Рішення № 81583586, 25.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/14832/18

Провадження №: 2/755/207/19

"25" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

у с т а н о в и в :

01.10.2018 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 4250,00 грн. щомісячно, починаючи із дати подачі позовної заяви до суду, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідач є батьком спільної з позивачем дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя позивача з відповідачем не склалось, тому з середині 2017 року сімейні стосунки сторін припинені. Відповідач у вихованні дитини участі не приймає, матеріальної допомоги на утримання сина не надає. У рідкі зустрічі батька з сином, що трапляються не частіше одного разу на пів року, відповідач негативно впливає на психіку дитини, підриваючи довіру до позивача, як до матері дитини та до інших членів родини позивача. Відповідач веде себе неадекватно ситуації, що склалась, двічі прорізав колеса на належному позивачу автомобілі, встановлював маячки стеження та переслідував. За твердженням позивача, навіть така поведінка відповідача не спонукає позивача на перешкоджання відповідачу спілкуватися з дитиною, однак бажання відповідача щодо участі у житті дитини відсутнє. Дитина проживає разом з позивачем та батьками позивача, знаходиться на повному утриманні позивача. Всім необхідним для нормальної життєдіяльності дитини, в тому числі навчання, лікування, оздоровлення, позивачка забезпечує самостійно в повному обсязі (купує продукти харчування, сезонний одяг, сплачує за дитячий садок, покриває витрати на медичний догляд, купує інші потрібні речі). За твердженням позивача, відповідач постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина, тому враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав. Відповідач своїх батьківських обов'язків не виконує, жодного піклування щодо здоров'я сина, його фізичного, духовного і морального розвитку, навчання, створення належних умов для розвитку його природних здібностей не проявляє. Зважаючи на той факт, що утримання сина, його навчання, лікування, оздоровлення, одяг та розваги, коштують позивачу в середньому 8500,00 грн. на місяць, позивач вважає, що є всі підстави розділити ці витрати з відповідачем, та стягнути з нього половину середньомісячної суми витрат на дитину в розмірі 4250,00 грн. на місяць.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року задоволене клопотання представника позивача, здійснено заміну третьої особи у справі з Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Службу у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та витребувано від третьої особи висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина.

23.01.2019 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог про позбавлення його батьківських прав, запевняє, що він як батько, приймав участь у вихованні сина, за можливості допомогам матеріально, а також в інтелектуальному та духовному розвитку сина, проводив з ним час вдома та на прогулянках. На початку вересня та жовтня 2018 року відповідач передавав позивачу 3000,00 грн. та 2000,00 грн. на утримання дитини. З кінця жовтня позивачка почала перешкоджати спілкуванню відповідача з сином, забороняла зустрічі та уникала зустрічей для прийняття рішення про участь відповідача у вихованні та спілкуванні з дитиною. Відповідач зізнається, що дійсно проколював колесо автомобіля позивачки, але лише для того, аби мати можливість поспілкуватись з нею. Також відповідач зазначає, що передав позивачці конверт з банківською карткою з рахунку якої позивача придбала дитині подарунок на Новий рік 2018. Відповідач намагався зустрітись із сином та просив про це позивача залишаючи написи на лобовому склі її автомобіля. На день народження сина у 2018 році відповідач придбав подарунок вартістю 4500,00 грн. Відповідач зазначає, що не вживає спиртних напоїв, працює, любить свого сина та намагається виховувати його в міру наданих можливостей, бути добрим та турботливим до сина, а також вимогливим у разі необхідності. Відповідач вказує, що передавав позивачці кошти на утримання дитини, а також подарунки для сина і просить суд визначити розмір аліментів згідно вимог чинного законодавства з урахуванням того, що на утримання відповідача знаходяться ще двоє дітей 21-го та 16-ти років.

14.02.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якої вбачається, що позивачка підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити і додатково пояснює суду, що після народження сина відповідач не взяв на себе ініціативу по реєстрації місця проживання дитини, тому позивачка була вимушена зареєструвати сина у своїх батьків. Позивачка у зв'язку з відсутністю допомоги була вимушена вийти на роботу через 1,5 місяці після народження дитини і син виховувався в цей час бабусею та дідусем, а відповідач лише на вихідні навідувався до них. З січня по серпень 2017 року сторони проживали разом, але відповідач не сплачував комунальні платежі навіть за себе. Забезпечення продуктами та супутні витрати були покладені на позивача. Після розриву відносин почалось переслідування з боку відповідача, але позивачка не чинила перешкод у спілкуванні батька з сином, але лише зважаючи на поведінку відповідача зустрічі мали відбуватись під її наглядом та на вихідні. Ніяких коштів від відповідача у вересні та жовтні позивачка не отримувала, а також позивачка зазначає, що відповідач неодноразово псував належний їй автомобіль і зовсім не з метою аби вирішити питання його участі у вихованні сина, адже про сина згадував лише формально. Позивач вважає, що наявні всі правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав і відповідач не надав жодного доказу надання ним допомоги дитині.

22.02.2019 року відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву зі змісту яких вбачається, що ці заперечення є фактично аналогічними змісту відзиву на позовну заяву. Відповідач додає, що в січні 2019 року позивачка здійснила покупку подарунку для сина за карткою «Ощадбанку», отже позивачка користується карткою і в неї є кошти перераховані відповідачем на утримання сина. Протягом року на картку додатково надійшло 4400,00 грн. Відповідач просить призначити строк виплати аліментів з дати прийняття рішення у справі та врахувати наявність у відповідача ще двох дітей, які перебувають на його утриманні.

Ухвалою суду від 22.02.2019 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Третя особа у справі своїм правом на надання письмових пояснень з приводу поданого позову не скористалась, а 08.04.2019 року до суду надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника та долучення до матеріалів справи відповідного висновку органу опіки та піклування.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги позовної заяви з підстав викладений у ній та інших заявах сторони позивача по суті справи, просять позов задовольнити в повному обсязі та додатково посилаються на те, що працівники служби у справах дітей досить зверхньо поставились до своїх обов'язків щодо належного дослідження питань доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та позивач і її представник вважають, що відповідач має бути позбавлений батьківських прав, оскільки дійсно не виконує своїх батьківських обов'язків.

Відповідач в судовому засіданні не визнає вимог позовної заяви в частині позбавлення його батьківських прав та зазначає, що він би міг в повній мірі належно виконувати свої обов'язки якби позивачка з певного часу не стала чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною. Стосовно вимог про стягнення аліментів відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума є надмірною, і він погоджується з необхідністю сплати аліментів у розмірі 800-1500 грн., або ж дещо більше, однак не 4250,00 грн. На питання суду відповідач повідомив, що має дохід у розмірі 10000,00 грн., стан його здоров'я задовільний, також відповідач зазначає, що має на утриманні ще двох дітей 16-річного та 21-річного віку, тому просить це врахувати при визначенні розміру аліментів. Також на питання суду відповідач повідомив він має у власності одну квартиру в м. Києві, а також є власником Ѕ частини квартири в м. Києві, інша частина якої належить його батькам.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони у справі не перебували та не перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак мають спільну дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2.

Згідно висновку №100-4925 від 29.03.2019 року, затвердженого головою Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, відповідно до ст. 19 СК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією детально з'ясовано обставини справи та встановлено наступне. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували в зареєстрованому шлюбі. Мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4, 2013 р.н. Дитина з народження проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. 18.12.2018 за вищевказаною адресою, працівником служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та з'ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_4, 2013 р.н. створені належним чином, а саме: для дитини виділена окрема кімната, в якій наявне спальне місце, шафа для речей, робоча та ігрові зони. Наявні дитячі речі та одяг відповідно до віку, сезону, етап. З наданих до справи документів вбачається, що матір малолітнього ОСОБА_4 працевлаштована, позитивно характеризується за місцем роботи, має стабільний дохід, на обліку у нарколога, лікаря-психіатра не перебуває. Малолітній ОСОБА_4, 2013 р.н. відвідує Центр розвитку і догляду за дитиною «Веселка плюс». За інформацією закладу доглядає дитину, приводить і забирає його матір - ОСОБА_1 ОСОБА_4 доглянутий, здоровий, має багато іграшок, завжди вдягнений по сезону. У дитини є всі необхідні речі для розвитку. Іван розвивається відповідно до свого віку, соціалізований, комунікативний, має друзів, фізично активний. Успіхами дитини цікавиться його матір, та всі питання вирішуються разом за її участі. Відповідно до Інформації Центру первинної медико-санітарної допомоги №4 Дніпровського району міста Києва Амбулаторії загальної практики сімейної медицини, малолітній ОСОБА_4, 2013 р.н., спостерігається в цьому закладі охорони здоров'я. Цікавиться станом здоров'я дитини та звертається за медичною допомогою мати малолітнього ОСОБА_4. Батько ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_5. За інформацією служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за місцем проживання обстеження умов проживання не здійснювалось у зв'язку з тим, що в квартирі проводиться ремонт приміщення (нове житло без оздоблення). Одночасно батько повідомив, що любить свого сина, має бажання займатися його вихованням та утриманням, та заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4, 2013 р.н. 04.02.2019 року ОСОБА_3 надав письмові пояснення до служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, в яких вказав, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4, 2013 р.н., та зауважив, що ОСОБА_1 чинила йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною. Частиною першою статті 3 Конвенції ООН передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Враховуючи викладене, керуючись статтею 19 СК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства», рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини (протокол №5 від 20.03.2019), Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування), вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4, 2013 р.н.

Відповідно до положень ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

За змістом ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як роз'яснено у п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Відповідно до положень ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і батько дитини має бажання спілкуватись із дитиною та приймати участь у її вихованні, однак між сторонами склалися складні, конфліктні стосунки, які стають перешкодою для спілкування батька та сина.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Суд вважає, що стороною позивача не було надано переконливих доказів того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків маючи при цьому всі належні засоби для їх реалізації, і вирішення даного спору можливе тільки у разі позбавлення його батьківських прав.

Підстави для позбавлення батьківських прав, які зазначені в ст. 164 СК України є вичерпними, тому жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В даному випадку суд не вбачає належних підстав для непогодження з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки стороною позивача не надано належних та допустимих доказів невиконання відповідачем батьківських обов'язків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні у справі докази та зваживши на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а відповідач виступає категорично проти позбавлення його батьківських прав, прагне брати участь у вихованні дитини, суд вважає, що доводи, на які посилається позивач, вимагаючи позбавлення батьківських прав відповідача, не є таким, що заслуговують на застосування такого крайнього заходу впливу, яким є позбавлення батьківських прав щодо дитини, тож вимоги про позбавлення батьківських прав є передчасними.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. Такої необхідності в процесі судового розгляду справи не встановлено, а особисті складні стосунки між сторонами у справі не можуть бути підставою для задоволення вимог про позбавлення батьківських прав.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, суд приходить до висновку, що такі вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Визначаючи розмір аліментів, які має сплачувати відповідач на утримання своєї неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі, суд враховує наступне:

- стосовно стану здоров'я та матеріального становища дитини, суд зазначає, що задовільний або незадовільний стан здоров'я дитини не підтверджений письмовими доказами, зокрема, медичною документацією. Матеріальне становище дитини чітко не визначене, тобто який розмір доходу отримає сама позивачка не встановлено. Матеріали справи свідчать, що мати дитини працює та має стабільний дохід, однак його дійсний розмір не зазначено;

- стосовно стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, суд зазначає, що відповідач в судовому засіданні повідомив суд про те, що його стан здоров'я є задовільним і він отримує місячний дохід у розмірі 10000,00 грн.;

- стосовно наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, суд враховує наявність у відповідача неповнолітньої дитини віком 16 років, що не заперечувалось стороною позивача. Стосовно наявності у відповідача дитини віком 21 рік, суд зазначає, що з огляду на вік дитини, вона є повнолітньою і відсутні будь-які дані, що відповідач здійснює подальше утримання цієї дитини після досягнення нею повноліття, зокрема, у зв'язку з продовженням навчання або у зв'язку з її непрацездатністю;

- у відповідності до вимог п. 3-1) ч. 1 ст. 182 СК України, суд також враховує наявність у відповідача на праві власності кв. №123 в буд. 15, корпус 1 по вул. Харківське шосе в м. Києві, а також наявність у відповідача на праві власності Ѕ частини квартири, інша частина якої належить батькам відповідача. Наведені факти визнані учасниками судового розгляду та не оспорювались.

Будь-яких інших обставин, передбачених ст. 182 СК України судом не встановлено та сторонами у справі не доводилось і не заперечувалось.

Згідно ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Врахувавши всі зазначені вище обставини справи, суд приходить до висновку, що з метою дотримання вимог закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, і враховуючи рівність обов'язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини, розмір аліментів слід в даному випадку визначити у сумі 2500,00 грн., що відповідає ј частині повідомленого відповідачем його місячного доходу. Такий розмір аліментів, на думку суду, забезпечить лише мінімум для в цілому існування дитини, а його подвійний розмір, що має бути забезпечений у рівній половині матір'ю дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.

Отже, з врахуванням всіх встановлених обставин справи, а саме того, що відповідач має задовільний стан здоров'я, тобто може працювати та надавати допомогу на утримання своєї дитини, має також ще одну неповнолітню дитину віком 16 років, при цьому має у власності нерухоме майно у вигляді однієї цілої квартири в м. Києві та 11/2 частини квартири в м. Києві, заявлений позивачкою розмір аліментів у розмірі 4250,00 грн. має бути зменшений до 2500,00 грн.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Оскільки відповідний позов було здано до відділення пошти 26.09.2018 року, саме з цієї дати підлягають присудженню стягнені судом аліменти.

Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 150, 155, 157, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 26.09.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 03.05.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_7);

Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 58, код ЄДРПОУ 37413735).

Суддя -