Рішення № 81612963, 26.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 р. Справа № 480/4562/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Усенко І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, у листопаді 2018 року отримав вимогу відповідача про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн. Вважає її протиправною. Був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою з 1997 року, проте припинив займатись підприємницькою діяльністю у 1999 році. З цього часу не отримкє доходу від підприємницької діяльності, тому не повинен сплачувати єдиний внесок. Оскільки був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності до 01.04.2004 для реєстрації фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі повинен був звернутись із відповідною заяаою про включення відомостей до реєстру. Із такою заявою не звертався, фактично підприємницької діяльності не здійснював, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-піджприємця не отримував. Відповідач, встановивши, що позивачем не сплачено єдиний внесок за 1 квартал 2017 року повинен був надіслати йому вимогу про сплату недоїмки за цей період. Надіслання вимоги за більш пізній період призвело до того, що позивачу не були відомі його обов'язки зі сплати єдиного внеску та про те, що він вважається фізичною особою-підприємцем.

Просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15 819,54 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2019 відкрито спрощене провадження у справі та звільнено позивача від сплати судового збору.

Відповідач із позовом не погодився. У відзиві вказує, що в період з 15.01.1997 по 05.12.2018 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. За 2017 та 3 квартали 2018 року йому було нараховано єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі. Згідно Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску вимога про сплату боргу формується у тому числі на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що викладені у відзиві обставини не спростовують того, що позивач не займався підприємницькою діяльністю, не подавав заяви про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру та не отримував відповідного свідоцтва.

В судовому засіданні під час розгляду справи позивач та його представник підтримали позов із зазначених підстав. Додатково позивач пояснив, що не вів підприємницьку діяльність з 1999 року. Також зазначив, що подавав звіти до податкової інспекції щорічно, а згодом щоквартально до реєстрації припинення підприємницької діяльності. У разі, якщо б відповідач направив вимогу після виникнення недоїмки за І квартал 2017 року, борг був би меншим та позивач дізнався про наявність боргу раніше. Представник позивача в судовому засіданні додатково пояснила, що відповідач безпідставно нарахував єдиний внесок особі, яка не здійснює підприємницьку діяльність.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. Зазначив, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець до грудня 2018 року, тому був платником єдиного внеску у 2017-2018 роках. Відповідачем правомірно була сформована вимога про сплату недоїмки, оскільки з 01.01.2017 передбачений обов'язок фізичних осіб-підприємців сплачувати єдиний внесок в мінімальному встановленому законом розмірі незалежно від провадження ними підприємницької діяльності, подання звітності та отримання доходів. Просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 20.01.1997 позивачу виконавчим комітетом Зарічної районної ради народних депутатів видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (а.с. 10).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.02.2014 включено до реєстру відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним. 04.12.2018 проведена державна реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем за її рішенням (а.с. 15-16).

19.11.2018 Головним управлінням ДФС у Сумській області сформована та направлена на адресу позивача вимога №Ф-4411-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. (а.с.9). Згідно витягу з інтегрованої картки платника податків та розрахунку суми боргу з Єдиного внеску заборгованість, вказана в недоїмці, складається з боргу за 2017 рік в сумі 8448 грн. та недоїмки за перші три квартали 2018 року в сумі 7371,54 грн. (а.с. 24-25,64).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов’язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.

Частиною п’ятою ст.8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов’язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина четверта ст.4 Закону №2464).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями не передбачено. Не подання звітності та не здійснення підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, що чинне з 01.01.2017 не звільняє платника від сплати єдиного внеску.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов’язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов’язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448грн. (3200.00*12*22%).

Крім того, з прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов’язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464 категорії страхувальників, зобов’язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій ч.8 ст.9 Закону №2464). Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік», установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%).

Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено обов’язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

Відповідно до п.п.6,7 ст.13 Закону №2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 цього ж Закону визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внесу на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, контролюючим органом нараховано позивачу єдиний внесок за 2017-2018 роки.

Безпідставними є доводи позивача про те, що у зв'язку з неподанням ним заяви про державну реєстрацію його як фізичної особи-підприємця до березня 2012 року він не має статусу фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 15.01.1997, однак 27.02.2014 проведена реєстраційна дія №26321720000032826 про включення до реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним (а.с. 15-16).

Відповідно до ч.ч. 2-4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 № 2390 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в редакції, яка була чинна до 25.04.2014 процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Частиною дев’ятою зазначеного Розділу встановлено, що порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за № 569/20882 (далі - Положення). Згідно Положення до завдань Комісії відноситься складення узагальненої інформації про невключених юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та передання її виконавчим комітетам міських рад міст обласного значення, районним державним адміністраціям за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення цих відомостей державними реєстраторами до ЄДР.

Таким чином, після прийняття зазначеного закону у зв'язку зі створенням Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був визначений обов'язок фізичних осіб-підприємців, які були зареєстровані до 1 липня 2004 року подати заяву про включення їх до реєстру. Свідоцтва про державну реєстрацію, видані до 01.07.2004 року вважаються недійсними після спливу річного строку з набрання чинності вказаним законом.

У зв'язку з викладеним, до Реєстру правомірно включено було відомості про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію позивача як суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, виданого у 1997 році. Однак, позивач безпідставно ототожнює недійсність свідоцтва із недійсністю реєстрації та позбавленням його статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Підстави для припинення підприємницької діяльності визначені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", що діє з 01.07.2004 року. Згідно вказаного закону припинення здійснюється шляхом внесення до Реєстру відповідного запису. До 01.07.2004 порядок припинення підприємницької діяльності визначався Законом України "Про підприємництво", зокрема, статтею 8, якою визначено підстави для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Жоден з цих актів не визначає такої підстави для припинення підприємницької діяльності як визнання нечинним свідоцтва про державну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, що засвідчує таку реєстрацію. Визнання його недійсним у зв'язку зі змінами в законодавстві не свідчить про припинення реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця.

Також позивач стверджує про порушення його прав у зв'язку з тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) була надіслана йому лише у листопаді 2018 року, в той час як борг починаючи з 1 кварталу 2017 року збільшувався щоквартально.

Відповідно до розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 вимога про сплату недоїмки надсилається протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Однак, ненадіслання вимоги у вказаний вище строк не свідчить про її протиправність та не свідчить про безпідставність нарахування позивачу єдиного внеску в мінімальному встановленому законом розмірі, а відтак, не є підставою для її скасування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску сформована відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною. Підстави для задоволення позовних вимог та скасування вимоги відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недомки) від 19.11.2018 №Ф-4411-54 на суму 15 819,54 грн. відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 06.05.2019

Суддя О.В. Соп'яненко