Ухвала суду № 81568893, 07.05.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4918/17

Провадження № 4-с/461/27/19

УХВАЛА

07.05.2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі головуючого судді Стрельбицького В.В., розглядаючи матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Любові Романівни, заінтересовані особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

встановив:

У провадження Галицького районного суду м. Львова надійшли матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Любові Романівни, заінтересовані особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

З матеріалів справи вбачається, що скаржники просять визнати дії головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л. Р. щодо винесення постанови від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах виконавчого провадження № 44831119 неправомірними, скасувати постанову головного державного виконавця Галицького ВДВС міста Львів Левко Л. Р. від 25 жовтня 2016 року про звільнення майна боржника з-під арешту в межах зазначеного виконавчого провадження і зобов'язати державного виконавця відновити чинність знятих арештів.

Так, мотивами поданої скарги скаржники вказують на неправомірність дій державного виконавця при виконанні ухвали Галицького районного суду міста Львова від 11 вересня 2014 року у справі № 461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Квадрос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євген», Приватного підприємства «М-Студія», Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство «Лео Порто», Товариства з обмеженою відповідальністю «САМШИТ» про стягнення боргу за договором позики, якою в порядку забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_4, зокрема на житлову будівлю та земельну ділянку по вулиці Пильникарській, 16 у місті Львові, а також на автомобіль марки «Тойота Ленд Крузер Прадо», державний номерний знак НОМЕР_1, корпоративні права, тощо.

Встановлено, що мною, як слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова, у порядку ст.303 КПК України, було розглянуто скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області, у якій скаржник просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні №120171400500052462 та зобов'язати слідчого СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області Польову Т.Б. вручити йому пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого. Під час розгляду вказаної справи скаржник ОСОБА_1 зазначав, що своєю заявою повідомляв органи досудового розслідування про незаконне зняття арештів з майна ОСОБА_4 на підставі підробленої нечинної ухвали Галицького районного суду м. Львова, а станом на день подачі заяви майно переоформлене на підставних осіб. Крім того, ОСОБА_1 вказував, що йому завдано моральної та майнової шкоди, оскільки арешти на майно були накладені ухвалою Галицького районного суду м. Львова за його заявою в якості забезпечення позову до ОСОБА_4 про повернення йому значної суми коштів.

Отже, зі змісту скарги вбачається, що скаржник прямо посилається на вищенаведені заходи забезпечення позову як на одну з підстав обґрунтованості скарги.

Ухвалою від 21.03.2019 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, та зобов'язано слідчого Галицького ВП Головного управління Національної поліції України у Львівській області в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 120171400500052462 розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1, подану 28.02.2019 року, згідно якої останній вказує на незаконне зняття арешту з майна ОСОБА_4, чим порушено його права та завдано йому моральної та майнової шкоди.

Таким чином, головуючим вже фактично досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, які заявлені в ній як підстави та предмет скарги і таким була надана правова оцінка.

Зазначена обставина може вказувати на наявність сформованої позиції головуючого на предмет спору і характер цих правовідносин.

За даних обставин, головуючим заявлено про самовідвід від участі у розгляді даної цивільної справи.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України визначено, порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу Так, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом.

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував, що судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений

Статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантовано кожному право на справедливий суд.

Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на те, що головуючим в межах розгляду вищевказаної скарги ОСОБА_1 досліджувались обставини, які прямо стосуються правовідносин, що є предметом дослідження у даній справі, такі обставини заявлені як підстави та предмет скарги на дії державного виконавця в даній справі та таким була надана правова оцінка, є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, внаслідок сформованої правової позиції. Зокрема дана обставина може вказувати на те, що в судді вже склались певні суб'єктивні внутрішні переконання щодо цих правовідносин сторін (учасників справи).

Наведене узгоджується з правовим висновком Касаційного цивільного суду верховного Суду, викладеним у постанові від 13.12.2018 у справі № 552/4932/17.

Виходячи із норм п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», з метою забезпечення об'єктивності розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо дій головуючого, його упередженості чи необ'єктивності, запобігання виникнення у сторін сумніву в об'єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, приходжу до висновку, що самовідвід слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 260 ЦПК України, -

постановив:

Задоволити самовідвід головуючого судді Стрельбицького Віталія Вікторовича від участі від розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Левко Любові Романівни, заінтересовані особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Стрельбицький В.В.