрало законної сили 23.12.2018 року.

28.12.2018 року на виконання рішення Харківського районного суду Харківської області, ОСОБА_3 міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на рахунок позивача було перераховано недоплачені одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані дні чергової відпустки, що підтверджується Випискою по рахунку ОСОБА_2 в ПАТ АБ «Укргазбанк» від 08.01.2019 року.

Середній заробіток за час затримки, ОСОБА_3 міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивачу виплачено не було.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.11.2018 року (Справа №635/4827/18), яке набрало законної сили, встановлено, що на день звільнення та здійснення позивачу виплати, премії нараховані позивачу та виплачені пізніше не увійшли у розрахунок суми, яка підлягала виплаті у день звільнення зі служби. Отже повний розрахунок з позивачем відповідач повинен був здійснити до 05.04.2018 року, в тому числі і виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у зв'язку із скороченням штату та компенсацію за невикористану чергову відпустку.

Відтак, факт неповного розрахунку відповідача з позивачем встановлений рішенням суду,що набрало законної сили, з огляду на що не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно ст. 43 Конституції України, гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Порядок виплати грошового забезпечення у разі звільнення зі служби регламентований ст. 22 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 р. за № 377/31829.

Відповідно до вказаної статті визначено, що днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби включно.

Відповідно до п. 2-3 ст. 22 Порядку за невикористані дні відпусток особам рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби з врахуванням пункту 22 розділу I цього Порядку. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток вказується в наказі про звільнення. У разі звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини чергової відпустки вказується в наказі про звільнення. У разі звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню за надмірно нараховану частину чергової відпустки, здійснюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримала особа рядового або начальницького складу за дні чергової відпустки.

Проте, вказані норми визначають порядок обрахунку та виплати грошового забезпечення та компенсації, та в той же час не встановлюють строків такого розрахунку із службовцем та не визначають відповідальність за проведення несвоєчасного розрахунку з особами рядового або начальницького складу, які звільняються зі служби.

Відтак, вказаним спеціальним порядком, на який посилається відповідач, не регламентовані питання строків проведення розрахунку та відповідальності за проведення несвоєчасного розрахунку, з огляду на що підлягають застосування загальні норми, а саме ст.ст.116,117 КЗпП України.

Спірні правовідносини не стосуються правильності обрахунку відповідних видів грошового забезпечення та компенсаційних виплат, а стосуються дотримання відповідачем порядку розрахунку, а саме своєчасності проведення розрахунку з позивачем при звільненні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно- правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, повинен застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Згідно ст. 47 Кодексу Законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ст. 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу Законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

В даному випадку, суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу сум, що належать йому, з огляду на порядок отримання фінансування з огляду на те, що причиною несвоєчасного розрахунку з позивачем стало в тому числі неправильний обрахунок відповідних виплат по день звільнення, що встановлено Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.11.2018 року (Справа №635/4827/18), яке набрало законної сили.

Посилання на той факт, що одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні відпусток є компенсаційними виплатами, а відтак на них не розповсюджується правило про проведення розрахунку по цим виплатам в день звільненням не приймаються судом з огляду на наступне.

Ст. 116 КЗпП України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. При цьому закон не вирізняє види виплат та не поділяє їх на основні та компенсаційні. Павило діє однаково для усіх видів сум, що підлягають виплаті працівнику (в тому числі службовцю), який звільняється та з яким проводиться розрахунок.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 06.06.2018 року у справі № 803/1105/16 (провадження № К/9901/11863/18) також наголосив на правомірності посилання судів попередніх інстанцій в аналогічних правовідносинах на норми трудового законодавства, вказавши, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, то застосовуються норми статті 116 та 117 КЗпП України, як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справах № 806/535/16 (№ К/9901/1799/18) та від 01.03.2018 року № 806/1899/17 (№ К/9901/2433/17).

Європейський суд з прав людини у рішенні "Сук проти України" зазначив: "Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань".

За таких обставин, відсутність коштів на рахунках відповідача не є поважною та обґрунтованою підставою для невиконання обов'язку своєчасного розрахунку.

З огляду на що, суд вбачає наявність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем,а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242– 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку протиправною.

Зобов’язати ОСОБА_3 міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 06.04.2018 року по 27.12.2018 року у розмірі 152077,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Нетіченська, буд. 14,м. Харків,61010, код ЄДРПОУ: 40867285 ) на користь ОСОБА_2 (вул. Луначарського, буд. 50,м. Мерефа, Харківський район, Харківська область,62473, ідент. код: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 1520,78 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять гривень 78 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 07.05.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.