Рішення № 81566083, 02.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року Справа № 580/898/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Звенигородської районної ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Звенигородської районної ради, в якому просить:

- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення щодо не призначення і не виплати коштів на догляд та нарахувати і виплатити кошти на догляд за період із 01.04.2018 по 31.03.2019;

- зобов'язати відповідача здійснити нарахування коштів на догляд в сумі 21397 грн. з 01.04.2018 по 31.03.2019;

- виплатити моральну шкоду в розмірі 12000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що протиправно не отримує щомісячної грошової допомоги, як особа, що проживає разом із особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею (далі - допомога на догляд).

Крім того позивач вважає, що на підставі п. 5 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 №1192 (далі - Порядок) до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї не потрібно включати дохід її чоловіка, ОСОБА_2

Від відповідача надійшов відзив на позов в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, аргументуючи свою позицію тим, що оскільки позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_2, то останнього включено до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення допомоги на догляд.

Відповідач зазначає, що до 01.04.2018 допомога на догляд позивачу призначалася, оскільки доходи сім'ї менші ніж три прожиткових мінімуми на кожного члена сім'ї, проте у зв'язку із збільшенням із 01.10.2017 розміру пенсії права на призначення щомісячної грошової допомоги позивач не має.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 15.06.1993 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

04.04.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою та комплектом документів про призначення щомісячної допомоги на догляд.

Рішенням відповідача від 10.04.2018 позивачу відмовлено в призначенні допомоги на догляд.

08.10.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою та комплектом документів про призначення щомісячної допомоги на догляд.

В свою чергу відповідач рішенням від 16.10.2018 відмовив позивачу в призначенні допомоги на догляд.

24.10.2018 управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області листом №4473/03-16 вказало позивачу на відсутність можливості призначення грошової допомоги, оскільки середньомісячний сукупний дохід сім'ї за попередні шість місяців перевищує три прожиткових мінімумів на кожного члена сім'ї.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні допомоги на догляд, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Судом із висновків Звенигородської центральної лікарні від 02.04.2018 та 01.10.2018 встановлено, що ОСОБА_2 є особою із інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу та потребує постійного стороннього догляду.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за нею. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року №1192 затверджено Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розгляду, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним (далі - Порядок).

За умовами п. 1, 2 Порядку щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається відповідно до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» у грошовій формі, а її призначення і виплата провадиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

Приписами п. 4 Порядку встановлено, що допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення допомоги на догляд провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінсоцполітики, Мінфіну, Мінекономіки, Держкоммолодьспорттуризму, Держкомстату.

До складу сім'ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти до досягнення ними 23 років, які навчаються у вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I чи II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

При цьому до складу сім'ї не включаються особи, визнані інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії медичного закладу потребують постійного стороннього догляду і не належать до зазначених членів сім'ї, та особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Суд зазначає, що до складу сім'ї позивача відповідач вірно включив ОСОБА_2, оскільки останній є чоловіком позивача.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що при визначенні середньомісячного сукупного доходу сім'ї органи, що призначають допомогу на догляд, мають право користуватися всіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією органів державних податкових адміністрацій. Для нарахування допомоги на догляд можуть використовуватися відомості про доходи (списки, довідки, дані на технічних носіях інформації, інші дані, одержані від органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду, центрів зайнятості, інших підприємств, установ та організацій).

Відповідно до п. 3 Порядку розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.

Судом із довідок від 15.10.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено, що за останні шість місяців до звернення позивача до відповідача, позивач отримала 18283 грн. 55 коп. соціальних виплат, в той час як ОСОБА_2 отримав 31261 грн. 95 коп. таких виплат.

З викладеного вбачається, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї становить 8251 грн. 58 коп. ((18283,55+31261,95)/6), а не 9909 грн. 10 коп., як визначено відповідачем.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» установлено, що у 2018 році із 1 липня прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмір складає 1777 грн., в свою чергу 3 прожиткові мінімумами на двох осіб складають 10662 грн.

Таким чином різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї у сім'ї ОСОБА_2 складає 2411 грн.

Отже, відповідачем допущено помилку в розрахунку допомоги на догляд позивачу, і як наслідок суд зазначає про протиправність рішення про відмову позивачу у призначенні допомоги на догляд від 16.10.2018.

При цьому суд звертає увагу позивача на приписи ч. 2 ст. 122 КАС, які встановлюють шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду, а тому вимоги із 01.04.2018 не підлягають до розгляду.

Приписами п.8 Порядку унормовано, що допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісяця.

У разі коли особа, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, є непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), їй призначається допомога на догляд на 12 місяців на підставі заяви та копії трудової книжки. У разі виникнення обставин, які можуть вплинути на право особи на допомогу, ця особа повинна в десятиденний строк повідомити про такі обставини орган, що проводить виплату допомоги.

Судом із матеріалів справи встановлено, що при зверненні до відповідача позивачем подавались усі визначені п. 7 документи, при цьому у заяві від 08.10.2018 позивач просила призначити допомогу на догляд саме на шість місяців.

Згідно п. 9 Порядку допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи.

Рішення про призначення допомоги на догляд або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 днів з дня подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, враховуючи протиправність рішення відповідача від 16.10.2018 про відмову позивачу у призначенні допомоги на догляд, суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і скасувати рішення відповідача від 16.10.2018 та зобов'язати відповідача призначити позивачу із жовтня 2018 допомогу на догляд у розмірі 1777 грн. щомісячно з терміном на шість місяців.

Згідно частини 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовим елементом якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного зі складових елементів виключає задоволення позову.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», встановлено, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності складу цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, неправомірність дій особи, яка заподіює шкоду, безпосередній причинний зв'язок між шкодою та діями, а також вина заподіювача шкоди. При цьому відсутність хоча б одного складового елемента виключає можливість відшкодування шкоди.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди та не навів доказів причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою (у вигляді душевних страждань та психологічних переживань, що негативно відобразились на його психоемоційному стані).

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77,139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області від 16.10.2018 про призначення допомоги.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (20202, м. Звенигородка, вул. Енгельса, 135, код ЄДРОПУ 3195895) призначити із жовтня 2018 року щомісячну грошову допомогу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), як особі, що проживає разом із інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду на догляд за ним, у розмірі 1777 (тисячу сімсот сімдесят сім) грн. терміном на шість місяців.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко