Рішення № 81563298, 24.04.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/458/1911 год. 35 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Рябчич А.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Димченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Херсонської митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним, скасування рішення та карткип відмови від 25.01.2019 р.,

встановив:

ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000005/2 від 25.01.2019, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2019/00012 від 25.01.2019. Підставою звернення позивача із вказаним позовом є незаконне, на переконання позивача, прийняття відповідачем рішення № UA508000/2019/000005/2 від 25.01.2019 про коригування митної вартості транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG 2015 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна дизельний, тип кузова - універсал, колір білий, який був придбаний у Німеччині за ціною 21300 євро, ввезений на територію України по митній декларації № UA508030/2019/000208. Відповідачем здійснено коригування митної вартості автомобіля на підставі ст. 59 Митного кодексу України, за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в значно більшому розмірі - 28050 євро. Позивач зазначає про протиправність дій відповідача, оскільки основним методом визначення митної вартості є ціна договору щодо товарів, як імпортуються, на підтвердження чого позивачем були надані документи з достатньо повним обсягом інформації щодо вартості автомобіля, ці документи не містили розбіжностей або неясностей.

Ухвалою суду від 14.03.2018 відкрито спрощене провадження, судове засідання призначено на 15.04.2019.

09.04.2019 відповідачем надано відзив на позов, в якому вимоги якого не визнаються з тих підстав, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України. Відповідач посилається на те, що спеціальним розділом 12 Митного кодексу України "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами", який містить спеціальні норми і вимоги щодо переліку документів, які подаються громадянами при переміщенні товарів через митний кордон України для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності (ч.1 ст. 364 МК України). Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів і особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості ч. 1, 3 ст. 368 МК України). Як видно з Картки відмови в прийняти митної декларації № UA508030/2018/00025 рахунок, касовий чи товарний чек або інший документ, який визначає вартість товару - автомобіля декларантом при декларуванні ввезеного ним автомобіля працівнику митниці надано не було. Також не було ним подано і рахунку-фактури, в якому була б зазначена вартість придбаного автомобіля, як не надано і договір купівлі-продажу українською мовою. Відповідно до частини 5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів надав запит про надання додаткових документів щодо митної вартості автомобіля від 16.01.2019, в якому пропонувалось позивачу надати банківські платіжні документи щодо оцінюваного товару документи щодо страхування товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, копію митної декларації країни відправлення. Позивачем додатково було надіслано: копію митної декларації країни відправлення; копію сервісної книжки щодо обслуговування даного транспортного засобу. Ці документи не спростовували сумніву щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. А декларація країни відправлення також була надана без надання перекладу на українську мову всупереч вимогам ст. 254 МК України. Тобто, позивач не підтвердив у встановленому Митним кодексом порядку заявлену митну вартість автомобіля для здійснення відповідних митних платежів за першим методом за ціною договору, що виключає можливість застосування визначеної митної вартості відповідно до положень ст. 58 МК України. В зв'язку з цим повноважним працівником митниці було здійснено коригування митної вартості автомобіля відповідно до ст.55 МК України із застосуванням другорядних методів визначення митної вартості товарів . Перевірка правильності визначення митної вартості вищезазначених товарів, здійснювалась згідно з вимогами розділу 111 Митного Кодексу України, наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". За допомогою Системи оцінки транспортних засобів "SchwackeNet" митним органом було здійснено оцінку транспортного засобу , згідно отриманої оцінки від 25.01.2019 №122204/28812523 вартість даного транспортного засобу складає 27950 євро.

16.04.2019 позивач надав відповідь на відзив, в якій посилається на безпідставність визначення митним органом задекларованої митної вартості товару не за основним методом, а за резервним методом. Законодавець не встановлює імперативної вимоги щодо подання декларантом саме банківського документу з оплати вартості автомобіля, а вказує на можливість подання інших платіжних (бухгалтерських) документів, розрахункових документів, з яких вбачається вартість товару та його можливо ідентифікувати. На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля до декларації позивачем, через уповноважену особу, були додані документи, які ідентифікують оцінюваний товар - автомобіль та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті та була сплачена позивачем на користь продавця. Позивач вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, та давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Доводи відповідача про те, що позивачем не надано банківського документу на підтвердження факту здійснення оплати за придбаний товар, не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості. Відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Справа розглядалась в судових засіданнях 18.04.2019 та 24.04.2019.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.12.2018 позивачем було придбано у Німеччині транспортний засіб - легковий автомобіль, що використовувався, марки VOLKSWAGEN модель TOUAREG 2015 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, білого кольору, об'єм двигуна 2967 см. куб., тип двигуна - дизельний, тип кузова - універсал.

Позивачем для здійснення митного оформлення вищевказаного транспортного засобу було подано на митний пост "Херсон - центральний" митну декларацію № UA5508030/2019/000208 на ввезений транспортний засіб, згідно якої було зазначено митну вартість автомобіля за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 21300,00 євро.

За результатами опрацювання поданої митної декларації та документів відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA5008030/2019/00012 від 25.01.2019 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA5508000/2019/000005/2 від 25.01.2019 за графою 30 та визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом, на підставі наявної у митному органу інформації, зважаючи на звіт про оцінку ТЗ "SchwackeNet" від 25.01.2019 № 122204/28812523 у розмірі 28050 євро (27950 євро вартість ТЗ + 70 євро витрати на транспортування + 30 євро витрати на страхування). Так, відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000005/2 від 25.01.2019 митну вартість імпортованого автомобіля було скориговано з тих підстав, що надані декларантом для підтвердження митної вартості документи не містять усіх необхідних даних та не всі відомості та розрахунки підтверджені. У наданому звіті про оцінку № 067844/28483676 від 03.01.2019 не враховано вартість спеціального обладнання, встановленого на транспортному засобі, отже, декларантом заявлено не повні відомості про митну вартість товару. Також, декларантом не подані усі необхідні документи. Наданий до митного оформлення документ щодо витрат на транспортування та страхування не має документального підтвердження числових значень складових митної вартості, а надана копія декларації країни відправлення не може бути взята до уваги через відсутність її перекладу.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що митну вартість скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України, попередні методи не застосовувались з наступних причин: основний метод (вартість операції) - через неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - через відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних товарів - через відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 508030/2019/00012 від 25.01.2019 позивачу було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що документи, надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені. Отже, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Таким чином, митну вартість товару скориговано та визначено за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митному органі.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2019/000005/2 від 25.01.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2019/00012 від 25.01.2019 незаконними та необгрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, під час коригування митної вартості відповідач не спростував дійсну ціну товару та не надав будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а тому є такими, що підлягають скасуванню.

Позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення та картки відмови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі - МК України). За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 Митного Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 даної статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема,: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля надано рахунок фактура (інвойс) № 382/2018 від 18.12.2018, виданий ОСОБА_4, в якому була зазначена ціна автомобіля 21300 євро та вказано про сплату вартості автомобіля готівкою. Отже, даним документом підтверджуються заявлені відомості про митну вартість товар за ціною договору.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач (платіжний документ, що підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару ), суд вважає їх витребування безпідставним з урахуванням наступного. Позивачем разом з рахунком-фактурою було надано тимчасове свідоцтво про реєстрацію автомобіля на позивача (техпаспорт). Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а відтак, не існують будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач. Факт наявності у позивача автомобіля та техпаспорта свідчить про повну сплату покупної ціни автомобіля.

Митний кодекс України не вимагає надання при митному оформленні саме платіжний документ, а передбачає тільки рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, а надати інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару декларант має при їх наявності. Посилання відповідача на ст. 368 МК України також суд вважає необґрунтованим, оскільки приписи даної статті передбачають, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються; громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Частиною 4 ст. 368 МК Украни встановлено, що у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Тобто, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість, мають якійсь неточності, підроблення тощо.

Відповідач не зазначив які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо було встановити дані складові та які саме документи позивач повинен надати для встановлення відповідного показника.

Надана позивачем суду квитанція автотранспортного підприємства ОСОБА_4 про сплату 21300 євро за автомобіль судом не приймається як доказ по справі, оскільки дана квитанція не була надана митниці при декларуванні митної вартості автомобіля. А в даному спорі суд оцінює правомірність або протиправність дій митниці саме на час митного оформлення автомобіля.

Суд дійшов висновку, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень проти застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості. Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

Відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль легковий, марки VOLKSWAGEN модельTOUAREG 2015 року випуску.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо використання митницею Системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet при визначенні вартості автомобіля позивача, то суд вказує на те, що Митний кодекс України не містить положень щодо можливості застосування даної Системи під час визначення митної вартості. Відповідно до ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92р. №731. Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Натомість, відповідач не навів будь-якого нормативно-правового акту, який передбачав би впровадження у діяльність митних органів Системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet при визначенні вартості транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, та який міг бути застосований відповідачем у спірних правовідносинах.

Крім того, представник позивача пояснив, що позивач вже знаючи який автомобіль буде купляти, самостійно здійснив перевірку митної вартості через програму "SchwackeNet" , яка надала інформацію про ціну продажу 21200,00 євро та собівартість 17300,00 євро. Разом з тим, відповідач надав суду інший звіт програми "SchwackeNet" від 25.01.2019, хоча номер кузову, пробіг, дату випуску та інші технічні характеристики автомобілю є ідентичними в обох звітах, але колір автомобіля вказаний "чорний титан", а не білий, а саме білого кольору був придбаний автомобіль позивачем. Відповідач посилається на те, що електронний каталог не містить вартості додаткового обладнання, яке встановлене на автомобіль позивача. Однак жодних відомостей про те, яким чином митницею було виявлено на автомобілі додаткове обладнання, суду надано не було. Оцінка SchwackeNet була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля, та виявлення додаткового обладнання. Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

При розгляді доводу відповідача на приписи ст. 254 Митного кодексу України при неприйнятті до уваги декларації країни відправлення MRN 18 DЕ538097557355Е6, з посиланням на те, що дана декларація не перекладена українською мовою, суд приймає до уваги, що переклад документів є обов'язковим, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Але доказів того, що відсутність перекладу декларації країни відправлення було підставою для прийняття оскаржуваних рішень немає.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України); у поданих документах наявні всіх відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості автомобіля, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації. Контролюючим органом не було наведено і жодних обґрунтованих обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у нього законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів для митного оформлення заявленого товару. Крім того, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийомі митної декларації.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України суд відшкодовує позивачу судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів №UА508000/2019/000005/2 від 25.01.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508030/2019/00012 від 25.01.2019.

Стягнути з Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000 м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (73000 АДРЕСА_1, РОКПП НОМЕР_2) судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 травня 2019 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 108020200