Ухвала суду № 81582142, 11.04.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3090/17

2-п/703/4/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі Бойко Л.М.

за участю заявника ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши в залі суду в м. Сміла цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду від 11 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено та визнано що квартира АДРЕСА_1 (назва вулиці до перейменування Свердлова) в м. Сміла Черкаської області є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ( загальна площа 29,8 кв.м., житлова площа 15,9 кв.м.) частки кожного з яких складають по 1/2 частині. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (назва вулиці до перейменування Свердлова) в м. Сміла Черкаської області ( загальна площа 29,8 кв.м., житлова площа 15,9 кв.м.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 640 (шістсот сорок) гривень сплаченого нею судового зборута 3000 (три тисячі) гривень за надання правничої допомоги адвокатом.

8 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення, стверджуючи, що до моменту отримання рішення суду, а саме, 24 червня 2018 року, про судовий розгляд вищевказаної цивільної справи йому відомо не було, а на його неодноразові звернення до канцелярії Смілянського міськрайонного суду з приводу того, чи перебуває в суді на розгляді справа за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримував усну відповідь про відсутність такого провадження. Вказав, що суд невірно вказав в заочному рішенні, що він, відповідач, був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки він зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, а тимчасово проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, про що достеменно знала позивач по справі, відтак, за адресою фактичного проживання він не отримував жодної повістки, ухвали про відкриття провадження по справі та інших процесуальних документів. З приводу спірної квартири зазначив, що членом ЖБК «Прогрес», який був створений в період перебування його з позивачем у шлюбних відносинах була його мати – ОСОБА_5, саме на її ім’я був відкритий особовий рахунок та видана розрахункова книжка та саме вона сплачувала пайові внески на квартиру з 1971 по 1986 рік. Згідно рішення загальних зборів ЖБК «Прогрес» №12 від 19 березня 1986 року ОСОБА_5 передала йому пайові внески по квартирі АДРЕСА_2. В подальшому, рішенням виконкому Смілянської міської ради №374 від 22 травня 1986 року рішення загальних зборів ЖБК «Прогрес» №12 від 19 березня 1986 року було затверджено та він став з того часу власником всіх пайових внесків, а ОСОБА_4 зареєструвалася в вищевказаній квартирі лише 27 березня 1987 року, а вселилася набагато пізніше. Майже всі пайові внески по квартирі були виплачені ще до укладання шлюбу з позивачем, навіть за 1984-1986 роки їх сплачувала виключно його мати, тому спірна квартира не може бути об’єктом їх з позивачем спільної сумісної власності. Сам факт реєстрації ним права власності на квартиру в період шлюбу не свідчить, що така набута за спільні кошти, тим більше, ні позивач, ні її батьки жодним чином не мали змоги вносити пайові внески на квартиру. Пайові внески на квартиру були передані йому матір’ю - ОСОБА_5 19 березня 1986 року, через 2,5 роки після укладання шлюбу з позивачем, подаровані матір’ю особисто йому, а тому позивач до них не має жодного відношення. Відтак, враховуючи вищевикладене просить суд поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 11 травня 2018 року, як такий, що пропущений з поважних причин та скасувати таке з підстав, викладених у заяві.

В судовому засіданні представник заявника пояснив, що заочне рішення Смілянського міськрайонного суду від 11 травня 2018 року його довіритель отримав лише 24 червня 2018 року однак подати заяву в передбачені законом строки не мав можливості в зв’язку з юридичною необізнаністю та неможливістю протягом тривалого часу отримати довідку про дійсну сплату пайових внесків. Що стосується винесеного рішення зазначив, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи, ухвали про відкриття провадження та інших процесуальних документів за дійсним місцем проживання не отримував. Вказав також, що суд при винесенні рішення не надав належним чином правової оцінки всіх обставин справи, а саме, не дослідженого факту того, що пайові внески за спірну квартиру були сплачені не відповідачем, а його матір’ю, що підтверджується відповідною довідкою ОК «Сміла» та, що вказана квартира не є спільним майном подружжя. Відтак, просив поновити заявнику строки звернення до суду та скасувати заочне рішення від 11 травня 2018 року оскільки таке винесено з порушенням норм права та призначити справу в загальному порядку за правилами позовного провадження.

Заявник просив подану ним заяву задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник ОСОБА_6 – ОСОБА_3 просив в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити, оскільки така є необґрунтованою, а заочне рішення скасуванню не підлягає, оскільки таке винесено відповідно до вимог чинного законодавства та з обґрунтованою оцінкою всіх обставин справи. Крім того зазначив, що строки звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду відповідачем пропущені без поважних на те причин, а посилання на юридичну необізнаність не є підставою для їх поновлення.

Суд, заслухавши пояснення заявника, представника заявника та представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 3, 4ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно заявник повний текст заочного рішення суду від 11 травня 2018 року отримав лише 24 червня 2018 року, а 20 липня 2018 року подав апеляційну скаргу про його скасування.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 1 серпня 2018 року апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 у зв’язку з порушенням вимог ст. 284 ЦПК України, якою передбачено спеціальний порядок перегляду заочного рішення.

8 серпня 2018 року відповідачем було подано заяву про перегляд заочного рішення Смілянського міськрайонного суду від 11 травня 2018 року.

За таких обставин, враховуючи юридичну необізнаність заявника та з метою недопущення порушення його прав суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 11 травня 2018 року.

Крім того, як вбачається з заочного рішення Смілянського міськрайонного суду від 11 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено та визнано що квартира АДРЕСА_1 (назва вулиці до перейменування Свердлова) в м. Сміла Черкаської області є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ( загальна площа 29,8 кв.м., житлова площа 15,9 кв.м.) частки кожного з яких складають по 1/2 частині. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (назва вулиці до перейменування Свердлова) в м. Сміла Черкаської області ( загальна площа 29,8 кв.м., житлова площа 15,9 кв.м.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 640 (шістсот сорок) гривень сплаченого нею судового зборута 3000 (три тисячі) гривень за надання правничої допомоги адвокатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинні бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це та посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Згідно з ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, що б його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можливе скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У своїй заяві про перегляд заочного рішення суду заявник посилається, як на одну з підстав скасування такого, не виклик його до суду та не повідомлення про судові засідання.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями заявника, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, повістки відповідачу направлялися за адресою АДРЕСА_3, які він отримував, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак в судове засідання не з’являвся, заяв про відкладення розгляду справи до суду не направляв (а.с. 23, 27).

Окрім того, суд також вважає безпідставним посилання заявника на те, що при винесенні рішення не надано правової оцінки тому, що спірна квартира не є спільним майном подружжя оскільки, в ході розгляду справи в судовому засіданні оглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення сервітуту, з якої встановлено, що ОСОБА_1 являється членом ЖБК «Прогрес» м. Сміла, вул. Свердлова, 95 згідно рішення Смілянського міського виконавчого комітету №766 від 8 грудня 1971 року в якому має однокімнатну квартиру, пайовий внесок дві тисячі сімсот рублів 93 копійки. Пайовий внесок виплачено повністю, що підтверджується довідкою №25 від 24 червня 1993 року.

Згідно довідки №183 від 31 жовтня 2012 року обслуговуючого кооперативу «Сміла», ОСОБА_1 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_4 (а.с. 6 оглянутої справи).

Відповідно до довідки №997-о від 15 вересня 2016 року виданої КП «ЧООБТІ» Смілянський відділок, станом на 01 січня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстрована квартира ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свердлова) в м. Сміла Черкаської області (а.с. 32 оглянутої справи).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №74793075 від 05 грудня 2016 року, право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстроване за ОСОБА_1 29 листопада 2016 року (а.с. 39 оглянутої справи).

Відповідно до довідки №329 від 07 липня 2016 року виданої обслуговуючим кооперативом «Сміла», власником квартири АДРЕСА_1 ( колишня Свердлова) в м. Сміла Черкаської області є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований в ній з 27 березня 1987 року. Разом з ним у вказаній квартирі з 27 березня 1987 року зареєстрована колишня дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 18 оглянутої справи).

Вищевказані обставини встановлені рішенням Смілянського міськрайонного суду від 19 березня 2018 року, яке набрало законної сили 19 квітня 2018 року.

Відповідно до ст. 15 ЗУ "Про власність" від 07 лютого 1991 № 697-XII член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру.

Згідно з ст. 17 ЗУ «Про власність» (чинного на момент виникнення правовідносин) при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судові засідання в такі не з’являвся, ухиляючись від явки до суду, а докази на які він посилається, як на підставу для скасування заочного рішення суду від 11 травня 2018 року не є переконливими, обґрунтованими, суперечать матеріалам справи та не спростовують висновків суду, відтак потреби у його перегляді суд не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 260, 284, 287 ЦПК України,-

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Опалинська О.П.