Рішення № 81612271, 19.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2019 року Справа № 280/623/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 16 протоколу №2 від 18.01.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов’язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975 у розмірі 206 700 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності в наслідок контузії та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Однак, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла протокольно оформлене рішення №2 від 18.01.2019 щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем не надано документу про причини та обставини отриманого поранення. Позивач стверджує, що ним були надані всі необхідні документи. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв’язку із чим просить позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх. №10854 від 19.03.2019), зазначивши, що позивач не виконав вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, та не надав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, підстав для призначення допомоги не має. Вважає дії Міністерства оборони України правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 20.03.2019 без виклику сторін.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, якій встановлено статус інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням інваліда війни серії Б № 408430 від 17.07.2015 року (а.с.10).

Відповідно до виписки з акту медико-соціальної експертної комісії серії 10ААБ № 487693 від 01.04.2013 позивачу при первинному огляді встановлена IIІ група інвалідності (а.с. 14).

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0280928 від 14.07.2015 позивача повторно визнано особою з ІІІ групою інвалідності, внаслідок контузії та захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.17).

Відповідно до витягу з протоколу № 2242 від 17.06.2015 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 “Поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії” (а.с.20).

Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №1058/Ж від 11.06.2015 “…Описані рубці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1980 році” (а.с.19).

25.07.2017 позивачу встановлено безстроково ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, контузією та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії АВ № 0825873 (а.с.18).

У лютому 2019 року позивач отримав витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.01.2019 №2, яким відмовлено позивачу в призначені одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови зазначена та обставина, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975. Висновок спеціаліста з питань судово – медичної експертизи від 11.06.2015 №1058/ж, який складено зі слів заявника та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 17.06.2015 №2242, які подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини поранення. Висновок про причинний зв’язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, які не подано на розгляд комісії.

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку із виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІІ “Про військовий обов’язок і військову службу” (далі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до ст.41 Закону №2232 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі по тексту - Закон №2011).

Зокрема, розділом 2 Закону №2011 встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Частиною другою статті 16 Закону №2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов’язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” від 28 травня 2008 року №499 (далі по тексту - Порядок №499) (в редакції на час встановлення позивачу інвалідності) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

14.01.2014 року набрав чинності Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі по тексту - Порядок №975), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 Постанови №975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, що зазначена у довідці МСЕК.

Позивач, посилаючись на виписку з акту огляду МСЕК від 14.07.2015 року серії АВ №0280928 про встановлення йому ІІІ групи інвалідності, причина інвалідності - поранення, контузія, захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби у країнах, де велись бойові дії, вважає наявним у нього права на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям.

Рішенням комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (викладене у вигляді протоколу №2 від 18.01.2019 року) відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (пункт 16) (а.с. 21).

Підставою для відмови зазначена та обставина, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, який подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення.

Згідно п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Вказаний перелік є обов’язковим, будь-яких виключень не містить.

З аналізу абзацу шостого вказаної норми вбачається, що визначений в п.11 Порядку №975 документ повинен по-перше свідчити саме про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), і тільки потім (зокрема, в тому числі) про те, що таке поранення не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З аналізу вказаної норми вбачається, що тільки за наявності довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності (тобто про стан здоров’я особи) та документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) можливо прийняття відповідною військово-лікарською комісією постанови щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

Суд вважає, що причинний зв’язок встановлюється між причинами (обставинами) отримання поранення та наслідками такого поранення (захворювання). Та без наявності відомостей про причини отримання поранення неможливо встановлення “причинного зв’язку” стану здоров’я особи, а відтак і встановлення права особи на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №2242 від 17.06.2015 року множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох ніг (контузія головного мозку – 1980 р), єфрейтора у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, наслідком яких стали шкіряні рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1058/ж від 11.06.2015, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, в подальшому призвели до розвитку “Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТу вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст….() Післятравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертезивним синдромом (…) центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійким вираженим цефалгічним синдромом»”, що підтверджується медичними та військово-обліковими документами, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.20).

Проте будь яких медичних та військово-облікових документів на підставі яких було зроблено висновок в протоколі засідання комісії від 17.06.2015 року №2242 стосовно єфрейтора у відставці ОСОБА_1, а саме що поранення (контузія) захворювання пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачем не надані.

Позивачем не надано доказів на підтвердження звернення позивача до медичних установ з приводу отриманих поранень, як у період проходження служби у Збройних Силах в період з 28.02.1980 року по 27.10.1981 так і в період з 1981 року по теперішній час, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Позивачем та його представником не надано будь-яких документів щодо отримання ОСОБА_1 будь-яких поранень, в тому числі і описаних у висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.06.2015 року №1058/ж, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, крім зазначеного вище висновку інших документів, що підтверджували б причини (обставини) отримання позивачем поранень у перод проходження служби у Збройних Силах не має.

Суд звертає увагу, що вперше відомості про отримання ОСОБА_1 поранень в період проходження служби з’явились у висновку лікаря-спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.06.2015 року №1058/ж. Згідно вказаного висновку виявлені рубці на голові та на обох ногах. Давність їх утворення більше 35 років на момент огляду. Рубці не виключають можливість спричинення поранень, що призвели до утворення рубців і в той час, який вказаний особою, яка оглядалась, а саме в 1980 році при участі його у бойових діях (а.с.19).

Проте, як зазначено в цьому ж висновку, обставини отримання ОСОБА_1 осколкових поранень голови та обох ніг у 1980 році під час проходження служби в Афганістані зазначені у висновку зі злів самого ОСОБА_1

Будь-яких медичних документів, довідок, тощо при наданні вказаного висновку спеціалістом не використовувалось та не досліджувалось.

На думку суду, складений зі слів позивача вказаний вище висновок, може слугувати лише доказом наявності у позивача описаних в його описовій частині рубців. Та за відсутності будь-яких документів, що підтверджують походження цих рубців, такий висновок викликає сумнів у його достовірності, оскільки зроблений зі слів позивача та на припущеннях спеціаліста.

Саме цей висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.06.2015 року №1058/ж був врахований Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 17.06.2015 року №2242 (а.с.20).

Є не зрозумілим, з якими подіями (обставинами) встановлений причинний зв’язок наявних у позивача поранень, якщо відсутні докази (документальні відомості) про будь-які події (обставини), внаслідок яких могли бути отримані такі поранення.

Суд вважає не доведеним позивачем факт отримання ним під час військової служби будь-яких поранень. Позивачем та його представником не надано суду документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), інших доказів на підтвердження отримання описаних вище поранень у період проходження військової служби, та в матеріалах справи такі докази відсутні. А відтак, відповідачем правомірно відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних відносинах, приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом №2262 та Порядком №975, а відтак таке рішення не належить скасуванню.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.04.2019 року у справі №822/220/18.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було правлмірно прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, у зв'язку з чим наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати під час звернення до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (72416, Запорізька область, Приазовський район, вул. Молодіжна, буд. 29, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 19.04.2019 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова