Рішення № 81562594, 06.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6218/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 (на підставі ордеру та угоди),

представника позивача - ОСОБА_3 (на підставі ордеру та угоди),

представника відповідача та третіх осіб: начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О.; першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. - Кришкевич Д.О. (за довіреністю),

третьої особи - головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8,

розглянувши у загальному позовному проваджені адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8; начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О.; першого заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту та постанови, -

ВС Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач або ФОП ОСОБА_1.) до Головного управління Держпраці в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУ Держпраці в Одеській області), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8; начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О.; першого заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В., в якому з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить:

- визнати дії відповідача, суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці в Одеській області з питань праці протиправними щодо прийняття наказу №1691 від 14.11.2018 року «Про направлення для здійснення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань незалежного оформлення трудових відносин у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1.», протиправними, такими що порушують вимоги Наказу Міністерства соціальної політики України №1339 від 16.11.2016 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2016 року за №1595/29725, Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах (п.3 ч.1 ст.5 КАС України);

- визнати протиправним дії відповідача, суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці в Одеській області з питань праці протиправними щодо проведення інспекційного відвідування 20.11.2018 - 21.11.2018 року за направленням №15/01/29/3351 від 14.11.2018 року та визнання протиправними дії відповідача суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держпраці в Одеській області з питань праці щодо прийняття Акту № ОД 1169/147/АВ від 21.11.2018 року про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.21 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, такими, що порушують вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (п.3 ч.1 ст. 5 КАС України);

- визнати протиправним та скасувати Акт № ОД 1169/147/АВ від 21.11.2018 року складений головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю ОСОБА_8 за наслідки інспекційного відвідування господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, таким що порушує вимоги Наказу міністерства Соціальної політики України 12 грудня 2017 року за №1500/31368 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятись населення, зайнятість працевлаштування інвалідів. (п.2 ч.1 ст.5 КАС України);

- визнати протиправним та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1169/147НВ/ППД/ДС на підставі акту інспекційного відвідування від 21.11.2018 року № ОД1169/147/АВ щодо ОСОБА_1, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 111 690 грн. із покладанням на ФОП ОСОБА_1 обов'язку його сплатити в строк до 13.01.2019 року, що порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятись населення. (п.2 ч.1 ст.5 КАС України).

Адміністративний позов враховуючи заяви про уточнення та збільшення позовних вимог обґрунтовано наступним

20.11.2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю ОСОБА_8 проведено інспекційне відвідування господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. Встановлено виконання посадових обов'язків жінкою, яка підтвердила, що вона є «ОСОБА_1» та виконує обов'язки самостійно.

21.11.2018 року позивачем надані відповідачу письмові пояснення про відсутність у позивача найманих працівників та відсутність будь-яких трудових договорів. Також позивач ознайомила інспектора із письмовою заявою ОСОБА_10, про відсутність будь-яких скарг з цього приводу та відсутність трудових відносин між ними, проте така письмова заява не була прийнята інспектором ОСОБА_8.

21.11.2018 року позивачу виданий акт № ОД 1169/147/АВ про порушення ч.1 ст.21, ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач також зазначає, що інспектор, яка прибула 20.11.2018 року за адресою АДРЕСА_2, не встановила особу, що назвалась «ОСОБА_1», при цьому ця особа не здійснювала ніякої діяльності взагалі, вона перебувала поза зоною контейнеру. ОСОБА_1 отримала документи від інспектора щодо прибуття на місце перевірки на наступний день, а саме 21.11.2018 року як ФОП ОСОБА_1 про що розписалась в отриманні. Як з'ясувалось на наступний день особа, якм назвалась «ОСОБА_1», була подругою ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_10. Само вона була зафіксована 20.11.2018 року засобами відеотехніки в ході інспекційного відвідування. Вона була налякана прибуттям інспектора та не знала як себе поводити в таких випадках. Вона сподівалась, що в разі отримання документів для ФОП ОСОБА_1 вона їй зможе якось допомогти. ОСОБА_10 на час проведення перевірки не здійснювала господарської діяльності в контейнері НОМЕР_2. Вказаний контейнер не є робочим місцем ОСОБА_10, а є предметом договору оренди, при цьому позивач не має будь-яких трудових відносин за своєю господарською діяльністю з ОСОБА_10

На підставі акту інспекційного відвідування від 21.11.2018 року №ОД1169/147/АВ щодо порушень ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України 13 грудня 2018 року ГУ Держпраці в Одеській області прийнята постанова №ОД1169/147НВ/ППД/ДС, та накладено штраф на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111690 грн. із покладенням обов'язку його сплатити в строк до 13.01.2019 року.

Позивач вважаючи дії Головного Управління Держпраці в Одеській області щодо прийняття наказу №1691 від 14.11.2018 року «Про направлення для здійснення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань належного оформлення трудових відносин у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1», а також дії щодо проведення інспекційного відвідування 20.11.2018 - 21.11.2018 року та складанню за результатом інспекційного відвідування Акту протиправними, а Акт №ОД1169/147/АВ від 21.11.2018 року та Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД1169/147/НВ/ППД/ДС від 13 грудня 2018 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 111 690 грн. такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Процесуальні дії

29.11.2018 року позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом.

Разом з позовною заявою, позивач надала заяву про забезпечення доказів (вхід. №36874/18 від 29.11.2018 року).

Ухвалою судді від 04.12.2018 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 залишено без руху з підстав не відповідності вимогам ст.ст.160, 161 КАС України (т.1 а.с.42-43).

04.12.2018 року, 07.12.2018 року та 11.12.2018 року позивачем подані заяви про усунення недоліків позовної заяви: вхід. №37471/18 (т.1 а.с.49); вхід. №38008/18 (т.1 а.с.51-52); вхід. №38579/18 (т.1 а.с.54).

Ухвалою судді від 13.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Перше судове засідання призначено на 14 січня 2019 року.

Ухвалою судді від 13.12.2018 року призначено судове засідання по розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення доказів на 17.12.2018 року на 15 год. 00 хв.

17.12.2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову (вхід. №39277/18).

17.12.2018 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вхід. №9261/18).

В судовому засіданні 18.12.2018 року судом розглянуто заяву позивача про забезпечення доказів, яку було задоволено частково ухвалою суду від 18.12.2018 року (т.1 а.с.95-97).

Ухвалою суду від 18.12.2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (т.1 а.с.87-89). Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС від 13 грудня 2018 року, прийняту Головним управлінням Держпраці в Одеській області щодо ФОП ОСОБА_1

Ухвалою суду від 14.01.2019 року задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вхід. №39266/18) та вирішено розгляд справи продовжити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначене на 04.02.2019 року.

В підготовчому засіданні 04.02.2019 року до матеріалів справи залучено: відзив на адміністративний позов (вхід. №314/19) та додаткові пояснення (вхід. №2996/19), згідно яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі; письмові пояснення представника позивача (вхід. №3906/19), згідно яких позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

В підготовчому засіданні 11.02.2019 року до матеріалів справи залучено додаткові пояснення третьої особи - начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. (вхід. №4692/19), згідно яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі, а також явка позивача та третьої особи - головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління з питань праці в Одеській області ОСОБА_8 визнана обов'язковою.

В підготовчому засіданні 20.02.2019 року: залучено до матеріалів справи заяву позивача про уточнення позовних вимог (вхід. №6120/19); задоволено клопотання представника відповідача щодо виклику свідка ОСОБА_11; ухвалою суду зобов'язано Березанську сільську раду Біляївського району Одеської області надати належним чином оформлену інформацію щодо місця реєстрації ОСОБА_12; вирішено продовжити підготовче провадження на 30 днів.

07.03.2019 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат в порядку ч.1 ст.139 КАС України (вхід. №8304/19).

13.03.2019 року від відповідача надійшли заперечення (вхід. №9152/19) проти заяви позивача про розподіл судових витрат.

В підготовчому засіданні 21.03.2019 року приєднано до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 25.02.2018 року та заперечення проти письмових пояснень відповідача від 25.02.2018 року (вхід. №9153/19); ухвалою суду витребувано у відповідача додаткові докази (т.2 а.с.151-153).

В підготовчому засіданні 27.03.2019 року: приєднано до матеріалів справи повні пояснення ГУ Держпраці в Одеській області з питань предмету спору (вхід. №11105/19); розглянуто заяву представника позивача про уточнення позовних вимог та відмову від частини позовних вимог (вхід. №11120/19 (т.2 а.с.184-182)). Ухвалою суду від 27.03.2019 року закрито провадження в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача, суб'єкта владних повноважень - ГУ Держпраці в Одеській області утриматись від певних дій - прийняття Постанови про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 на підставі Акту №ОД1169/147/АВ від 21.11.2018 року (т.2 а.с.203-205).

Ухвалою суду від 27.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2019 року о 14:00 год.

Відзив обґрунтовано наступним

З посиланнями на пункт 6 розділ 4 Положення «Про державну службу України з питань праці» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 передбачено, що Держпраця відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел.

Відповідач зазначає, що при здійсненні виходу на інспекційне відвідування 20.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено виконання посадових обов'язків жінкою, яка підтвердила, що вона є ОСОБА_13 та виконує обов'язки самостійно. Ця невстановлена особа отримала під розпис направлення та задавала уточнюючі питання щодо порядку проведення контрольного заходу. Даний факт зафіксовано засобами відеотехніки. Таким чином, відповідачем було встановлено порушення ч.1 ст.21 КЗпП України де визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Також, відповідач зазначає, що в ході інспекційного відвідування було виявлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України де передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач звертає увагу, що згідно ч.5 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що роботодавцям забороняється, зокрема: застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Щодо правомірності прийняття Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС від 13.12.2018 відповідач зазначає, те, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівників на неповний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 та на підставі абзацу 2 частини другої статі і 265 Кодексу Законів про працю України, суб'єкти господарювання несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що дії посадових осіб Головного управління Держпраці в Одеській області щодо проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, складання Припису №ОД/661/146/АВ/П від 03.08.2018 року та Постанови №ОД/661/146/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 30.08.2018 року є законними та правомірними та вчинені згідно вимог чинного законодавства України, а тому в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та у заявах по суті справи.

Представник відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О.; першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В., а також головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві, поясненнях та у заявах по суті справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, допитавши свідків, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив та пояснення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, основними видами діяльності якої є оптова торгівля текстильними товарами (КВЕД 46.41) та роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (код КВЕД 47.82), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.157-160) та знаходилась на обліку у ДПІ в Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за другою групою спрощеної системи оподаткування (т.1 а.с.12).

06.09.2017 року позивач уклала договір оренди торгового об'єкта НОМЕР_2 розташований за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.30).

21.12.2018 року ОСОБА_1 припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець за власним рішенням, що підтверджується записом про припинення підприємницької діяльності внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №25560060003121010 (т.2 а.с.157-160).

14.11.2018 року до Головного управління Держпраці в Одеській області надійшла заява ОСОБА_12, в якій зазначено, що вона працювала реалізатором у ФОП ОСОБА_1 та з невідомої причини її було звільнено без виплати заробітної плати, у зв'язку з чим ОСОБА_12 просить ГУ Держпраці в Одеській області провести перевірку використання не задекларованої праці ФОП ОСОБА_1 (т.2 а.с.172). Зазначена заява була зареєстрована в журналі пропозицій, заяв, скарг громадян ГУ Держпраці в Одеській області за №15-К-1997-13 від 14.11.2018 року (т.2 а.с.168-170). У заяві громадянки ОСОБА_12 також зазначено, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_3

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці ОСОБА_8 14.11.2018 року надано начальнику Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. інформаційну довідку щодо необхідності проведення інспекторами праці інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 враховуючи звернення громадянки ОСОБА_12 від 14.11.2018 року та інформації ГУ ПФУ в Одеській області (т.1 а.с.174).

Наказом начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. №1691 від 14.11.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування», головному державному інспектору з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8 доручено 20.11.2018- 21.11.2018 року здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань належного оформлення трудових відносин у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код р.н.о.к.п.п. 285616123), яка зареєстрована за адресою: 65089, АДРЕСА_1 та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.176).

14.11.2018 року начальником Головного Управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. видано направлення №15/01-29/3351 на здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.15).

20.11.2018 року інспектором праці ОСОБА_8 (службове посвідчення №147) проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код р.н.о.к.п.п. 285616123) за місцем здійснення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_2.

За результатами інспекційного відвідування 20.11.2018 року інспектором ОСОБА_8. складено Акт інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, яка використовує найману працю №ОД1169/147/АВ від 21 листопада 2018 року (т.1 а.с.178-187).

Згідно Акту №ОД1169/147/АВ від 21 листопада 2018 року інспектором ОСОБА_8. встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України. Також у вищевказаному Акті зафіксовано, що при здійсненні виходу на інспекційне відвідування 20.11.2018 року ФОП ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено виконання посадових обов'язків жінкою, яка підтвердила, що вона є «Тамарою Анатолівною» та виконує обов'язки самостійно. Ця не встановлена особа отримала під розпис направлення та задавала уточнюючі питання щодо порядку проведення контрольного заходу. Даний факт зафіксовано засобами відеотехніки. Згідно наданих письмових пояснень пані ОСОБА_1 від 21.11.2018 року встановлено, що невизначена особа є подругою суб'єкта господарювання та заміняла її на час відсутності.

Позивач, ознайомившись з Актом №ОД1169/147/АВ від 21 листопада 2018 року надала Головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8 письмові пояснення по суті поставлених питань (т.1 а.с.27), а також письмові пояснення щодо незаконності складеного акту від 21.11.2018 року (т.1 а.с.28) разом з заявою ОСОБА_10 від 21.11.2018 року (т.1 а.с.29).

У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю, інспектором праці ОСОБА_8 винесено припис №ОД1169/1601/АВ/П від 27.11.2018 року про усунення виявлених порушень, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 10.12.2018 року усунути виявлені порушення (т.1 а.с.190-191).

У приписі зазначено зміст виявленого порушення «Допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин» з посиланням на ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України та вказано про необхідність у строк до 10 грудня 2018 року надати письмове повідомлення із дорученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об'єкта відвідування. Зазначений припис направлено Укрпоштою 29.11.2018 року ФОП ОСОБА_1 за адресою 65089, АДРЕСА_1 (т.1 а.с.192).

30.11.2018 року Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці ОСОБА_8 виписано повідомлення №176, в якому зазначено, що розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 відбудеться 13.12.2018 року о 10 год. 15 хв. (т.1 а.с.193). Зазначене повідомлення 03.12.2018 року направлено Укрпоштою ФОП ОСОБА_1 за адресою 65089, АДРЕСА_1 (т.1 а.с.194).

Рішенням першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. №ОД1169/147/АВ/П/ТД від 30.11.2018 року прийнято до розгляду справу про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (код р.н.о.к.п.п. 285616123) (т.1 а.с.196-197).

13.12.2018 року за результатами розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1, на якому, згідно протоколу розгляду справи про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці в Одеській області №195 від 13.12.2018 року (т.1 а.с.201-203), була присутня особисто позивач та представник позивача - ОСОБА_2, першим заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. прийнято постанову №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 111 690 грн. (т.1 а.с.198-200), яка отримана особисто позивачем 13.12.2018 року.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та їх підстав, суд виходить з наступного.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

Як свідчать матеріали справи, юридичний спір між ФОП ОСОБА_1 та Головним управлінням Держпраці в Одеській області виник з приводу прийняття начальником Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. Наказу №1691 від 14.11.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування», проведення інспекційного відвідування головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8, складання Акту інспекційного відвідування №ОД1169/147/АВ від 21 листопада 2018 року та прийняття відповідачем постанову №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111 690 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі- Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Згідно з п.1 Положення про територіальні органи Державної служби України, затверджене наказом Мінсоцполитіки від 27.03.2015 №340 Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до п.4 Положення ГУ Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5).

Підстави, порядок, процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами встановлений Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою КМУ від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України" (далі - Порядок №295).

Частиною 4 ст.2 Закону України №877-V щодо сфери дії цього Закону встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону України №877-V зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, ч.1,4,6-8, абз.2 ч.10, ч.13 та 14 ст.4, ч.1-4 ст. 5, ч.3 ст.6, ч.1-4 та 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст. 22 цього Закону.

Аналіз вказаної норми Закону свідчить про те, що вимоги Закону України №877-V повинні дотримуватися всіма органами, що здійснюють державний нагляд (контроль) з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, а також зазначені норми, які повинні бути дотримані вказаними органами у будь-якому випадку.

Згідно пункт 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно пункту 3 Порядку №295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Згідно пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»);

роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно пункту 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.ч.2-7 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно пункт 2 цього Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Частина 2 пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно пункту 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому п.2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

ВИСНОВКИ СУДУ

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист .

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Згідно з пунктом 4.1 частини четвертої цього Рішення, відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів державної влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини та громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Стосовно Наказу начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. №1691 від 14.11.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування».

Судом встановлено, що Наказ начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. №1691 від 14.11.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування» прийнято на відповідність вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV, ст.259 Кодексу Законів про працю України, ст.6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (із мінами, внесеними згідно із Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII), постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 18 грудня 2017 року №1104, п.п.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 за яким доручено головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8 20.11.2018 року та 21.11.2018 року здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань належного оформлення трудових відносин у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код р.н.о.к.п.п. 285616123), яка зареєстрована за адресою: 65089, АДРЕСА_1 та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2.

Передумовою прийняття цього Наказу була Інформаційна довідка головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8, в якій зазначено про наявність звернення громадянки ОСОБА_12 від 14.11.2018 року, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та даних ГУ ПФУ в Одеській області.

Таким чином, судом встановлено, що Наказ начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. №1691 від 14.11.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування», прийнятий за результатами аналізу інформації, викладеній в Інформаційній довідці щодо необхідності проведення інспекторами праці інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 у якому викладено прохання здійснити перевірку ФОП ОСОБА_1, оскільки за наявною інформацією у останньої використовується наймана праця без належної реєстрації (т.1 а.с.175).

Суд зазначає, що підстава для проведення перевірки позивача була наявна та відповідає вимогам п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295, а саме: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Тому посилання позивача щодо не встановлення особистості адресата, а саме ОСОБА_12 та не вчинення відповідних дій, як порушення вимог Наказу Міністерства соціальної політики України №1339 від 16.11.2016 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2016 року за №1595/29725 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах», враховуючи з'ясовані судом фактичні обставини справи щодо виду звернення громадянки ОСОБА_12 до відповідача, її реєстрації в журналі пропозицій, заяв, скарг громадян Головного управління Держпраці в Одеській області за №15-К-1997-13 від 14.11.2018 року (т.2 а.с.168-170), а також досліджений судом Наказ №1575 від 25.10.2018 року Головного управління Держпраці в Одеській області «Про розподіл обов'язків між начальником Головного управління Держпраці в Одеській області та його заступниками» (т.1 а.с.109-115) суд вважає безпідставними та такими які не ґрунтуються на жодному належному та допустимому доказі, який би зобов'язував відповідача діяти в інший спосіб ніж було вибрано відповідачем для призначення проведення інспекційного відвідування господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи викладене, суд вважає Наказ начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О. №1691 від 14.11.2018 року «Про проведення інспекційного відвідування» законним, а так само і проведення перевірки правомірним.

Стосовно протиправності дій відповідача по складанню Акта інспекційного відвідування №ОД1169/147/АВ від 21 листопада 2018 року та його скасування слід зазначити наступне.

За приписами п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8 складено Акт №ОД1169/147/АВ від 21 листопада 2018 року, в якому зафіксовано порушення ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Разом з тим, суд зазначає, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, не є рішенням суб'єкту владних повноважень, який безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і носить обов'язковий характер. Натомість акт перевірки є тільки службовим документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для скасування Акту інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка використовує найману працю №ОД1169/147/АВ від 21 листопада 2018 року відсутні, оскільки такий Акт не породжує будь-яких правових наслідків для позивача та не є індивідуальним актом в розумінні КАС України, а дії по складанню акту є похідними тому у цій частині підстави для задоволення позову відсутні.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 квітня 2019 року по справі №806/2143/18 та постанові від 26 березня 2019 року по справі №815/4691/16.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог відносно визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття акту №ОД1169/147/АВ від 21.11.2018 року про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП та його скасування суд вважає необхідним зазначити, що професійним адвокатам, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які представляють інтереси зацікавленої особи в адміністративному процесі повинно бути достеменно відомо визначення терміну «індивідуальний акт», згідно п.19 ч.2 ст.4 КАС України та про існування позиції Верховного Суду з питань оскарження дій по складанню актів та вимог по їх скасуванню, які викладені у чисельній практиці, на яку суд посилається в даному рішенні.

Що стосується наявності підстав для накладення штрафу на позивача, а відтак і щодо правомірності винесення спірної постанови №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 111 690 грн., суд зазначає таке.

Статтею 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом наведеної норми відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця.

При цьому, повинен бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Як встановлено судом в ході розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до відповідальності на підставі статті 265 КЗпП України за фактичний допуск ОСОБА_10 до роботи без укладення трудового договору, що проявилось у проханні позивачки приглянути за контейнером ОСОБА_10, як подруги, поки вона відійшла від нього.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст.53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити позапланові перевірки суб'єктів господарювання на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, та на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В., керуючись ст.259 Кодексу законів про працю України, ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 та на підставі абзацу 2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України винесено постанову №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 111 690 грн. (т.1 а.с.198-200).

Вказана постанова винесена на підставі встановлених в Акті інспекційного відвідування №ОД1169/147/АВ від 21.11.2018 року порушень позивачем ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Зі змісту постанови №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС від 13.12.2018 року вбачається, що підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі 111 690 грн. стало порушення нею вимог ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України в частині допущення до роботи громадянки ОСОБА_10 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органів фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Цього висновку відповідач дійшов оскільки під час інспекційного відвідування місця фактичної діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було допущено до роботи гр. ОСОБА_10 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу. При цьому за наслідками інспекційного відвідування 27.11.2018 року інспектором праці ОСОБА_8 винесено припис №ОД1169/1601/АВ/П, яким відповідно до п.27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року №295 зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення, а саме: «Допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин», що є порушенням ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України, виявлені в ході перевірки, у строк до 10.12.2018 року (т.1 а.с.190-191).

Судом досліджено в судових засіданнях податкову декларацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік (т.2 а.с.37), звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік (т.2 а.с.38-39), податкову декларацію про майновий стан і доходи (т.2 а.с.40), податкову декларацію платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2018 рік (т.2 а.с.41), звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік (т.2 а.с.42-44).

В судових засіданнях для виявлення чи спростування наявності порушень позивачем умов трудового законодавства були допитані свідки. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 заперечила факт наявності між нею та позивачем трудових відносин та пояснила, що продаж жодного товару не здійснювала та знаходилась біля контейнеру НОМЕР_2. Допитана в якості свідка за ініціативою відповідача ОСОБА_11 зазначила, що не була присутня при проведенні інспекційного відвідування 20.11.2018 року за адресою: АДРЕСА_2, а 21.11.2018 року була присутня в кабінеті де відбулось спілкування інспектора ОСОБА_8 з ФОП ОСОБА_1

Суд вважає, що висновки відповідача відносно допуску ОСОБА_10 до роботи без належного оформлення трудових відносин не відповідають фактичним обставинам подій та не знайшли підтвердження при дослідженні доказів: копії відеозапису; акту перевірки №ОД1169/147/АВ від 21.11.2018 року; письмових пояснень позивача та ОСОБА_10; податкової звітності ФОП ОСОБА_14 (т.2 а.с.38-39); поясненнями свідків.

Суд відхиляє твердження представника відповідача та третіх осіб: начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О., першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В., а також третьої особи на стороні відповідача - головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8, відносно того, що ОСОБА_10 знаходилась біля а потім всередині контейнера, що вона представилась нібито ОСОБА_1, ставила запитання інспектору коли отримала направлення та наказ на перевірку, пізніше ОСОБА_10 здійснила реєстрацію як ФОП, уклала договір оренди контейнера НОМЕР_2, тому що зазначені самі по собі факти суд не може прийняти як доказ наявності між позивачем та ОСОБА_10 трудових правовідносин. При цьому, відповідачем наданими суду доказами (відзив, письмові та усні пояснення, відеозапис) не доведено, що ОСОБА_10 здійснювала будь яку діяльність, певні роботи пов'язані із здійсненням торгівлі в розумінні поняття трудових відносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про відсутність між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 неоформлених трудових відносин.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб.

Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, суд наголошує, що трудовий договір за своєю правовою природою регулює процес праці. Разом з тим, укладення трудового договору зумовлює дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, про прийняття його на роботу видається наказ, працівник має право на одержання допомоги з соціального страхування та на одержання певних пільг тощо.

Суд звертає увагу, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі роботи, є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту прийняття ОСОБА_10 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; поширення на неї правил внутрішнього трудового розпорядку; постійний характер трудових відносин між нею та позивачем.

Таким чином, вважаючи, що між сторонами наявні трудові відносини, Державною службою України з питань праці Головного Управління Держпраці в Одеській області залишено поза увагою те, що основною ознакою трудових відносини є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з ОСОБА_10, є необґрунтованими.

Водночас, суд звертає увагу, що для притягнення особи до відповідальності відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України в його діях повинно бути декілька складових: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин та виплата йому заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Враховуючи те, що суд встановив відсутність порушення статей 21 та 24 КЗпП України щодо оформлення трудових відносин з ОСОБА_10, тобто відсутність факту допуску працівника до роботи без належного оформлення трудового договору, а також відсутність підстав для застосування штрафів, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, то винесена постанова №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС від 13.12.2018 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Також суд критично оцінює доводи позивача, відносно протиправності дій головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8 щодо проведення інспекційного відвідування, оскільки будь-яких доказів того, що позивачем були оскаржені дії інспектора при проведенні перевірки у матеріалах справи не міститься, хоча відповідно до пп.8 п.14 Порядку №295 вона мала право оскаржити їх в установленому порядку.

Крім того, отримавши копію Акту інспекційного відвідування №ОД1169/147/АВ від 21.11.2018 року та не погодившись з викладеними у ньому порушеннями чи діями при проведенні інспекційного відвідування, протягом 3 робочих днів з дати підписання акта, позивач мала право подати зауваження або заперечення щодо проведеного інспекційного відвідування. При цьому, порядок подання зауважень та заперечень викладений в Акті інспекційного відвідування, який позивачем отримано особисто 21.11.2018 року, що також не заперечувалось позивачем під час розгляду справи.

Проте, позивачем не було подано ані заперечень, ані зауважень щодо проведеного інспекційного відвідування, а отже доводи щодо тиску зі сторони інспектора та відповідача на позивача її родину та ОСОБА_10 нічим не підтверджені.

Щодо судових витрат та доводів представників позивача про відшкодування витрат на правову допомогу суд зауважує наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Стаття 16 КАС України зазначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_15 та адвокатами: ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено угоду про надання правової допомоги від 26 листопада 2018 року (т.1 а.с.78).

Відповідно до п.2 зазначеної угоди адвокатами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснюється представництво ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця при складанні, подачі та представництві адміністративному суді за позовом до відповідача Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання утриматись від певних дій та визнання акту протиправним та його скасування з дотриманням усіх вимог діючого законодавства України.

Відповідно до акту виконаних робіт від 06.03.2019 року, адвокатами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надані такі послуги:

- правова консультація по вимогам ст.265 КЗпП України, ознайомлення з Актом інспекційного відвідування від 21.11.2018 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 (4 години, квитанція №37/18 від 22.11.2018 року в сумі 2000 грн.);

- опрацювання діючого законодавства про проведення інспекційних відвідувань та накладення штрафів за недотримання вимог трудового законодавства (5 годин 23.11.2018 року);

- проведення консультацій та укладення договору (консультації за телефонними розмовами) (3 години 24.11.2018 року);

- укладення договору на представництво в суді першої та апеляційної інстанціях (26.11.2018 року - 2 години, внесена сума 30000 грн., згідно квитанції №49/18 від 26.11.2018 року);

- відпрацювання діючого законодавства у відповідності з поясненнями ОСОБА_1 та поясненнями свідка ОСОБА_10 (26.11.2018 року - 30.11.2018 рік, списано 2000 грн.);

- складання правової позиції, адвокатських запитів; погодження позицій, складання процесуальних документів для подання позовної заяви з додатками; усунення недоліків щодо сплати судового збору та уточнення позовних вимог; повторне подання позовних заяв; заяви про забезпечення доказів (01.12.2018 року - 06.12.2018 рік, підлягає списанню 3000 грн.);

- 17.12.2018 року подання заяви про забезпечення позову (підлягає списанню 1000 грн.);

- 18.12.2018 року участь в судовому засіданні про розгляд заяви про забезпечення доказів по справі (2000 грн.);

- складання та подання апеляційної скарги із відпрацьовуванням законодавства із правовою позицією (із усуненням недоліків щодо сплати судового збору позивачем) (3000 грн.);

- складання процесуальних клопотань та заяв в інтересах позивача щодо виклику свідків, щодо розгляду справи в загальному провадженні та інші, включаючи їх відправку сторонам та подання до суду. Із відпрацьовуванням діючого законодавства України із врахуванням нових доказів поданих відповідачем до суду (січень-лютий 2019 рік, 6000 грн.);

- участь в судових засіданнях: 13.12.2018 року; 17.12.2018 року; 18.12.2018 року; 14.01.2019 року; 04.02.2019 року; 11.02.2019 року; 20.02.2019 року; 21.03.2019 року (8х2000, списано 16000 грн.);

- представництво в Березанській сільській раді. Підготовка заяви за зверненням ОСОБА_1 щодо початку оперативно-розшукової діяльності з метою встановлення в тому числі ОСОБА_12, виходячи з фактичних обставин справи. Консультації з приводу кримінально-процесуального законодавства України (500 грн., 25.02.2019 року, 25.02.2019 року - 27.02.2019 рік, 1500 грн.) (т.2 а.с.160-161).

Відповідно до квитанції №37/18 від 22.11.2018 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 2000 грн. за складання процесуальних документів та консультацій (т.2 а.с.162).

Згідно з квитанцією №49/18 від 26.11.2018 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 20000 грн. за представництво інтересів в суді першої та апеляційної інстанцій (т.2 а.с.162).

Вказані документи містять інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості та сплати.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Аналіз положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Так, за змістом ч.6 статті 134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує та критично оцінює заперечення відповідача проти заяви позивача про розподіл судових витрат, які ґрунтуються на тому, що однією з функцій Головного управління Держпраці в Одеській області є нагляд за додержанням законодавства про працю та легалізація найманої праці і тому не розумним буде покладання неспівмірних та невиправданих розтрат у вигляді правничої допомоги на відповідача.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, а саме: угода від 26.11.2018 року, акт виконаних робіт від 06.03.2019 року, квитанції №37/18 від 22.11.2018 року та №49/18 від 26.11.2018 року, різни процесуальні документи достовірно підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, отримання коштів фахівцем в галузі права від позивача за правову допомогу.

Проте, враховуючи, що задоволенню підлягає тільки одна позовна вимога, суд застосовує принцип пропорційності відносно понесених позивачем витрат на правову допомогу та здійснює їх пропорційний розподіл між сторонами, а тому суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області витрати на правову допомогу позивача в розмірі 8881 грн.

При поданні позовної заяви позивач сплатила судовий збір в розмірі 3 524 грн., що підтверджується квитанцією №18544439 від 28 листопада 2018 року на суму 1762 грн. та квитанцією №18525769 від 27 листопада 2018 року на суму 1762 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати позивача у розмірі 3 524 грн. підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області в розмірі 881 грн.

Розглядаючи цю справу суд також враховує, що згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Ч.ч.1, 2 ст.193 КАС України регламентують строки розгляду адміністративної справи. При цьому суд зазначає, що неодноразові звернення до суду позивача із заявами про збільшення та уточнення позовних вимог (17.12.2018 року вх.№39261/18, 20.02.2019 року вх.№6120/19, 27.02.2019 року вх.№11120/19) та їх зміст ставлять перед судом не тільки питання відносно якісної та належної підготовки позивача та представників позивача до звернення з позовом до суду але приймається судом як передумова порушення судом строків розгляду цієї справи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, відповідача та третіх осіб, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС від 13.12.2018 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн., а тому адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_8; начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайда М.О.; першого заступник начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту та постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД1169/147/АВ/П/ТД/ФС від 13 грудня 2018 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 111 690 грн. (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1) суму витрат понесених позивачем під час розгляду справи №420/6218/18 на професійну правничу допомогу в розмірі 8881,00 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 06 травня 2019 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.