Ухвала суду № 81596916, 08.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/17417/18

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Гончарука Віктора Петровича, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м. Києва подана заява про відвід головуючого судді Гончарука В.П. по цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що провадження у справі відкрито судом який на це законом визначених повноважень не має.

До матеріалів справи долучено протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018 року, яким для розгляду позовної заяви ніби то призначено суддю Гончарука В.П .

Також вказує, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П. для розгляду справи призначений з грубим порушенням порядку визначення судді.

Так, згідно п.п. 2.3.31 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, результатом автоматизованого розподілу судових справ є протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що автоматично створюється автоматизованою системою.

Також зазначає, що одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Натомість, надано звіт про автоматичний розподіл судових справ між суддями від 14.11.2018 року, який є доказом того, що суддя Гончарук В.П. для розгляду справи призначений незаконно, а тому він є упередженим у розгляді справи.

Крім цього, у матеріалах справи відсутній протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, що згідно п.п. 2.3.31 п. 2.3 Положення є результатом автоматизованого розподілу судової справи, що автоматично створюється автоматизованою системою, що також підтверджує той факт, що суддю для розгляду справи у встановленому законом порядку не визначено.

Також зазначає, що у неї із суддею виникли неприязні відносини у зв`язку із тим, що останнім їй було зроблено у безтактній та нікчемній формі зауваження.

Таким чином, порушення порядку призначення судді та наявність конфлікту виключає об`єктивний та неупереджений розгляд суддею Гончаруком В.П. справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року передано вирішення питання про відвід головуючого судді по справі іншим суддею, який не входить до складу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.05.2019 року вирішення питання про відвід передано судді Виниченко Л.М.

Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Проаналізувавши матеріали справи з метою встановлення обставин, які є підставами звернення відповідача ОСОБА_1 із заявою про відвід, суд приходить до наступного висновку.

Підстави для відводу судді визначені ст. 36 ЦПК України.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ст. ст. 3, 10 ЦПК України, цивільні справи вирішуються судом на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на нього. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.

Відповідно до ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

З матеріалів справи убачається, що суддя Гончарук В.П. визначений для розгляду справи шляхом проведення автоматизованого розподілу судової справи № 755/17417/18 між суддями, за результатами якого системою автоматизованого розподілу сформовано відповідний протокол від 14.11.2018 року (а.с. 35).

Як підставу для відводу судді заявник зазначила про наявність обставин, які викликають сумнів в об`єктивності проведення такого автоматизованого розподілу справи та визначення судді Гончарука В.П. для розгляду справи та наявності, начебто, неприязних відносин із суддею.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (від 09 листопада 2006 року, № 33949/02, § 49-52,) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Обставини наведені заявником не дають достатніх підстав для висновків про наявність порушень при здійсненні повторного автоматизованого розподілу справи або упередженості судді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» від 07 липня 1989 року №11681/85).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Водночас чинне законодавство передбачає процедуру оскарження судового рішення у разі незгоди з ним, тому наведені у заяві обставини не є достатньою підставою, щоб робити висновок про упередженість судді.

Крім того, змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.

Таким чином у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Гончарука В.П. слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 38-40, 182, 260 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Гончарука Віктора Петровича, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).

Суддя