Рішення № 81612321, 08.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 року м. Київ № 320/191/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного

територіального управління юстиції у Київській області

про визнання протиправними та скасування постанов та визнання дій державного виконавця протиправними,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – відповідач, Вишгородське РВДВС ГТУЮ), в якому просить суд:

- визнати дії Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та винесення постанов щодо стягнення виконавчих зборів – неправомірними;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 86994 грн. 02 коп.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 05.12.2018 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 86994 грн. 02 коп. (ВП № 57854875);

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 31187 грн. 65 коп.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 05.12.2018 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 31187 грн. 65 коп. (ВП № 57839326).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.11.2018 головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ОСОБА_3 за його заявами (ВП 47986885) та (ВП 49279872).

У подальшому, як зазначає позивач, 05.12.2018 головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 57854875) з примусового виконання постанови Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 86994, 02 грн.

Того ж дня, головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 57839326) з примусового виконання постанови Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 31187,65 грн.

Позивач наголошує, що підстави для прийняття територіальним органом державної виконавчої служби постанов про стягнення з неї виконавчого збору та про відкриття провадження за вказаними виконавчими документами відсутні, оскільки жодних дій, спрямованих на примусове виконання виконавчих листів згідно виконавчих проваджень №47986885 та № 49279872 не вчинялися. Таким чином, позивач стверджує, що підстави для стягнення з неї виконавчого збору відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 відкрито провадження у справі № 320/191/19 та ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13.02.2019.

Разом з тим, вказаною ухвалою суд витребував у відповідача належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження ВП 47986885 та ВП 57854875 та письмові пояснення з приводу вчинення будь-яких дій з примусового виконання виконавчого листа від 03.11.2015 № 363/811/15-ц та виконавчого листа від 06.11.2014 № 363/3573/13-к (№1) виданих Вишгородським районним судом.

Вишгородське РВДВС ГТУЮ у Київській області позов не визнали, та подали до суду заперечення (вих. №5179 від 07.03.2019), відповідно до змісту якого відповідач вказує, що виконавчі провадження ВП № 49279872 та № 47986885 про стягнення коштів на користь ОСОБА_3 за заявою стягувача завершені 30.11.2018, виконавчий збір та витрати виконавчих проваджень ОСОБА_1 не сплачено. При цьому, при поверненні виконавчого документу стягувачу за його заявою при несплаті виконавчого збору та витрат виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» передбачено виведення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в окремі виконавчі провадження, що й було зроблено державним виконавцем.

Таким чином, Вишгородський районний відділ ДВС ГТУЮ у Київській області просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача, спростовуючи доводи відповідача, викладені у запереченні 17.04.2019 подала до суду відповідь на заперечення, відповідно до змісту якої представником вказано, що державні виконавці по вказаним виконавчим провадженням, де позивач є боржником, не вчиняли будь-яких дій щодо примусового виконання рішення суду, окрім формального винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно.

Крім того, зазначає представник позивача, стягував ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявами про повернення виконавчих листів 10.03.2017, вказані заяви зареєстровані 13.03.2017, при цьому приймаючи постанови про повернення виконавчого документа стягувачу головний державний виконавець Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. зазначила, що стягувач звернулася до ВДВС 13.03.2018, тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання призначене у справі на 13.02.2019 сторони не з’явилися, водночас судом встановлено, що відповідачем вимоги ухвали про відкриття провадження у справі в частині витребування доказів не виконано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 суд повторно витребував від Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області :

- належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження ВП 47986885 та ВП 57854875;

- письмові пояснення з приводу вчинення будь-яких дій з примусового виконання виконавчого листа від 03.11.2015 № 363/811/15-ц виданого Вишгородським районним судом та виконавчого листа від 06.11.2014 № 363/3573/13-к (№1).

Судове засідання, призначене у справі на 13.02.2019, на підставі ст.223 Кодексу адміністративного судочинства України відкладено на 28.03.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду, у судовому засіданні призначеному на 28.03.2019, на підставі частини другої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України з метою надання часу позивачу для ознайомлення із запереченнями, оголошено перерву до 17.04.2019.

У судовому засіданні, призначеному у справі на 17.04.2019 судом оголошено перерву до 08.05.2019.

У судове засідання призначене у справі, на 08.05.2019 з’явився позивач, яка підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позові, та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у передбачений законодавством строк, що підтверджується наявним у матеріалах справи скріншоту з сайту Укрпошти (а.с. 123). Явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2014 Вишгородським районним судом видано виконавчий лист (справа № 363/3573/13-к (№1) про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на відшкодування матеріальних збитків грошові кошти на користь ОСОБА_3 в сумі 869940 грн. 24 коп.(а.с.67).

02.07.2015, на підставі заяви ОСОБА_3, постановою Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження (ВП №47986885) по примусовому виконанню виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області № 363/3573/13-к виданого 06.11.2014(а.с.84).

Згідно з даними постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 49279872, 16.11.2015 державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Хмелєвою М.В. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанні виконавчого листа № 363/811/15-ц виданого 03.11.2015 Вишгородським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 інфляційні збитки та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 311896,47 грн.(а.с.114).

30.11.2016 державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою ВП №47986885 приєднано до ВП № 53010244, яке веде Вишгородський РВДВС ГТУЮ у Київській області (а.с.82).

10.03.2017 ОСОБА_3 - стягувач, згідно вказаних виконавчих проваджень, звернулася до Вишгородського відділу ДВС із заявами про повернення без виконання виконавчих листів № 363/3573/13-к (№1) від 06.11.2014 (ВП № 47986885) по стягнення боргу на її користь з ОСОБА_1 в сумі 869940, 24 грн. та виконавчого листа № 363/811/15-ц від 03.11.2015 (ВП № 49279872) по стягненню боргу на їїх користь з ОСОБА_1 в сумі 311896,47 грн. (а.с.12, 13).

Вказані заяви зареєстровані Вишгородським РВДВС ГТУЮ у Київській області 13.03.2018 за вх. № 1229/02-28/5 та № 1230/02-28/5, що підтверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції відповідача.

Також, з наявної у матеріалах справи розписки ОСОБА_3 від 10.03.2017 вбачається, що стягував забрала з виконавчої служби виконавчі листи № 363/3573/13-к від 0.11.2014 (ВП № 1318/15) та № 363/811/15-ц від 03.11.2015 (ВП №1625/15) без виконання (а.с.113).

Судом встановлено, що 30.11.2018 державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. була прийнята постанова (ВП № 47986885) про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчого листа № 363/3573/13-к (№1) виданого 06.11.2014 Вишгородським районним судом Київської області (а.с.21).

Того ж дня, головним державним виконавцем прийнято постанову (ВП № 49279872) про повернення виконавчого документа стягувачу – виконавчий лист № 363/811/15-ц виданий 03.11.2015 Вишгородським районним судом Київської області (а.с.22).

Разом з тим, як вбачається з вказаних постанов, головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області було встановлено, що 13.03.2018 за вх. № 1229/02-28/5 та вх. № 1230/02-28/5 до відділу звернулась стягувач ОСОБА_3 з заявами про повернення виконавчих листів без виконання. Виконавчий збір в сумах 86994, 02 грн. та 31189,65 грн. та витрати виконавчого провадження в сумах по 320 грн.за кожне виконавче провадження не сплачені. Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виведені в окремі провадження.

30.11.2018 головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області прийнято постанову (ВП 47986885) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 86994,02 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 320 грн. (а.с.18,19).

Того ж дня, головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області прийнято постанову (ВП № 49279872) про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 31187,65 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 320 грн. (а.с.14, 15).

Як було встановлено судом, 05.12.2018 головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57854875) по примусовому виконанні постанови №47986885 виданої 30.11.2018 Вишгородським РВДВС ГТУЮ у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 86994,02 грн. (а.с.20).

Також, 05.12.2018 головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 57839326) по примусовому виконанні постанови № 49279872 виданого 30.11.2018, виданої Вишгородським РВДВС ГТУЮ у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 31187,65 грн. (а.с.16).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вищевказаних постанов про стягнення виконавчого збору від 30.11.2018 ВП 47986885, від 30.11.2018 ВП № 49279872 та про відкриття виконавчого провадження ВП № 57854875 від 05.12.2018, ВП №57839326 від 05.12.2018, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження ВП № 47986885 з виконання виконавчого листа 363/3573/13-к, виданого 06.11.2014 Вишгородським районним судом Київської області та ВП № 49279872 з виконання виконавчого листа № 363/811/15-ц, виданого 03.11.2015 Вишгородським районним судом Київської області, визначені Законами України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

Так, зазначені вище виконавчі провадження були відкриті під час дії Закону № 606-XIV та закінчено під час дії Закону № 1404.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606-XIV (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша та друга статті 17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст.14 Закону № 1404 визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.18 Закону №1404).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч.4 ст.37 Закону № 1404).

Згідно з ч.1 ст.40 Закону № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 40 Закону №1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною 4 ст.42 Закону №1404 передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи стягувач ОСОБА_3 звернулася до відповідача із відповідними заявами про повернення виконавчих листів без виконання 10.03.2017, які були зареєстровані Вишгородським РВДВС ГТУЮ у Київській області 13.03.2017 (а.с.12,13).

Тобто, судом встановлено, що стягувачем у 2017 році було подано заяви про повернення виконавчих листів без виконання, які нею були фактично отримані 10.03.2017, що підтверджується відповідною розпискою, наявною у матеріалах справи (а.с.113).

При цьому суд звертає увагу, що станом на час звернення стягувача із відповідними заявами про повернення виконавчих листів діяла редакція статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404, яка передбачала, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з вимогами розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п. 1 - 4, 6, 7 і 9 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону.

Тобто, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно ст.39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Так, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум або вартості переданого майна.

Умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми чи майна.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 72403101).

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, державний виконавець протягом 2017 року не вирішив питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу за його письмовою заявою, на підставі п.1 ч. 1 ст. 37 №1404.

Як було встановлено судом, та вбачається із навних у справі матеріалів виконавчого провадження, вирішення питання про повернення виконавчого документа стягувачу було здійснено головним державним виконавцем Вишгородського РВ ДВСГТУЮ У київській області вже у листопаді 2018 року, тобто зі сплином півторарічного строку з моменту звернення з відповідними заявами.

При цьому, відповідачем не було надано суду будь-яких пояснень із нормативно-правовим обґрунтуванням з яких підстав питання про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до заяви від 10.03.2017 було вирішено лише у листопаді 2018 року на підставі нової редакції Закону № 1404 і не було враховано, що дана заява подавалась стягувачем на час дії іншої редакції Закону № 1404 .

Слід також зауважити, що державним виконавцем у постановах про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.11.2018 ВП № 47986885 та ВП №49279872 було зазначено, що відповідні заява стягувача - ОСОБА_3 надійшли до відділу 13.03.2018 за вх. № 1229/02-28/5 та вх. №1230/02-28/5, що суперечить відбиткам штемпелю вхідної кореспонденції Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області на яких зазначена дата 13.03.2017.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про повернення виконавчого документа стягувачу 30.11.2018 та приймаючи постанови № 47986885 та № 49279872 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 86994,02 грн. та 31187,65 грн. відповідно державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області було вчинено протиправні дії.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання дій Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та винесення постанов щодо стягнення виконавчих зборів – неправомірними , - підлягає задоволенню.

Однак матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області не вчинялось жодних дій чи заходів примусового стягнення у виконавчому провадженні ВП № 47986885 та ВП №49279872 .

Так, згідно з пунктом 21 Розділу ІІІ Інструкції у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Натомість, у постановах від 30.11.2018 ВП № 47986885 та ВП № 49279872 про повернення виконавчого документа стягувачу головним державним виконавцем Вишгородського РВДВС ГТУЮ у Київській області Мовчун Т.С. не вказані жодні результати виконання, не вказані дії, які вчинялися під час виконання виконавчих листів № 363/3573/13-к (№1), виданого 06.11.2014 Вишгородським районним судом Київської області та виконавчого листа № 363/811/15-ц, виданого 03.11.2015 Вишгородським районним судом із зазначенням заходів примусового виконання відповідно до статті 10 Закону № 1404.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач при винесенні оскаржуваних постанов та при вчиненні дій щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню з позивача витрат виконавчого провадження діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, не надав доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчих листів а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 86994,02 грн. та 31187,65 грн., оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу без здійснення державним виконавцем жодних виконавчих дій по фактичному виконанню виконавчого документа.

За таких обставин, враховуючи відсутність необхідних передумов для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у вказаному розмірі, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем 30.11.2018 постанов №47986885 та № 49279872 про стягнення виконавчого збору у розмірі 86994,02 грн. та 31187,65 грн. відповідно та постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №57854875 та ВП №57839326.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 03.01.2019 № ПН 1636 та квитанції від 25.01.2019 № ПН 1111, оригінал якого знаходиться в матеріалах адміністративної справи (а.с.2).

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1536,80 грн грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб’єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 71, 77, 90, 143, 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та винесення постанов щодо стягнення виконавчих зборів.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 86994 грн. 02 коп..

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 05.12.2018 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 86994 грн. 02 коп. (ВП № 57854875).

5. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 30.11.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 31187 грн. 65 коп.;

6. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 від 05.12.2018 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 31187 грн. 65 коп. (ВП № 57839326).

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1; місце проживання: 07301, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код: 37856980; місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.