Рішення № 81577549, 07.05.2019, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/1182/19

Провадження № 2/661/501/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Червоненко Д.В.,

розглянувши в письмовому провадженні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

07 березня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого 22 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за № 3219, яким запропоновано стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, поштовий індекс 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 59 АДРЕСА_2 , заборгованість не сплачену в строк за кредитним договором від 18.04.2010 року, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису через те, що ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», втратило право на стягнення заборгованості, оскільки з дня виникнення вимоги минуло більше трьох років, та не надало документів, що свідчать про безспірність його вимог.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позов не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 21.03.2019 року.

Пояснень від третіх осіб не надходило.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Судом встановлено, що 18.04.2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № б/н шляхом подання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. При цьому, позивачем погоджено, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

На виконання умов договору № б/н від 18.04.2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредитну картку з кредитним лімітом 20 000,00 грн..

Ухвалою суду від 14.03.2019 року, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича витребувано завірені копії всіх документів, які стали підставою для видачі виконавчого напису від 22.05.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3219, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , на користь ПАТ КБ «Приват банк» заборгованості за кредитним договором б/н від 18.04.2010 року в сумі 174 328,83 грн..

Згідно наданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. розрахунку заборгованості за договором № б/н від 18.04.2010 року, останній платіж по зазначеному договору позичальником ОСОБА_1 здійснено 22 лютого 2016 року.

Окрім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. надано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № б/н від 18.04.2010 року, адресовану ПАТ КБ Компанійцю ОСОБА_2 ., реєстри поштових відправлень, однак жодних документів на підтвердження отримання даної письмової вимоги ОСОБА_1 не надано.

22 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3219, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість, що виникла за договором № б/н від 18.04.2010 року за період з 18.04.2010 року по 31.03.2017 року, яка становить 174 328,83 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту – 35 226,94 грн.; заборгованості за відсотками – 128 924,33 грн.; заборгованості з комісії та пені – 1 400,00 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) – 500,00 грн.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8277,56 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса головним державним виконавцем Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Соломіною Я.Г. 04.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54824312.

Позивач із вказаною заборгованістю не погоджується та в позовній заяві зазначає, що, скориставшись наданою кредитною карткою, отримав кредит та погасив як тіло кредиту в сумі 20 000,00 грн., так і відсотки. Жодних претензій зі сторони банку протягом часу з 2011 року по 2019 рік на його адресу про наявність заборгованості не надходило. Про існування виконавчого провадження, відкритого 04.10.2017 року йому стало відомо у лютому 2019 року, в рамках якого державним виконавцем проведено низку виконавчих дій, в тому числі опис та арешт рухомого та нерухомого майна боржника, проведено експертну оцінку майна для його реалізації на прилюдних торгах за допомогою системи СЕТАМ.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Враховуючи, що останній платіж за договором позичальником було здійснено 22 лютого 2016 року, зобов`язання за договором позичальником не виконано, у ПАТ КБ «ПриватБанк» з 23 лютого 2016 року виникло право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах трирічного строку позовної давності, тобто до 23 лютого 2019 року.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, виконавчий напис від 22 травня 2017 року за реєстровим номером 3219, про стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за договором № б/н від 18.04.2010 року за період з 18.04.2010 року по 31.03.2017 року, яка становить 174 328,83 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту – 35 226,94 грн.; заборгованості за відсотками – 128 924,33 грн.; заборгованості з комісії та пені – 1 400,00 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) – 500,00 грн.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8277,56 грн., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Русланом Олеговичем в межах строку позовної давності.

Проте, суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд перевіряє доводи боржника в повному обсязі й встановлює чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідно до правовій позиції Верховного Суду України викладеної у Постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, який враховується судом відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, згідно із ч.5 ст. 187 ЦПК України, докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, додаються до відзиву на позовну заяву

ОСОБА_4 відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

А тому, враховуючи доводи позивача щодо відсутності заборгованості взагалі, які відповідачем не спростовані, а також те, що приватний нотаріус належним чином не переконався у безспірності розміру сум, які підлягають стягненню за виконавчим написом та у безспірності характеру правовідносин сторін, виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7 ч. 13, 12, 13, 81, 89, 141, 178 ч. 8, 258, 263-265, 279 ч. 5 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Виконавчий напис, вчинений 22 травня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3219, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість, що виникла за договором № б/н від 18.04.2010 року за період з 18.04.2010 року по 31.03.2017 року, яка становить 174 328,83 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту – 35 226,94 грн.; заборгованості за відсотками – 128 924,33 грн.; заборгованості з комісії та пені – 1 400,00 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) – 500,00 грн.; заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8277,56 грн., визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп..

На рішення суду може бути подана апеляція безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Д. В. Червоненко