Рішення № 81578717, 18.04.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/834/19

2/296/1147/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої - судді Маслак В.П.,

при секретарі судового засідання Медведська Т.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,,

представника прокуратури Житомирської області ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, прокуратури Житомирської області, Головного управління національної поліції України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури і суду , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 30.01.2019р. звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України 2 000 000грн. моральної шкоди. В обгрунтування вимог позову вказав, що постановою старшого слідчого СВ Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області від 30.11.2011р. йому було пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 14.01.2014р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Міру запобіжного заходу залишено попередню - тримання під вартою. Строк відбування покарання засудженого зараховано з моменту затримання, а саме, з 08.11.2011р. Арешт, що накладено на майно засудженого залишено в силі. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.03.2014р. вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 14.01.2014р. скасовано, справу направлено прокурору м.Житомира для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Постановою старшого прокурора прокуратури м.Житомира ОСОБА_4 від 22.01.2015р. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014060020001626 від 01.04.2014р., закрито у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

В результаті незаконних дій працівників органів досудового слідства, прокуратури та суду, ОСОБА_3 незаконно перебував під слідством та судом в період з 08.11.2011р. ( дата затримання) по 22.01.2015р. (дата закриття кримінального провадження), з яких на протязі 28 місяців та 3 дні незаконно був затриманий та тримався під вартою (з 08.11.2011р. по 11.03.2014р.) та 10 місяців 11 днів перебував під підпискою про невиїзд (з 11.03.2014р. по.22.01.2015р.), що разом складає 38 місяців 14 днів, чим заподіяно моральної шкоди.

ОСОБА_3 вказує, що внаслідок неправомірних дій правоохоронних органів були обмежені його конституційні права на вільне пересування, суттєво порушені нормальні життєві зв’язки, він був змушений доводити свою невинуватість у суді, перед рідними, знайомими, сусідами, він перестав спілкуватися з колишніми друзями. ОСОБА_3 вказує, що зазнав душевних страждань та переніс нервове потрясіння, погіршився стан його здоров’я, репутація була зіпсована. Через нервове перенавантаження з’явилися головні болі, став страждати на безсоння.

Дані обставини також негативно позначилися на членах його сім’ї, матері та батьку, на яких лягли значні фінансові витрати під час перебування ОСОБА_3 в СІЗО.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», ст.ст. 23, 1176 ЦК України, ОСОБА_3 просить позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 58 – 65) представник ГУНП в Житомирській області просив суд відмовити у позові в повному обсязі. Представник ГУНП в Житомирській області вказує на те, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду. Вважає, що позивач для визначення розміру відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4, 5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», мав звернутися із відповідною заявою до прокурора, який виніс постанову про закриття кримінального провадження, і в разі відмови чи незгоди з визначеним розміром компенсації, позивач вправі був звернутися до суду в порядку, визначеному ст.14 даного Закону. А тому, представник відповідача - ГУНП в Житомирській області вважає, що ОСОБА_3 звернувся до суду без дотримання процедури визначеної Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», обраний спосіб захисту вважає неналежним. Оскільки позивачем не дотримано порядку звернення за відшкодуванням шкоди, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.1172 ЦК України. Позивачем не надано доказів незаконності дій/ бездіяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду, а тому висновок про завдання йому моральної шкоди є необґрунтованим.

Представник прокуратури Житомирської області у відзиві на позовну заяву (а.с. 67 – 70) вказав, що відповідно до положень ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», п.9 роз’яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з 1 розміру мінімальної заробітної плати, який діє на час розгляду справи, що становить 160521,40грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Також в судовому засіданні 18.04.2019р. представник позивача відкликав клопотання про витребування із Філії Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8» інформації щодо звернення ОСОБА_3 в період його перебування в слідчому ізоляторі Житомирській установі виконання покарань №8 (з 11.11.2011р. по 11.03.2014р.) до медичної частини установи зі скаргами на стан здоров’я.

Державна казначейська служба України, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки останнього суд не повідомила, відзиву на позовну заяву до суду не направила.

Представник Прокуратури Житомирської області в судовому засіданні визнав позов частково - в сумі 160521,40грн., з підстав, що зазначені у відзиві.

Заслухавши пояснень представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Приписами статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до п.2 ч.2 статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого слідчого СВ Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_5 від 30.11.2011р. ОСОБА_3,08.09.1987р.н., притягнуто як обвинуваченого, та пред’явлено йому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (а.с.12).

Вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 14.01.2014р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Міру запобіжного заходу відносно засудженого, до набрання вироком законної сили, залишено попередню – тримання під вартою. Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання – з 08.11.2011р. (а.с.13 – 22).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.03.2014р. вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 14.01.2014р. скасовано, справу направлено прокурору м.Житомира для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд (а.с. 23 – 30).

Постановою старшого прокурора прокуратури м.Житомира ОСОБА_4 від 22.01.2015р. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014060020001626 від 01.04.2014р., закрито у зв’язку з відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (а.с. 31 – 35).

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_3 незаконно перебував під слідством та судом в період з 08.11.2011р. ( дата затримання) по 22.01.2015р. (дата закриття кримінального провадження), з яких на протязі 28 місяців та 3 дні незаконно був затриманий та тримався під вартою (з 08.11.2011р. по 11.03.2014р.) та 10 місяців 11 днів перебував під підпискою про невиїзд (з 11.03.2014р. по.22.01.2015р.), що разом складає 38 місяців 14 днів, чим заподіяно моральної шкоди.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Частинами п'ятою та шостою ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.03.2019р. по справі № 405/7623/16-ц, від 08.11.2018р. №296/2443/16-ц.

Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 4173 гривні.

Отже, відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 за час незаконного перебування під слідством та судом (38 місяців 14 днів) буде становити 160243,60грн., виходячи з розміру одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Однак, визначення розміру відшкодування залежить також від таких чинників, як характер і обсяг страждань яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, суд приймає доводи позивача, щодо наявності моральної шкоди з огляду на те, що він 28 місяців та 3 дні утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, зазнавав душевних страждань, втратив авторитет серед близьких. Тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є мотивованими, доведеними і такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Визначаючи розмір грошової компенсації суд враховує вказані обставини, які свідчать про заподіяння позивачу душевних страждань, та вважає, що сума в 500 000,00грн. буде сприяти відновленню емоційного стану позивача, в тому числі відповідатиме засадам розумності і справедливості.

Також суд звертає увагу на безпідставність доводів представника відповідача - ГУ НП в Житомирській області з приводу не дотримання позивачем порядку звернення за відшкодуванням шкоди, оскільки, позивач для визначення розміру відшкодування шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», мав звернутися із відповідною заявою до прокурора, який виніс постанову про закриття кримінального провадження, і в разі відмови чи незгоди з визначеним розміром компенсації, позивач вправі був звернутися до суду в порядку, визначеному ст.14 даного Закону.

На противагу вказаним доводам статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» чітко визначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з наданням правової допомоги, проте в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження про сплату позивачем сум правової допомоги, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 500000,00грн. моральної шкоди.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. П. Маслак