Рішення № 81581819, 03.05.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4490/18

Номер провадження 2/570/315/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача - адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 селищної ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради, -

в с т а н о в и в :

19.09.2018 р. позивач ОСОБА_2 звернувся в Рівненський районний суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 селищної ради Рівненського району, у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради №80 від 31.07.2018 р. «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень ОСОБА_2П.». Стягнути на його користь судові витрати.

В обґрунтування позову вказує, що 08.08.2018 р. ним було отримано чергове незаконне та надумане рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради Рівненського району Рівненської області №80 від. 31.07.2018 р. «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень ОСОБА_2П.».

Підставою для зняття з обліку, на думку виконавчого комітету, є застосування п.п.1 п.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів РСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р.№470, дружині ОСОБА_2, ОСОБА_6, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві 100 % приватної власності житловий будинок в м.Рівне житловою площею 66,3 кв.м. з 19.12.2012 р.

25.11.2011 р. згідно рішення №164 виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради його було знято з обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов без будь-якої законної мотивації та підстав.

01.02.2018 р. постановою судової колегії Апеляційного суду Рівненської області у справі №570/2260/17 рішення №164 виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради скасовано та зобов’язано поновити ОСОБА_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_7 на обліку громадян, які потребують житлових умов у загальній черзі з дня винесення виконкомом ОСОБА_5 селищної ради рішення №57 від 15.04.2003 р.

Лише після вказаного судового рішення виконавчий комітет ОСОБА_5 селищної ради змушений був поновити його та сина на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, рішення №20 від 27.02.2018 р. під номером №66.

Вказаним рішенням суду було встановлено, що позивач та його син ОСОБА_8 проживають у гуртожитку в АДРЕСА_1 Б в смт.Квасилів Рівненського району, відповідно вказана обставина не підлягає доказуванню.

У разі проживання у гуртожитку не зважаючи на те, що займана площа становить 31,4 кв.м., яка є вище за норму встановлена Правилами та ЖК Української РСР, що також було спростовано рішенням Апеляційного суду Рівненської області, ОСОБА_5 селищна рада в черговий раз грубо порушила норми матеріального права, безпідставно зняла його із квартирної черги, чим позбавила його статусу громадян, які потребують поліпшення житлових умов з підстав, що ОСОБА_6 набуто в іншій місцевості в особисту 100% власність житловий будинок.

ОСОБА_6 ніколи не перебувала на квартирному обліку при ОСОБА_5 селищній раді, оскільки не була мешканцем даної адміністративної одиниці. На території ОСОБА_5 селищної ради проживають та зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Отже, квартирна черга у відповідності до п.15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов…, на якій перебували позивач зі своїм сином розповсюджується лише на певну територіальну адміністративну одиницю, тобто на територію ОСОБА_5 селищної ради.

В ході розгляду проекту рішення, який був поданий на засідання виконкому ОСОБА_4 не існувало документів, що вказували на придбання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 майна не лише на території ОСОБА_5 селищної ради, а і по всій території України, а тому підстави застосування п.п.1 п.26 Правил … є безпідставними.

Позивач з 11.05.2010 р. і по даний час є фізичною особою – підприємцем, про що відомо ОСОБА_5 селищній раді, здійснює сплату податків до місцевого та державного бюджету, що вказує на його перебування на квартирному обліку як за місцем своєї роботи, що узгоджується з п.6 ст. 34 ЖКУ та п.11, 13 Правил …

Посилається на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 07.09.2016 р. у справі №6-801 цс 16, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою суду від 24.09.2018 р. залишено позов без руху.

Ухвалою суду від 19.10.2018 р. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання на 21.11.2018 р.

08.11.2018 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву.

21.11.2018 р. задоволено клопотання позивача та представника відповідача щодо виклику в судове засідання свідків, про яких вони вказували. Судом було допитано свідків, які з’явилися в судове засідання, щодо допиту решти свідків, то учасники процесу вказали про недоцільність їх виклику та допиту в судовому засіданні.

21.11.2018 р. та 07.02.2019 р. ухвалами суду задоволено клопотання представника відповідача щодо витребування доказів.

03.12.2018 р. ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_2 щодо подання кількох позовів до одного й того відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2; покладення витрат повністю на ОСОБА_2 незалежно від результатів вирішення справи – відмовлено.

03.12.2018 р. ухвалою суду закрито підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просять їх задоволити. Позивач вказував, що він не зобов’язаний доводити, що ОСОБА_6 збудувала за власні кошти будинок. Також відмовився давати пояснення щодо своєї участі у будівництві будинку. Вказує про відсутність будь-яких рішень судів щодо вказаного майна.

Відповідач, вигадуючи різні схеми, намагається зняти його з квартирного обліку: як то із ВАТ «Рівнесільмаш» перейшли на квартирний облік інші громадяни; ним займається площа у гуртожитку розміром 31,4 кв.м.; він має право на приватизацію даної кімнати у гуртожитку. Під час розгляду даної справи з’явилася нова причина – наявність в іншій місцевості майна ОСОБА_6, яка ніякого відношення до квартирної черги немає; не проживання позивача у даній квартирі згідно сфальсифікованих актів. Вважає, що його неповнолітній син ОСОБА_8 станом на даний час перебуває на квартирному обліку, оскільки вказане питання на виконкомі не порушувалося. Підставою повторного зняття позивача з квартирного обліку згідно п.п.1 п.26 Правил стало поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпали підстави для надання іншого житла.

Отже, має відбутися фактичне і реальне поліпшення житлових умов, а не теоретичне на припущеннях відповідача. В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де вказано про належність ОСОБА_6 на праві приватної власності житлового будинку в м.Рівне житловою площею 66,3 кв.м. з 19.12.2012 р., відсутні будь-які факти, які б вказували на те, що будинок належить на праві спільної сумісної власності.

Жодних доказів, що у позивача особисто відбулося поліпшення житлових умов не надано. Відповідач виходив лише з припущень, що позивач може мати право на частку в нерухомому майні, яке належить іншій особі, однак будь-яких доказів саме, яку частку у даному будинку суду не надав. Твердження представника відповідача ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть братися до уваги згідно ч.6 ст.81 ЦПК України.

Визначення наявності права на вказаний будинок, частки в ньому чи її відсутності у будинку згідно вимог чинного законодавства належить до компетенції суду, а не до компетенції виконкому ОСОБА_5 селищної ради, однак відповідач не здобув будь-яких доказів щодо проживання позивача у даному будинку, наявності права, частки у будинку, який перебуває в іншому населеному пункті та інших доказів, що вказували на його припущення.

Відповідач своїми незаконними діями намагається позбавити права власності ОСОБА_6, що є неприпустимим.

Умови, передбачені п.6 ч.1 ст.34 ЖК Української РСР щодо потребування поліпшення житлових умов громадян, які проживають у гуртожитках, не відпали, вони наявні. Він разом із сином проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 Б в смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області, про що свідчать показання свідків та квитанції про нарахування та сплату за надані комунальні послуги, постійного отримання поштової кореспонденції, запрошенням на вибори президента України, які відбулися 31.03.2019 р.

У свою чергу ОСОБА_6 ніколи не перебувала на квартирному обліку при ОСОБА_5 селищній раді, оскільки не була мешканцем даної адміністративної одиниці, заяви про взяття на квартирний облік не писала, як член сім’ї.

У його обліковій справі будь-яких документів під час розгляду судом справи №570/2260/17 щодо його поновлення не було. Було долучено всі документи, що перебували в обліковій справі, а це бланк облікової справи та заява про взяття на облік із подальшими довідками про склад сім’ї, виданою ОСОБА_5 селищною радою.

Пояснює, що відповідач не мав права отримувати будь-яку інформацію відносно ОСОБА_6, чим порушив Закон України «Про персональні дані», що вказує на протиправність його дій.

Квартирна черга, на якій перебував позивач, розповсюджується лише на певну територіальну адміністративну одиницю, тобто на територію ОСОБА_5 селищної ради, де проживають та зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_7

В ході розгляду проекту рішення, який був поданий на засідання виконкому ОСОБА_4, не існувало документів, що вказували на придбання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 майна не лише на території ОСОБА_5 селищної ради, а і по всій території України, а тому підстав застосування п.п.1 п.26 Правил є безпідставними та неправомірними.

Також позивач з 11.05.2010 року по даний час є фізичною особою – підприємцем, про що відомо ОСОБА_5 селищній раді, здійснює сплату податків до місцевого та державного бюджету. Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 також перебуває на квартирному обліку як за місцем своєї роботи.

Акти про не проживання позивача за місцем своєї реєстрації не були предметом розгляду на засіданні виконкому та підставою зняття його з квартирної черги, а тому відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст.77 ЦПК України є неналежними доказами і не стосуються предмета доказування.

Вказує про те, що свідок ОСОБА_9 декілька разів намагалася заволодіти квартирою №510, в якій проживає позивач, тому вважає, що вказаний свідок намагалася оговорити його. Вважає, що показання вказаного свідка ґрунтуються на припущеннях та невідомих джерелах обізнаності, а тому не можуть бути доказом у справі.

Станом на даний час його квартирою намагається заволодіти ОСОБА_4, якому обіцяно квартиру, в якій він проживає, а голова селищної ради ОСОБА_10 постійно наголошував про зняття позивача з квартирної черги.

Вказує, що укладення шлюбу та набуття ОСОБА_6 в особисту власність майна у іншій місцевості не є підставою поліпшення житлових умов. Отримана інформація з єдиного реєстру була здійснена у порушення вимог законодавства. Будь-яких належних доказів, що позивач не проживає у гуртожитку не надав, а також предметом прийняття спірного рішення не було. Посилання на правову позицію ВС України від 07.02.2018 р. представником відповідача, що не позбавляє права на частку у даному будинку є передчасним і до даної справи будь-якого відношення не має. У даному випадку відповідач намагається іншу особу позбавити права власності, яка по даній справі не має відношення.

Просить стягнути судові витрати по справі, зокрема витрати на правову допомогу, розмір яких є обґрунтованим та співмірним. Вказує, що кожен має право на професійну правничу допомогу, незалежно від того, що позивач є адвокатом.

Представник позивача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, та наголосив, що матеріали облікової справи ОСОБА_2, долучені до клопотання представника відповідача від 09.04.2019 р., не мають доказового значення у справі, оскільки їх в 2017 році у його справі не існувало; сама ОСОБА_6 ніколи на квартирному обліку не стояла; оспорюваним рішенням виконкому знято з квартирного обліку ОСОБА_2, а про його неповнолітню дитину жодного слова не вказано, лише вказано про членів сім’ї; ОСОБА_2 намагався ознайомитися з проектом рішення виконкому, яке він не бачив і йому не оголошувалося; голова комісії до моменту голосування висловив свою думку щодо питання, яке виносилося на голосування, і лише після цього він сказав голосувати; підставою для зняття з квартирного обліку стало поліпшення житлових умов позивача, однак як саме це поліпшення відбулося відповідач не пояснив; у виконкомі не існувало станом на березень 2018 р. відомостей про шлюб позивача; відповідачем порушено право на публічну інформацію, здійснюючи запити відносно ОСОБА_6; позивач надав докази, що він поживає та користується квартирою у гуртожитку; ніякого поліпшення його житлових умов не відбулося; акти про його непроживання в квартирі гуртожитку не розглядали на засіданні виконкому; рішення виконкому ґрунтується на припущення.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав. Подав до суду відзив, в якому вказує про необґрунтованість позову та невідповідність чинному законодавству. З метою перевірки облікових даних позивача щодо проживання в гуртожитку, який належить державі Україна в особі МОН України та використовується ОСОБА_5 професійним ліцеєм за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_5 селищною радою був здійснений запит до ліцею щодо фактичного проживання позивача за вказаною адресою, який листом від 24.07.2018 р. повідомив, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно актів про не проживання за місцем своєї реєстрації від 18.01.2018 р., 12.03.2018 р. та 15.05.2018 р. фактично за вказаною адресою не проживає.

01.11.2018 р. з метою встановлення фактичного місця проживання позивача ОСОБА_5 селищною радою був направлений лист до ліцею, який 06.11.2018 р. повідомив, що ОСОБА_2 фактично постійно не проживає за вказаною адресою згідно актів про не проживання особи за місцем реєстрації 18.01.2018 р., 12.03.2018 р., 15.05.2018 р. та 06.11.2018 р.

З метою перевірки облікових даних позивача щодо перебування у шлюбі ОСОБА_5 селищною радою був здійснений запит до Рівненського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Рівненській області щодо перебування у шлюбі ОСОБА_2 Листом від 27.06.2018 р. підтвердив відомості актового запису про шлюб №86 від 20.11.2012 р., укладеного на ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул. Скоропадського Павла, будинок, 29 (загальною площею 189,4 кв.м., житловою площею 66,3 кв.м.) належить ОСОБА_6 Дата прийняття рішення про держану реєстрацію є 19.12.2012 року.

Вказує правові позиції постанов Верховного Суду України від 07.02.2018 р. справа №654/5243/14ц та від 24.05.2017 р. №6-843 цс 17.

Рівень забезпечення жилою площею в Рівненській області, визначений Постановою виконавчого комітету Рівненської обласної ради №346 від 26.12.1984 року та становить для селища Квасилів 8 кв.м. житлової площі для кожного члена сім’ї, для міста Рівне – 7,6 кв.м. житлової площі для кожного члена сім’ї.

З метою з’ясування обставин набуття майна в період шлюбу зареєстрованого на одного з подружжя, ОСОБА_2, листом ОСОБА_5 селищної ради від 24.05.2018 р. було запрошено на засідання виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради 26.06.2018 р., де ОСОБА_2 разом зі своїм представником повідомив, що станом на 26.06.2018 р. розлучений з ОСОБА_6 на підставі рішення районного суду Рівненської області від 17.05.2010 р. справа №2-1344/10, та надав копію рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17.05.2010 року у справі 2-1344/10, свідоцтво про розірвання шлюбу актовий запис №109 від 08.06.2010 року. Даними діями позивач намагався ввести в оману виконавчий комітет ОСОБА_5 селищної ради щодо складу своєї сім’ї станом на 26.06.2018 р. За наслідком вищевказаного засідання виконавчим комітетом було вирішено перенести розгляд проекту рішення «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень ОСОБА_2П.» з метою з’ясування обставин справи на 31.07.2018 р.

10.07.2018 р. ОСОБА_5 селищною радою було надіслано лист від 10.07.2018 р. ОСОБА_2, яким запрошено на засідання виконкому на 31.07.2018 р. з проханням надати копію свідоцтва про укладення шлюбу актовий запис №86 від 20.11.2012 р. та надати документи, які підтверджують, що будинок набутий за кошти, які належали особисто дружині, чоловікові та не належить до спільної сумісної власності подружжя. Позивач був присутній на засіданні виконавчого комітету 26.06.2018 р. та 31.01.2018 р., однак жодних документів не надав.

Під час засідання виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради 26.06.2018 р. та 31.07.2018 р. здійснювався відеозапис засідання.

Виконавчим комітетом ОСОБА_5 селищної ради 31.07.2018 р. під час розгляду прийняття рішення №80 від 31.07.2018 р. «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень ОСОБА_2П.» було встановлено:

-Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено шлюб, актовий запис №86 від 20.11.2012 р.

-За ОСОБА_6 під час перебування в шлюбі зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, будинок за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.Скоропадського Павла, буд.29, загальною площею 189,4 кв.м., житловою 66,3 кв.м. датою прийняття рішення про державну реєстрацію є 19.12.2012 р.;

-ОСОБА_2П, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, однак фактично за даною адресою не проживає.

-ОСОБА_2 відмовлено в надаванні та не надано документів, які спростовують презумпцію спільної власності подружжя встановленої статтю 60 СК України.

-Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 07.02.2018 р., якщо майно набуто в період перебування в шлюбі та зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні.

Відповідно виконкомом було встановлено, що позивач не належить до категорії громадян, які потребують поліпшення житлових умов та підлягає зніманню з квартирного обліку згідно п.п.1 п. 26 Правил громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Крім того, пояснює, що позивач не надає будь-яких доказів, що будинок ОСОБА_6 збудувала за власні кошти, або він був їй подарований.

Пояснює, що отримання інформації щодо наявності у власності у ОСОБА_6 майна було його ініціативою, він готував проект рішення виконкому, який двічі виносився на засідання, та діяв у межах посадової інструкції. Він зобов’язаний перевіряти реєстр нерухомого майна. В обліковій справі позивача є свідоцтво про шлюб, яке подав ОСОБА_2 До ОСОБА_6 виконком не завертався для подання документів, так само і не запрошував на засідання виконкому. Персональні дані ОСОБА_6 виконком не використовував, а запросили відповідача на засідання. Крім того, відповідачу було відомо про перебування у шлюбі позивача згідно листа ВРАЦС.

Відповідно до актів не проживання особи за місцем реєстрації від 18.01.2018 р., 12.03.2018 р., 15.05.2018 р. підтверджується, що позивач зі своїм сином ОСОБА_7 не проживає за фактичним місцем реєстрації з 18.01.2018 року.

Вказує, що рішенням у справі №570/2260/17 встановлено проживання/не проживання позивача за вказаною адресою станом на 2017 р., тому вважає, що вказане рішення не стосується предмета доказування.

Вказує, що позивачем не повністю у позові наведено зміст правової позиції Верховного Суду України від 07.09.2016 р. №6-801цс16, де вказано, що при застосуванні положень ст.60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Зауважує, що предметом судової справи є законність та правомірність рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради №80 від 31.07.2018 р. «Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень ОСОБА_2П.», а не встановлення належності житлового будинку за адресою: Рівненська обл.. м.Рівне, вул. Скоропадського Павла, буд.29 до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6, здійснення поділу майна подружжя.

Серед іншого пояснює, що витрати позивача на правову допомогу не є для позивача неминучими, оскільки, будучи адвокатом, цілком реально міг самостійно представляти свої інтереси. Вважає, що залучення адвоката позивачем є маніпуляцією.

Суд, вислухавши пояснення учасників розгляду справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, показання свідків, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 15.04.2003 р. перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті ОСОБА_5 селищної ради на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради №57 від 15.04.2003 р., що не заперечується позивачем.

Згідно рішення Рівненського районного суду від 17.05.2010 р., ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.08.2003 р., який розірвано 08.06.2010 р. (а/з 109), про що видано Свідоцтво про розірвання шлюбу серія 1-ГЮ №029484 (а.с.55,56).

У 2011 р. позивач звертався до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_5 професійного ліцею про визнання права на приватизацію квартири, про визнання права власності на квартиру та зобов’язання ліцею передати у безкоштовну приватну власність квартиру (справа №2-501/11) (відзив на апеляційну скаргу а.с.6). Апеляційний суд Рівненської області скасував рішення Рівненського районного суду від 29.02.2012 року з підстав відсутності в ОСОБА_2 права на приватизацію займаного житла (а.с. 6 зворот).

25.11.2011 р. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради Рівненської області №164 позивача та сина знято з черги у зв’язку з втратою права перебування у ній, внаслідок чого 06.06.2017 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Рівненського районного суду з позовом про визнання незаконним та скасування вказаного рішення виконкому №164 та рішення виконкому цієї ж ради №33 від 28.03.2017 р. про відмову у поновленні на цьому обліку та зобов’язання відповідача поновити його із сім’єю на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у загальній черзі з дня винесення виконкомом ОСОБА_5 селищної ради рішення №57 від 15.04.2003 р.

Рішення Рівненського районного суду від 05.10.2017 р. про відмову у задоволенні вказаного позову скасовано постановою Апеляційного суду Рівненської області від 01.02.2018 р. (а.с.116-118), яким, зокрема поновлено позивача та його неповнолітнього сина на обліку.

Як вбачається з Свідоцтва про шлюб серія І-ГЮ №082321, 20.11.2012 р. позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали новий шлюб а/з №86, який зареєстровано у Відділі ДРАЦС Рівненського РУЮ (а.с.203).

Як вбачається з Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 р. домоволодіння за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул. Скоропадського Павла (вулиця Об’їзна) будинок 29 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (а.с.200), тобто набуте у період шлюбу.

Позивач повідомив на засіданні виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради, що не перебуває у шлюбних відносинах.

31.07.2018 р. прийнято оскаржуване рішення №80 виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради Рівненського району Рівненської області про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень ОСОБА_2, яким знято з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень при виконавчому комітеті ОСОБА_5 селищної ради ОСОБА_2, та його неповнолітнього сина у зв’язку з поліпшенням житлових умов, внаслідок чого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Підставою прийняття вказаного рішення був п.п. 1 п.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, дружині ОСОБА_2 – ОСОБА_6 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності житловий будинок в м.Рівне, загальною площею 189,4 кв.м., житловою площею 66.3 к.м. з 19.12.2012 р. (а.с.8 зворот).

09.10.2018 р. Рішенням Рівненського міського суду шлюб від 20.11.2012 р. розірвано (а.с.97).

Позивач вказує, що постійно проживає разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 в квартирі №510, вул.Молодіжна, буд.58-Б, смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області.

Отже, позивач перебував на квартирному обліку разом зі свої неповнолітнім сином ОСОБА_8, із заявою щодо постановки на квартирний облік як члена сім'ї своєї дружини ОСОБА_6 та неповнолітньої доньки ОСОБА_11 він не звертався.

Статтею 34 ЖК Української РСР передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановленому Радою Міністрів Української РСР в Українською республіканською радою професійних спілок. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

За приписами статтей 39-40 ЖК Української РСР та пунктів 20, 21, 28 Правил громадяни беруться на квартирний облік за місцем роботи на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету, яке затверджується виконавчим комітетом місцевої ради; зняття з квартирного обліку та виключення зі списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлового приміщення, провадиться тими ж органами, які прийняли або затвердили рішення про взяття на квартирний облік (включення до списку).

Згідно із статтею 40 ЖК Української РСР у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов.

У пункті 55 Правил жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку.

Отже, склад сім'ї позивача на момент зняття його з квартирного обліку 31.07.2018 р. налічував 4 особи, однак лише позивач та його син ОСОБА_8 перебували на обліку (а.с.9).

Підставою для зняття позивача та його сина з квартирного обліку відповідач зазначає набуття його дружиною ОСОБА_6 домоволодіння площею 189,4 кв.м. у власність, внаслідок чого були поліпшені житлові умови сім’ї позивача, зокрема на кожного із членів сім’ї ОСОБА_2 приходилось 47,35 кв. м (189,4:4) більше ніж рівень середньої забезпеченості по регіону (8,0 кв. м) (а.с.51).

Таким чином, відповідачем під час вирішення спору у даній справі доведено поліпшення житлових умов сім’ї позивача, за рахунок набуття у приватну власність дружиною позивача домоволодіння. На думку суду, вирішуючи вказаний спір, суд не повинен вирішувати режим вищезазначеного нерухомого майна, що лише може бути підставою позову під час вирішення спору щодо поділу майна подружжя.

Крім того, на думку суду, доводи відповідача щодо не проживання за місцем реєстрації позивача, про що подано відповідні акти, у даному спорі не є допустимими доказами у розумінні ст.78 ЦПК України, оскільки обставини справи щодо поліпшення житлових умов позивача, підтверджені відповідним Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.195), тому не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Суд критично відноситься щодо заперечень позивача про протиправність дій представника відповідача щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від березня 2018 р., оскільки вона отримана у відповідності до ст.32 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, клопотання представника відповідача щодо притягнення позивача ОСОБА_2 до відповідальності за введення в оману суд щодо фактичних обставин справи застосування заходів процесуального примусу, а саме стягнення з нього в дохід державного бюджету штраф в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд вважає не підлягає до задоволення, оскільки позивач як учасник справи має право у відповідності до ст.43 ЦПК України реалізовувати свої процесуальні права, подаючи докази; беручи участь у судових засіданнях, у дослідженні доказів; у ставленні питань іншим учасникам справи; подаючи заяви та клопотання, надаючи пояснення суду, наведенні своїх доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 селищної ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 селищної ради №80 від 31.07.2018 р. "Про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень ОСОБА_2П." - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 БАДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_5 селищна рада Рівненського райну Рівненської області, смт.Квасилів, вул. Б.Хмельницького, буд.2, ЄДРПОУ 04526673.

Повне судове рішення складено 03.05.2019 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.