Рішення № 81583857, 19.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31840/18

Провадження № 2/761/2051/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Шлапаковій А.О.,

за участі

представника позивачів ОСОБА_1,

разглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради про визнання права власності ,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. На підставі розпорядження Радянської райдержадміністрації міста Києва № 15059 від 6.01.1997 року видано свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1. За зазначеним свідоцтвом право власності на квартиру належить в рівних долях - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою КП КМР Київське міське бюро технічної інвентаризації за № 1284 від 03.04.2017 р. , а також листом ШРДА за № 109/0431-9852 від 02.12.2016 р. та листом БТІ № 12967 від 07.10.2016 року. Оригінал свідоцтва про право власності на квартиру втрачено, що унеможливлює реалізацію позивачами права володіння та розпорядження квартирою АДРЕСА_1. Не зважаючи на вжиті позивачами заходи щодо оформлення дублікату свідоцтва про право власності на житло. Останнє не є можливим, у зв»язку із небажанням (неможливістю) подачі документів правонаступником ОСОБА_4, та невідомим місцем проживання ОСОБА_5. Заходи спрямовані на оформлення дублікату свідоцтва про право власності підтверджуються додатково і оголошенням наданим в виданні «голос України» № 50 (6555) від 18.03.2017 року, що є однією з умов для видачі дублікату свідоцтва. Крім того, позивачами вжито заходи щодо отримання архівної копії рішення Київської міської ради № 371/472 від 08.07.1999 р. відповідно до якого змінено назву АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1. Зважаючи на вищенаведене, з огляду на ст. 392 ЦК України, представник позивачів просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_3 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.

10.10.2018 року в порядку ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та винесено ухвалу про відкриття провадження.

Від представника Київської міської ради надійшов відзив. Представником відповідача вказано, що сірна квартира приватизована та належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях, що підтверджується долученою до матеріалів позову свідоцтвом про право власності. Також, як вбачається з позову, позивачами втрачено оригінал правовстановлюючого документу на майно, у зв»язку із чим вони і звернулись з до суду за захистом своїх прав. Враховуючи положення ст.ст. 319, 321, 392 ЦК України, ст.ст. 15, 77,81 ЦПК України, представник КМР просить ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства, розглянувши справу за його відсутності.

Представник Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації направив в адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Також зазначив, що відповідачем не заперечується факт щодо пава власності на спірну квартиру, про що свідчить і лист ШРДА 109/02/31-9852 від 02.06.2016 р. При цьому, позивачами не надаються докази порушення їх прав з боку ШРДА.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити в повному обсязі. Також просив суд покласти судові витрати на позивачів.

Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши надані докази та надавши їм належну оцінку суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується учасниками процесу, що 16.01.1997 р. Радянською районною державною адміністрацією видано на підставі розпорядження (наказу) № 15059 від 16.01.1997 р., видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Як свідчить рішення Київської міської ради від 08.07.1999 року № 371/472 «Про перейменування вулиць» з метою повернення історичних назв вулицям м. Києва, АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1.

Відповідно до інформації, зазначеній у свідоцтві про право власності на житло (копія долучена до матеріалів справи), квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в рівних частинах.

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Права на нерухоме майно, які підлягають державний реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, згідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України.

КП київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 03.04.2017 р. надало інформаційну довідку КВ-2017 № 12844 де вказано: за даними реєстрових книг Бюро, АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за : ОСОБА_4 (јч.), ОСОБА_2 (1/4 ч.), ОСОБА_3 (1/4 ч.) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.01.1997 р. Радянською райдержадміністрацією м. Києва.

Представник позивачів пояснив у судовому зсіданні про те, що оригінал свідоцтва про право власності на квартиру було втрачено, що унеможливлює для ОСОБА_2, ОСОБА_3 права на розпорядження майном.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_4 було змінено прізвище на ОСОБА_4.

Як свідчать матеріали справи, а саме копія свідоцтва про смерть, видане 01.08.2015 р., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 58 років, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області складено актовий запис № 376.

Крім того з наданих документів вбачається, що Першою Київською державною нотаріальною конторою, 02.09.2015 року відкрито спадкову справу у зв»язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (відповідь на запит від 20.02.2018 р. № 1895/02-14), спадкоємцями є позивачі та малолітня донька померлого - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оригінали документів, що підтверджують право власності померлого на спадкове майно, не надавались.

18.03.2017 р. у виданні «Голос України» № 50 (6555) розміщено оголошення про втрату свідоцтва про право власності на житло від 16 січня 1997 року, видане Радянською районною державною адміністрацією м. Києва ОСОБА_4 та ленам його сім»ї ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Під час розгляду справи не було встановлено обстави , які б свідчили про те, що оригінал правовстановлюючого документу, який посвідчує право власності позивачів на спірне майно не був втрачений, встановлено не було.

Також не було отримано відомостей про те, що свідоцтво про право власності на житло від 16.01.1997 р. визнавалось недійсним, або власниками здійснено відчуження майна.

За положеннями ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги положення ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується представниками відповідачів, кожному з позивачів належить по ј частини спірного майна.

З огляду на обставини встановлені в судовому засіданні, беручи до уваги вимоги чинного законодавств України, з огляду на те, що свідоцтво про право власності на житло, видане 16.01.1997 р. втрачено, суд вважає за можливе задовольнити заявлені вимоги.

Розподіляючи судові витрати суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, проте бере до уваги прохання представника позивачів покласти такі витрати на ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,133-141,196,200,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 317,321,391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: