Рішення № 81558846, 06.05.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/895/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2019 ВП №58671206, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692 грн., та постанову про стягнення виконавчого збору від 20.03.2019 ВП №58671206.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність оскаржуваних постанов, які підлягають скасуванню, у зв'язку з не доведенням державним виконавцем, при їх прийнятті, факту вчинення останнім заходів примусового виконання рішення суду по справі №398/9769/13-а. Також, посилався на те, що, на його думку, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №398/9769/13-а Управлінням Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області виконано у відповідності до приписів Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649. А також зазначав про виконання даної постанови до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження №58671206 від 20.03.2019. Так, позивачем зазначено, що 22.12.2014, на виконання рішення суду по справі №398/9769/13-а, позивачем проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до покладених судовим рішенням зобов'язань. Перерахунок пенсії проведено на січень 2015 року, загальна сума доплати складає 30857,45 грн. Крім того, позивач посилався на те, що правова позиція з приводу того, що невиконання судового рішення органами Пенсійного Фонду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, підтверджена постановою Верховного Суду від 24.01.2018 по справі №К/9901/1598/18, 405/3663/13-а. Також, посилався на положення п.3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Також, позивачем повідомлено, що за час примусового виконання виконавчого листа №398/9769/13, виданого 02.12.2014, вже склалась судова практика щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в частинні стягнення з боржника виконавчого збору, зокрема, зазначав про прийняття Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області рішень по справам №398/2541/17, №398/3057/17, якими задоволено позовні вимоги Головного управління до відділу примусового виконання щодо скасування постанов про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з Головного управління виконавчого збору, а також постанов про стягнення з Головного управління виконавчого збору.

Згідно наданого до суду відзиву на позов (а.с.73-76), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що позивачем в позовній заяві не зазначено жодної норми Закону України "Про виконавче провадження", яку порушив державний виконавець при прийнятті оскаржуваних постанов. Також, посилався на відсутність у державного виконавця, станом на час прийняття оскаржуваних постанов, доказів виконання позивачем рішення суду по справі №398/9769/13-а, на підставі якого відкрито виконавче провадження №58671206. Крім того, зазначав, що, на його переконання, посилання позивача на постанову Верховного суду від 24.01.2018 №К/9901/1598/18, 405/3663/13-а, є недоречним, оскільки в даній позиції висвітлено проблематику щодо поважності причин накладення штрафу на орган Пенсійного фонду України, а не стягнення з боржника виконавчого збору.

Представники сторін у судове засідання не прибули, подавши до суду клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.70, 95).

З урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 07 липня 2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області прийнято постанову по справі №398/9769/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, якою в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2014 року у справі №398/9769/13-а скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії як інваліду IІІ групи відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 07.07.2014. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії як інваліду ІІІ групи відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2014 до внесення змін до законодавства, що регулює дані виплати, з урахуванням раніше здійснених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії як інваліду ІІI групи відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2014 до внесення змін до законодавства, що регулює дані виплати, з урахуванням раніше здійснених виплат. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

02 грудня 2014 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 по справі №398/9769/13-а, видано виконавчий лист (а.с.79-80).

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області із заявою про примусове виконання вищезазначеного виконавчого листа №398/9769/13-а, виданого 02.12.2014 (а.с.78).

20 березня 2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, розглянуто дану заяву, керуючись ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №398/9769/13-а, виданого 02.12.2014. Крім того, головним державним виконавцем постановлено стягнути з боржника - Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії виконавчий збір у розмірі 16692 грн. (а.с.83).

Також, 20 березня 2019 року головним державним виконавцем, на підставі ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.08.2018р., здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні №58671206, а саме, Управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області, правонаступником якого було Олександрійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області, його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с.85-86).

Того ж дня головним державним виконавцем, керуючись ст.ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. (а.с.88).

Позивач вважає зазначені постанови неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, що є підставою звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).

Згідно ст.1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Статтею 5 Закону №1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно ч.ч.1-4 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Системний аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку про наявність у державного виконавця обов'язку щодо зазначення останнім у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, а також обов'язку щодо винесення, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.5 ст.27 №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Позивач, в обґрунтування протиправності стягнення з нього виконавчого збору, посилався на наявність у відповідача обов'язку щодо застосування в даному випадку положень п.3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Однак, належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року по справі №398/9769/13-а за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" позивачем суду не надано. Як і не надано доказів наявності, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваних постанов, підстав, встановлених ч.5 ст.27 №1404-VIII, за наявності яких виконавчий збір не стягується.

Згідно ч.9 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд вважає посилання позивача на те, що постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року по справі №398/9769/13-а виконано Управлінням Пенсійного фонду України в м.Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №398/9769/13-а, виданого 02.12.2014, необґрунтованими. Оскільки, позивач, посилаючись на виконання Управлінням зазначеної постанови суду, шляхом проведення ОСОБА_1, 22.12.2014, перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до покладених судовим рішенням зобов'язань, не зазначено про здійснення органом Пенсійного фонду виплати ОСОБА_1 такої пенсії.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання позивачем постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року по справі №398/9769/13-а в частині здійснення виплати ОСОБА_1 державної пенсії як інваліду ІІІ групи відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2014 до внесення змін до законодавства, що регулює дані виплати, з урахуванням раніше здійснених виплат, а також здійснення виплати додаткової пенсії як інваліду ІІI групи відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2014 до внесення змін до законодавства, що регулює дані виплати, з урахуванням раніше здійснених виплат, позивачем суду не надано.

При цьому, позивач, в обґрунтування протиправності стягнення з нього виконавчого збору, посилався на виконання ним обов'язків, встановлених Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі за текстом - Порядок №649).

Пунктом 1 Порядку №649 встановлено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п.2 Порядку №649 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно п.п.5, 6 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Згідно п.п.8-10 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п'ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Відповідно до п.11 Порядку №649 боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Аналізуючи наведені норми, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок №649 не змінює регулювання правовідносин щодо перерахунку пенсій, а лише визначає порядок виплати вже перерахованих пенсій.

Крім того, суд звертає увагу, що підзаконний акт не може підміняти чи суперечити встановленому законом порядку виконання судових рішень.

Водночас, дотримання боржником правил вказаного акту центрального органу виконавчої влади, не може свідчити про фактичне виконання судового рішення, у тому числі, в даному випадку, до відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.

При цьому, суд зазначає, що Порядок №649, на який посилається позивач, не містить норм, що обґрунтовували б протиправність винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов.

Суд критично ставиться до посилань позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2018 по справі №К/9901/1598/18, 405/3663/13-а, та вважає їх недоречним, оскільки в даній позиції висвітлено проблематику питання щодо поважності причин накладення штрафу на орган Пенсійного фонду України.

Предметом розгляду ж даної справи є скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору, та постанови про стягнення виконавчого збору.

Крім того, обґрунтовуючи доводи про протиправність оскаржуваних рішень, позивач посилається на те, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду по справі №398/9769/13, передбачених ст.10 Закону №1404-VIII , оскільки рішення суду виконано позивачем самостійно.

Проте, суд не приймає до уваги дані доводи позивача, оскільки, як зазначалось вище, вказане рішення виконано не в повному обсязі.

До того ж, в даному випадку, жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено. На час відкриття виконавчого провадження, відомості, про повне фактичне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, у державного виконавця були відсутні, у зв'язку із чим у виконавця виник обов'язок вирішити питання про стягнення виконавчого збору та прийняти оскаржувані постанови.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на прийняття Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області рішень по справам №398/2541/17, №398/3057/17, якими задоволено позовні вимоги Головного управління до відділу примусового виконання щодо скасування постанов про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з Головного управління виконавчого збору, а також постанов про стягнення з Головного управління виконавчого збору. Оскільки, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, нормами КАС України не встановлено обов'язку суду щодо врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваних постанов є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В той же час, жодних порушень відповідачем вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, зокрема, Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», під час прийняття оскаржуваних постанов, позивачем не наведено, та судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що оскаржувані постанови прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є правомірними, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 6/7, код ЄДРПОУ 34894735) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина