Рішення № 81573519, 26.04.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/652/19

(2/199/1789/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2019

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

секретар судового засідання – Перетятько А.В.,

за участі представника позивача - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми банківського вкладу, ненарахованих відсотків та стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з поданим позовом 20.02.2014 року між позивачем та ОСОБА_4 «ПриватБанк» було укладено Договір банківського вкладу «СТАНДАРТ» № SAMDN25000740717646 у місті Ялта, за умовами якого позивач передала, а банк прийняв грошову суму у розмірі 16 111,45 дол. США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 20 лютого 2014 р.; договір було оформлено строком на 366 днів (тобто по 20.02.2015 року включно), та відповідно до його умов серед іншого банк повинен нараховувати проценти по вкладу у розмірі 10% річних, а період нарахування процентів становить 1 місяць. Вклад зараховується на поточний рахунок № 26355624001810, який відкривається банком.

П. 7 договору передбачає пролонгацію договору, якщо протягом 3 днів з моменту спливу строку договору вкладник не вимагає повернення суму вкладу або її частини, тим самим вкладник доручає банку перерахувати суму вкладу знову та пролонгувати договір без оформлення додаткових угод.

Укладаючи договір (п. 8 договору), сторони за ним також погодили, що банк у разі незгоди з пролонгацією повинен не пізніше ніж за 2 календарних дні письмово повідомити вкладника про це.

З боку банку жодних повідомлень про незгоду пролонгацією договору позивач не отримувала.

Вимога позивача про повернення вкладу та процентів зареєстрована банком 02.03.2017 р.

Строк дії договору з урахуванням умов п. 9 Договору (договір вважається розірваним через 2 банківських дні з дати реєстрації заяви позивача) закінчився 06.03.2017(враховуючи вихідні дні (04 та 05 березня 2017 року), втім, відповіді на заяву про розірвання договору позивачем від відповідача не отримано.

Відповідно до п. 3 Договору банківського вкладу після закінчення кожного цілого місяця, з моменту укладення договору, у перший робочий день, який слідує за датою оформлення договору. Втім, банком було нараховано відповідні проценти по вкладу позивачу тільки за перший місяць користування вкладом, тобто з 21.02.2014 по 21.03.2014: виплати процентів з 21.03.2014 припинилися та не були поновлені до 06.03.2017, що є порушенням своїх договірних зобов’язань.

З березня 2014 р. (з моменту анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією) депозит позивача було заблоковано, також були заблоковані виплати по нарахуванню процентів по вкладу відповідно до умов договору, у зв’язку з чим з метою вирішення ситуації позивач неодноразово зверталася із письмовими заявами до відповідача (зокрема, з проханнями перебранчування /перенесення/ її вкладу на обслуговування до м. Дніпро та розблокування її вкладу), втім, ситуація не вирішена.

За підрахунком позивача (викладений в уточненій позовній заяві) та на підставі п. 9 договору від 20.02.2014, ч. 2 ст. 1060, ст. 1074 ЦК України, п. 3 договору від 20.02.2014, ч. 1 ст. 1058, ч. 1 ст. 1061, ч. 6 ст. 1061 ЦК України ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню

-сума неповернутого вкладу в розмірі 16 111, 45 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати,

-ненараховані проценти по вкладу в сумі 4 728,36 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати,

-на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 228 197,01 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати,

-пеня згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1 434,8 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати.

В окремо наданому відзиві на позовну заяву відповідач просив про застосування строку позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України та повідомив про прийняте Правлінням ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК від 15.05.2014 р. №18 рішення про припинення діяльності усіх відокремлених підрозділів Кримської філії ОСОБА_4

Відповідно до Положення про філію «Кримське регіональне управління ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК», затвердженого Протоколом Рішення Правління ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК №50 15.12.2011 р., Кримська філія ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК самостійно вела облік здійснюваних банківських та інших операцій, самостійно складала та подавала звітність, передбачену чинним законодавством, відповідним державним органам, забезпечувала збереження документів. Доступ ОСОБА_4 “ПРИВАТБАНК” до первинних документів (у т.ч. оригіналів договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК на даний час є обмеженим.

З приводу наведених позивачем розрахунків відповідач наголошував на тому, що відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року №759/13827/15, та в цій же постанові наведено формулу розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа №759/13827/15) було частково задоволено заяву ОСОБА_4 “ПРИВАТБАНК” про виправлення описки та арифметичних помилок, підтверджено правильність формули розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та уточнено її застосування. З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду від 21.02.2018 р. та наведеної формули, визначаючи пеню в розмірі 3% вартості фінансової послуги з 21.01.2018 р. по 14.01.2019 р., необхідно виходити з наступного розрахунку:

період розрахунку - 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. (365 днів);

курс НБУ (долара США до грн.) станом на 21.01.2018 р. — 28,77 грн.;

сума грошового зобов’язання — 16 111,45 доларів США, що складає станом на 21.01.2018 р. — 463 526,41 грн.;

відсоткова ставка за договором (вартість фінансової послуги за 1 рік) — 10 % річних;

вартість фінансової послуги за 1 день - 10 : 365 дн. = 0.0273972603 %.

Таким чином, 3 % вартості фінансової послуги за період з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. складає: НОМЕР_2 % х 3% х 463526.41 грн. х 365 дн. = 1390. 57 грн.

На переконання відповідача, сума пені, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. складає —1390.57 грн. (вказана формула наведена Верховним Судом у справі №759/13827/15).

В той же час, позивачем здійснюється розрахунок пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» шляхом вирахування 3% від загальної суми вкладу 116 111.45 дол. США, процентів (4728.36 дол. США) та множення цієї загальної суми на 365 днів. Втім, вказаний розрахунок є невірним, оскільки вартістю послуги відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

У відповіді на відзив позивач серед іншого посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Золотас проти Греції», згідно з яким на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 – 81 ЦПК України, встановлено, що 20.02.2014 року між позивачем та ОСОБА_4 «ПриватБанк» було укладено Договір банківського вкладу «СТАНДАРТ» № SAMDN25000740717646 (у м. Ялта), за умовами якого позивач передала для розміщення на депозитному вкладі, а банк прийняв грошову суму у розмірі 16 111,45 дол. США, що підтверджується відповідним договором та платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 20 лютого 2014 р.

Укладаючи договір, сторони за ним погодили порядок виплати процентів по вкладу, порядок нарахування відсотків по вкладу, умови дострокового розірвання договору та інші додаткові умови.

Згідно з укладеним договором вклад оформлений на 365 днів по 20.02.2015 включно, на суму вкладу нараховуються відсотки за ставкою 10% річних, період нарахування відсотків по вкладу - 1 місяць.

Заявою від 02.03.2017 позивач просила повернути вклад з урахуванням нарахованих процентів згідно зобов’язань за договором, що підтверджується відповідною письмовою заявою, яка була отримана відповідачем 02.03.2017, про що свідчить відповідний відбиток штампу, втім, банківський вклад та відсотки не були повернуті.

Спірні правовідносини виникли із зобов’язання, що виникло на підставі договору, та захисту права власності.

Розв’язуючи позовну вимогу, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі – Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий – банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час – час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 глави 1 «Загальних вимог до оформлення касових документів» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема – квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.

На підтвердження укладення договору 20.02.2014 Вклад «СТАНДАРТ» №SAMDN25000740717646 позивач надала сам договір та платіжне доручення від 20.02.2014 про одержання банком 20.02.2014 16 111,45 дол. США від позивача, де призначення платежу «до вкладу договір SAMDN25000740717646».

Виходячи з вищенаведеного, між сторонами було укладено договір банківського вкладу, а позивачем були внесені кошти на депозитний рахунок банку.

Відсутність вказаних документів у відповідача через обмежений доступ банку до первинних документів (у т.ч. оригіналів договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ОСОБА_4 ПРИВАТБАНК не є слушними; укладений 20.02.2014 між сторонами в даній справі договір відповідачем не оспорений.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Утім, з боку відповідача було допущено порушення умов виконання зобов’язання, у зв’язку з чим вочевидь порушення прав позивача відповідачем, тому порушені права позивача підлягають поновленню в обраний позивачем спосіб (ст. 16 ЦК).

З приводу розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком в частині розміру 3% річних за ст. 625 ЦК та розміру пені згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Розмір суми неповернутого вкладу (16 111,45 дол. США) та ненарахованих процентів по вкладу (4 728, 36 дол. США) відповідачем не оспорений, тому зазначені грошові суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За заявою відповідача суд застосовує строк позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу – це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

За укладеним 20.02.2014 договором вартість послуги становить 10%, у зв’язку з чим вартість послуги за один день становить 0,0273972603.

Таким чином, 0,0273972603 х 365 х 4 728,36 дол. США х 3% = 1 418,51 дол. США.

Що стосується вимоги про стягнення 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, то згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочена сума становить 20 839,81 дол. США (16 111,45 /вклад/ та 4 728,36 дол. США /відсотки за вкладом/).

Період з 02.03.2017 (подання заяви про повернення вкладу та відсотків) по 23.01.2019 (подання позову), тобто 690 днів.

Згідно розрахунку підлягає стягненню 1 182,00 дол. США: 20 839,81 дол. США х 3% = 625,1943 дол. (три проценти річних за 365 днів) х 690 днів : 365.

Зазначені вище грошові суми підлягають виплаті у гривні за курсом НБУ на день такої виплати, оскільки про стягнення грошових сум саме в гривні заявлено позовну вимогу, та присудження стягнення суми в національній валюті України не суперечитиме положенням ст. 192 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1 434,8 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати, то підстави для її задоволення відсутні (ст. 625 ЦК не передбачає стягнення пені за порушення грошового зобов’язання).

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, ч. 6 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263 -265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми банківського вкладу, ненарахованих відсотків та стягнення неустойки задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, АДРЕСА_1):

-суму неповернутого вкладу в розмірі 16 111 (шістнадцять тисяч сто одинадцять) дол. США 45 (сорок п’ять) центів,

-ненараховані проценти по вкладу в сумі 4 (чотири тисячі) 728 (сімсот двадцять вісім) дол. США 36 (тридцять шість) центів,

-пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21.01.2018 по 21.01.2019 в розмірі 3% в день від ненарахованих процентів в розмірі 1 (одна тисяча) 418 (чотириста вісімнадцять) дол. США 51 (п’ятдесят один) цент,

-3% річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят два) дол. США,

які підлягають виплаті у гривні за курсом НБУ на день такої виплати.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дата складення повного судового рішення 06.05.2019.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї