Рішення № 81564006, 02.05.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/988/19

Номер провадження 2/213/939/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Князєвої Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 06 серпня 1976 року по січень 2014 року (37 років 05 місяців) працював електрослюсарем з ремонту обладнання в кар’єрі, електрослюсарем з ремонту устаткування дробильного комплексу ПАТ «ПівдГЗК» в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

У січні 2018 року рішенням ЛЕК Українського НДІ промислової медицини йому встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії). ЛН першого-другого ступеня.

Професійне захворювання було встановлено на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 2/2/-11-3-6700 від 13 листопада 2013 року, де зазначено, що позивач працював в умовах підвищення параметрів важкості та напруженості праці, пилу, несприятливого мікроклімату, шуму. Умови праці за параметрами загальної вібрації відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості, за показниками важкості праці – до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за вмістом в повітрі робочої зони речовин фіброгенної дії – до 3 класу 3 ступеню шкідливості, за рівнем шуму – до 3 класу 2 ступеню шкідливості.

За фактом професійного захворювання було проведено розслідування, за результатами якого складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 27 січня 2014 року.

Актом встановлено, що позивач, працюючи на підприємстві відповідача, виконував роботи в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: концентрація пилу – від 4,8 мг/куб.м до 12 мг/куб.м при ГДР 2,0 мг/куб.м.

Висновком МСЕК позивачу встановлено первинно 15 % втрати професійної працездатності безстроково, повторно – 25 % безстроково.

У зв'язку з професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди. Змінився його спосіб та якість життя, змушений лікуватися, постійно відчуває біль, стан здоров’я не поліпшується, не може допомагати по господарству, відчуває себе неповноцінною людиною.

У зв’язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 208650 грнта витрати на правничу допомогу в розмірі 3900 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначають, що відшкодування моральної шкоди можливе лише за наявності вини особи, яка її заподіяла. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві становить 37 років 8 місяців 18 днів, стаж у шкідливих умовах – 37 років 6 місяців 26 днів. Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці позивача № 2/2/-11-3-6700 від 13 листопада 2013 року санітарно-побутове забезпечення працівника було у повному обсязі. Застосування засобів колективного та індивідуального захисту відбувалось згідно з галузевими нормами. ПАТ «ПІВДГЗК» проводило належне забезпечення ОСОБА_4 необхідним засобами захисту при виконанні трудових обов’язків. Позивач, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, що безпосередньо пов’язані із використанням обладнання, машин та механізмів, свідомо тривалий час працював у шкідливих умовах праці, отримуючи за це відповідні пільги: право на пенсійне забезпечення за Списком № 1; доплату у розмірі 16 %; додаткові відпустки. Позивач міг перевестися на іншу роботу, вийти на пенсію на пільгових умовах, проте продовжував працювати. Відповідно до п. 19 Акту від 27 січня 2014 року не визначені особи, які порушили законодавство про охорону праці. Це дає підстави вважати, що саме тривалий стаж роботи позивача став причиною виникнення у нього профзахворювання. Зазначають, що встановлення позивачу відсотків втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності свідчить про те, що позивач може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи.

Відповідач сумлінно виконує всі вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», а саме: забезпечує безоплатну видачу працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту; вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Позивач не дбав належним чином про особисту безпеку і здоров’я, значно перевищив необхідний для отримання права на пільгову пенсію час роботи у шкідливих та важких умовах; знаючи про негативний вплив на його здоров’я, не вчиняв заходів для усунення шкоди – переведення на менш шкідливу роботу в межах професії. Саме безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров’я призвело до встановлення професійного захворювання та втрати 25 % працездатності. Вважають, що твердження позивача про порушення відповідачем законодавства про охорону праці ґрунтується на припущеннях. Зазначають, що позивачем не обґрунтовано ціну позову та спричинення йому моральних страждань. Просять відмовити у задоволенні позову та стягненні втрат на правничу допомогу.

11 квітня 2019 року на адресу суд надійшло клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання посилається на неспівмірність витрат на правничу допомогу зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом. Зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію реальності таких витрат та є невиправданим.

Ухвалою Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 69).

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без його участі.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

06.08.1976 позивач прийнятий електрослюсарем з ремонту устаткування (працюючий в кар’єрі) рудника Криворізького Південного гірничо-збагачувального комбінату; 08.12.1983 переведений електрослюсарем з ремонту устаткування, працюючим на дробильному комплексі рудника; 21.12.1992 переведений електрослюсарем з ремонту устаткування, працюючим в кар’єрі рудоуправління (назву професії змінено на «електрослюсар черговий та з ремонту устаткування (у кар’єрі) гірничої дільниці з експлуатації та ремонту колійних та шляхових машин рудоуправління»); 23.04.2014 звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію (а.с. 22-24).

Сторонами не оспорюється та визнається той факт, що Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", який є правонаступником Орендного підприємства Південний гірничо-збагачувальний комбінат, який в свою чергу є правонаступником Криворізького Південного гірничо-збагачувального комбінату.

Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_4 № 2/2-11-3-6700 від 13 листопада 2013 умови праці, в яких працював позивач у відповідача, є шкідливими: за період роботи 08.12.1983 – 21.12.1992 – по пилу до 3,3; за період роботи 06.08.1976 – 08.12.1983; 21.12.1992 – по час складання характеристики – по пилу до 3,2 (а. с. 27-31).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 09 січня 2014 року, протокол № 13 встановлено професійне захворювання ОСОБА_4: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.). ЛН першого-другого ступеня (а.с. 9).

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27 січня 2014 року проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_4, встановленого Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини.

Відповідно до п. 13 акту згідно з картами умов праці позивача і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці № 2/2-11-3-6700 від 13 листопада 2013 року на робочих місцях позивача пил перевищує гранично допустимі параметри.

Стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів – 37 років 5 місяців.

Відповідно до пункту 16 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи електрослюсарем з ремонту устаткування (працюючим в кар’єрі) (06.08.1976 – 08.12.1983; 21.12.1992 – по час розслідування) РУ у ПАТ «ПІВДГЗК», ОСОБА_4 внаслідок не доскональності робочих місць виконував роботи, пов’язані з впливом пилу, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала ГДК.

Працюючи електрослюсарем з ремонту устаткування дробильного комплексу (у подальшому перейменованого у дробильно-щебеневий комплекс) РУ (08.12.1983 – 21.12.1992) у ПАТ «ПІВДГЗК», ОСОБА_4 також підпадав під дію виробничого пилу.

Відповідно до п. 17 акту причиною виникнення професійного захворювання є:

-робоче місце електрослюсаря з ремонту устаткування дробильного комплексу (у подальшому перейменованого у дробильно-щебеневий комплекс): пил, концентрація в мг/куб.м: 12 при гранично допустимій 2,0; Умови праці електрослюсаря за концентрацією пилу відносяться до ІІІ класу 3 ступеня шкідливості;

-робоче місце електрослюсаря з ремонту устаткування (працюючого в кар’єрі): пил, концентрація в мг/куб.м: 4,8 – 5,2 при гранично допустимій 2,0; умови праці за концентрацією пилу відносяться до ІІІ класу 2 ступеня шкідливості.

Згідно з п. 19 акту, враховуючи роботу позивача впродовж більше 37 років в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за профілактику виникнення професійного захворювання, встановити неможливо (а.с. 5-6).

При первинному огляді МСЕК 03 квітня 2014 року ОСОБА_4 встановлено ступінь втрати професійної працездатності – 15 % - ХОЗЛ з 17 березня 2014 року безстроково. Група інвалідності не визначена (а. с. 7).

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 14 червня 2016 року, протокол № 853 встановлено, що стадія професійного ХОЗЛ підвищена до другої стадії. Встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої ст., емфізема легень другої ст.), група В. ЛН другого ступеня – захворювання професійне (09.01.2014) (а.с. 10).

При повторному огляді МСЕК 07 липня 2016 року позивачу повторно встановлено 25 % втрати професійної працездатності по ХОЗЛ з 07 липня 2016 року безстроково. Група інвалідності не визначена (а.с. 8).

ОСОБА_4 з приводу професійного захворювання проходив лікування в медичних закладах у такі періоди: 29.05.2013 – 12.06.2013; 30.09.2013 – 12.10.2013; 27.12.2013 – 10.01.2014; 08.12.2014 – 22.12.2014; 06.11.2015 – 21.11.2015; 28.12.2015 – 13.01.2016; 18.04.2016 – 29.04.2016; 02.06.2016 – 15.06.2016; 14.01.2017 – 28.01.2017; 17.07.2017 – 01.08.2017; 25.06.2018 – 10.07.2018 (а.с. 11-20).

25 лютого 2019 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги № 07/19, за умовами якого адвокат зобов’язалася надати позивачу правову (правничу) допомогу та юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів позивача з будь-яких питань, у тому числі в справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ПАТ «ПІВДГЗК» про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з втратою здоров’я (а.с. 33). Згідно з актом приймання-передачі правової допомоги та розрахунком судових витрат адвокат надала такі послуги: надання усної консультації (1 година, вартістю 300 грн); правовий аналіз наданих замовником документів для складання позовної заяви (2 години, вартістю 800 грн); формування переліку необхідних документів для забезпечення доказів по справі (30 хвилин, вартістю 200 грн); копіювання документів для складання позовної заяви (30 хвилин, 150 грн); вивчення судової практики суду касаційної інстанції (1 година 30 хвилин, 450 грн); складання позовної заяви (2 години, вартістю 800 грн); представлення інтересів у суді (орієнтовний час 2 години, 1200 грн); всього – 3900 грн. За надані послуги позивачем сплачено 3900 грн (а.с. 35, 36).

Внаслідок професійних захворювань позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров’я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача у її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці” та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності: первинно – 15 % безстроково, повторно – 25 % безстроково.

Суд не може погодитися із запереченнями відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов'язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійних захворювань позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагають від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров’я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, вину підприємства у заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями, відсутність групи інвалідності у позивача, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

Суд враховує вину підприємства в отриманні позивачем професійного захворювання, тривалість роботи позивача на підприємстві, наявність шкідливих умов праці, загальний стаж роботи позивача в шкідливих умовах.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 27000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв’язку з професійним захворюванням.

Підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вважає доведеним факт отримання позивач правничої допомоги та сплати ним наданих послуг.

Разом з тим, суд вважає, що включення до наданих послуг, за які здійснено оплату, копіювання документів є невиправданим. Крім того, на представлення інтересів в суді представником витрачено 1 годину, тому співмірною вартістю цієї послуги є 600 грн. Таким чином, підтверджена вартість правничої допомоги – 3150 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог – у розмірі 406,35 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 137, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4, інтереси якого представляє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкодизадовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00191000) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 27000 (двадцять сім тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00191000) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) витрати на правничу допомогу у розмірі 406 (чотириста шість) гривень 35 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»в дохід держави судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н. В. Князєва