Рішення № 81593807, 08.05.2019, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2790/18

2/559/363/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.,

секретаря судового засідання Протас Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно справу за позовом ОСОБА_1 до Тараканівської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай). Просить суд визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,26 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Рачинське» в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рачин Дубенського району Рівненської області помер батько позивачки, який за життя склав заповіт, який був посвідчений 15 грудня 1993 року секретарем виконавчого комітету Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області за реєстром №68, згідно якого заповів ОСОБА_4 Матвіївні весь пайовий фонд, який би він не був і з чого б не складався, на що він матиме право за законом і який знаходиться в сільськогосподарському колективному підприємстві «Рачинське». Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майнові сертифікати серії НОМЕР_1 на суму 1375,00 грн., серії НОМЕР_2 на суму 935,00 грн. та земельну частку (пай) в сільськогосподарському колективному підприємстві «Рачинське». 13 жовтня 1994 року державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори за заявою Федорчук P.M. було заведено спадкову справу №222 після смерті ОСОБА_3 .

При зверненні до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай), позивачу було відмовлено, так як в неї були відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право спадкодавця ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай). В зв`язку з цим позивачка змушена звернутись до суду з даною позовною заявою.

Позивачка вчасно прийняла спадщину за заповітом після смерті батька шляхом володіння майном померлого відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР, а також подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Інших спадкоємців, що прийняли спадщину чи претендують на обов`язкову частку в спадщині немає.

Враховуючи те, що на момент видачі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства батько позивачки помер, тому вона була змушена звернутись до суду.

11 травня 2011 року рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рачин» про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано право власності за Федорчук P.M. на спадкове майно, а саме: на майнові сертифікати серії НОМЕР_1 виданий 01.04.2002 Рачинською сільською радою на суму 1375,00 грн. та серії РВ НОМЕР_2 виданий 26.11.2009 Рачинською сільською радою на суму 935,00 грн. після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . По змісту рішення зазначено, що згідно довідки Рачинської сільської ради №1385 спадщину після смерті покійного ОСОБА_3 прийняла дочка - ОСОБА_1 .

Батько позивачки ОСОБА_3 працював у КСП «Рачинське», що знаходилось в с. Рачин Дубенського району Рівненської області.

Відповідно до матеріалів по розпаюванню земель КСП «Рачинське», а саме в додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 , виданого 04 червня 1993 року ОСОБА_3 був включений до списку громадян - членів КСП «Рачинське».

09 квітня 1996 року ОСОБА_3 було безпідставно виключено із даного списку як такого, який помер «у 1994 році», що підтверджується відповідним записом у додатку №2 до протоколу комісії КСП «Рачинське» від 09.04.1996.

Також згідно письмової інформації з Відділу у Дубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 10.07.2018 зазначено, що відповідно до матеріалів по розпаюванню земель КСП «Рачинське» гр. ОСОБА_3 виключений із списків громадян-членів КСП «Рачинське» на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) згідно додатку 2 до протоколу комісії КСП «Рачинське» від 09.04.1996 як померлий у 1994 році.

Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 та додаток до нього № 1 були прийняті 04 червня 1993 року, ще при житті ОСОБА_3 У зв`язку з цим ОСОБА_3 набув право на земельну частку (пай), яка розміщена на землях колишньої Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Відповідно до письмової інформації з Відділу у Дубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.11.2018 зазначено, що землі колишньої Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області станом на 01.01.2016 становлять 160,9779 га. Розмір земельної частки (паю) на території колишньої Рачинської сільської ради становить 3,26 умовних кадастрових гектарів.

Згідно письмової інформації Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області №249 від 14.08.2018 зазначено, що КСП «Рачинське» розформоване при розподілі земельних часток (паїв). Наявні лише правонаступники оренди земельних часток (паїв).

ОСОБА_3 набув права на земельну частку (пай) так, як був членом КСП «Рачинське», КСП «Рачинське» отримало державний акт на право колективної власності на землю, за життя ОСОБА_3 був включений до списків громадян-членів КСП «Рачинське», згідно додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю, серії НОМЕР_3 від 04.06.1993. Виключення із списку до Державного акту на землю могло бути здійснене тільки у випадку смерті ОСОБА_3 , або виключення його з членів КСП «Рачинське» до видачі Державного акта на право колективної власності на землю. При цьому виключення могло мати місце у випадку прийняття відповідного рішення зборами членів КСП. Смерть особи, яка була внесена до списку до Дуржавного акту на землю, не позбавляє права спадкоємців на земельну частку (пай) за законом, який діяв на час виникнення даних правовідносин.

У зв`язку із набуттям спадкодавцем права на земельну частку (пай) це право підлягає спадкуванню позивачкою. Проте право позивачки на земельну частку (пай) як спадкоємиці майна ОСОБА_3 було порушене, так як ОСОБА_3 був помилково виключений із списків громадян-членів КСП «Рачинське» на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) згідно додатку 2 до протоколу комісії КСП «Рачинське» від 09.04.1996 як померлий у 1994 році.

Представник позивача, згідно поданої заяви, просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити .

Відповідач, належно повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з`явився, попередньо подавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника Тараканівської сільської ради, позовні вимоги визнають.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи. Згідно поданих 31.01.2019 до суду пояснень, вважають, що позовні вимоги необхідно залишити без задоволення, оскільки ОСОБА_3 виключений зі списків громадян-членів КСП «Рачинське», позивачем пропущено трирічний строк на звернення до суду, на даний час усі землі КСП, які були припинені вважаються власністю територіальної громади, в даному випадку Тараканівської сільської ради (а.с. 29-30).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 17 березня 1994 року Рачинською сільською радою Дубенського району Рівненської області. (а.с. 6).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений 15 грудня 1993 року секретарем виконавчого комітету Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області за реєстром №68. Згідно заповіту Кривичун ОСОБА_5 . заповів ОСОБА_1 весь пайовий фонд, який би він не був і з чого б не складався, на що він матиме право за законом і який знаходиться в сільськогосподарському колективному підприємстві «Рачинське» (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_5 , 16.02.1954 одружились ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , якій після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_8 (а.с. 7).

11 травня 2011 року рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рачин» про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано право власності за Федорчук P.M. на спадкове майно, а саме: на майнові сертифікати серії НОМЕР_1 виданий 01.04.2002 Рачинською сільською радою на суму 1375,00 грн. та серії РВ № НОМЕР_2 виданий 26.11.2009 Рачинською сільською радою на суму 935,00 грн. після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру № 537000941 від 17.10.2018, Другою Дубенською державною нотаріальною конторою 13.10.1994 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (а.с. 10, 11).

Згідно змісту ст. 549 ЦК УРСР (яка діяла на момент смерті ОСОБА_3 ) зазначено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Позивачка вчасно прийняла спадщину за заповітом після смерті батька шляхом володіння майном померлого відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР, а також подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Інших спадкоємців, що прийняли спадщину чи претендують на обов`язкову частку в спадщині немає.

Батько позивачки ОСОБА_3 працював у КСП «Рачинське», що знаходилось в с. Рачин Дубенського району Рівненської області.

Відповідно до матеріалів по розпаюванню земель КСП «Рачинське», а саме в додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3 , виданого 04 червня 1993 року ОСОБА_3 був включений до списку громадян - членів КСП «Рачинське».

09 квітня 1996 року ОСОБА_3 виключено із даного списку як такого, який помер «у 1994 році», що підтверджується відповідним записом у додатку №2 до протоколу комісії КСП «Рачинське» від 09.04.1996 (а.с. 16-18).

Згідно письмової інформації з Відділу у Дубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 10.07.2018 зазначено, що відповідно до матеріалів по розпаюванню земель КСП «Рачинське» гр. ОСОБА_3 виключений із списків громадян-членів КСП «Рачинське» на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) згідно додатку 2 до протоколу комісії КСП «Рачинське» від 09.04.1996 як померлий у 1994 році (а.с. 12).

Відповідно до письмової інформації з Відділу у Дубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.11.2018 зазначено, що землі колишньої Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області станом на 01.01.2016 становлять 160,9779 га. Розмір земельної частки (паю) на території колишньої Рачинської сільської ради становить 3,26 умовних кадастрових гектарів (а.с. 13).

Згідно письмової інформації Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області №249 від 14.08.2018 зазначено, що КСП «Рачинське» розформоване при розподілі земельних часток (паїв). Наявні лише правонаступники оренди земельних часток (паїв) (а.с. 14).

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

За життя ОСОБА_3 не встиг отримати сертифікат на земельну частку (пай) та в подальшому не оформив право власності на земельну ділянку.

Згідно до статгі 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень пункту 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» за своєю правовою природою право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За змістом положень Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що згідно ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа визначених кожному з них земельного паю за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безкоштовно свою земельну частку (пай), виділену в натурі.

Член сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до Державного акту про право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, а в разі його смерті успадкування здійснюється за нормами ЦК України, в тому числі і у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) (пункт 24 вищезазначеної постанови).

Відповідно до положень ч. ч. 9, 10 ст. 5 Земельного Кодексу України (в редакції 1992 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою ст. 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Стаття 23 ЗК України (в редакції 1992 року) визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Тобто, право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 02.05.2018 у справі № 614/568/16-ц).

Тому ОСОБА_3 набув права на земельну частку (пай) так, як був членом КСП «Рачинське», КСП «Рачинське» отримало державний акт на право колективної власності на землю, за життя ОСОБА_3 був включений до списків громадян-членів КСП «Рачинське», згідно додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю, серії НОМЕР_3 від 04.06.1993.

Виключення із списку до Державного акту на землю могло бути здійснене тільки у випадку смерті ОСОБА_3 , або виключення його з членів КСП «Рачинське» до видачі Державного акта на право колективної власності на землю. При цьому виключення могло мати місце у випадку прийняття відповідного рішення зборами членів КСП. Смерть особи, яка була внесена до списку до Державного акту на землю, не позбавляє права спадкоємців на земельну частку (пай) за законом, який діяв на час виникнення даних правовідносин.

У зв`язку із набуттям спадкодавцем права на земельну частку (пай) це право підлягає спадкуванню позивачкою. Проте, виникла ситуація при якій, через неотримання за життя спадкодавцем сертифікату на право на земельну частку (пай) та виключення його із списків-членів КСП «Рачинське» у зв`язку з смертю, позивачка, як спадкоємець, не може набути право на це майно в порядку спадкування через нотаріальну контору. Відповідач позовні вимоги визнав. Реалізувати свої права на спадок в позасудовому порядку позивач не може. Суд вважає, що за позивачем необхідно визнати право на спадкове майно в судовому порядку.

Керуючись: ст. 549 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 5, 23 ЗК України (в редакції 1992 року), ст.ст. 15-1, 122 ЗК України, ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до Тараканівської сільської ради (місцезнаходження: вул. Львівська, 117, с. Тараканів Дубенського району Рівненської області), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області (місцезнаходження: вул. С. Петлюри, 37 м. Рівне), про визнання права на земельну частку (пай), – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,право на земельну частку (пай) розміром 3,26 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Рачинське» в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не булу вручену у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: