Рішення № 81558597, 07.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. справа № 300/501/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкової вимоги від 08.02.2018 року за № 1458-51 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.02.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Івано-Франківський окружний адміністративний суд із позовом до Калуського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування податкової вимоги від 08.02.2019 року № 1458-51 та рішення про опис майна в податкову заставу від 25.02.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу, оскільки винесені внаслідок протиправно донарахованого зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення №10944821 від 08.09.2017. Вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки на момент його винесення Рогатинською міською радою прийнято рішення "Про встановлення місцевих податків" з датою набрання чинності - 01.01.2018 року та відповідно визнано такими, що втратили чинність попередні рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення податків та зборів. Окрім того, позивач вказує, що зазначене податкове повідомлення-рішення не отримувала. Також зазначає, що рішення відповідача про опис майна в податкову заставу суперечить вимогам статті 95 Податкового кодексу України в частині дотримання послідовності стягнення податкового боргу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ст.ст.160,161 КАС України.

21.03.2019 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої долучено позовну заяву в новій редакції, в якій позивачем визначено відповідача Головне управління ДФС в Івано-Франківській області та змінено позовні вимоги. Згідно нової редакції позовної заяви позивач просить скасувати податкову вимогу від 08.02.2019 року № 1458-51 та рішення про опис майна в податкову заставу від 25.02.2019 року.

22.03.2019 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

09.04.2019 року на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність винесення контролюючим органом оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, оскільки податковий борг позивача є узгодженим та несплаченим. З наведених підстав, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 15.04.2019 року позивач підтвердила власну правову позицію, не погоджуючись із доводами відповідача.

В свою чергу 24.04.2019 року відповідач направив на адресу суду додаткові пояснення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 27.01.2015 року є власником транспортного засобу BMW, модель 730d, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см. Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до пункту 10.3. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Позивач у відповідності до пункту 15.1. статті 15 та підпункту 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України являється платником транспортного податку та згідно пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1. пункту 267.2. статті 267 коментованого Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1. пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно пункту 267.4. статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1. пункту 267.5. статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1. пункту 267.6. статті 267 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 267.6.2. пункту 267.6. статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Приписами підпункту 267.8.1. пункту 267.8. статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що транспортний податок сплачується а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації".

Згідно підпункту 267.7.1.пункту 267.7. статті 267 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Судом встановлено, що 08.09.2017 контролюючим органом сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення за №10944821, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 рік в сумі 25 000 грн. (а.с.59).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу позивача, однак було повернуто з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.60).

В подальшому зазначене рішення позивачем оскаржено не було, відтак сума визначена податковим органом є узгодженою.

На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Калуським управлінням Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надіслана відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 08.02.2018 року за №1458-51, яка є предметом оскарження у даній справі (а.с.12).

В контексті вищевикладеного, з урахуванням тієї обставини, що сума транспортного податку визначена контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні за №10944821 від 08.09.2017 є узгодженою, то суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога прийнята податковим органом правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач вказує на те, що податковим органом протиправно проведено нарахування зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2017 рік, оскільки на момент його винесення Рогатинською міською радою прийнято рішення "Про встановлення місцевих податків" з датою набрання чинності - 01.01.2018 року та відповідно визнано такими, що втратили чинність попередні рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення податків та зборів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Згідно статті 10 Податкового кодексу України транспортний податок належить до місцевих податків.

Рішенням Рогатинської міської ради від 15.01.2015 року "Про встановлення місцевих податків та зборів", встановлено розмір транспортного податку 25 000 грн. з одного автомобіля, який підлягає оподаткуванню (а.с.22).

Вказане рішення втратило чинність згідно Рішення №907 від 21.12.2017 року, однак було чинним на момент визначення позивачу зобов'язання зі сплати транспортного податку.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України за №66 від 18.02.2016 року затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика).

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно). та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14).

Відповідно до відомостей, які містяться на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість транспортного засобу марки BMW, модель 730d, 2014 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см., на 01.01.2017 року становила понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, такий автомобіль у 2017 році належав до об'єктів оподаткування транспортним податком.

В матеріалах справи відсутні і позивачем не надано доказів того, що вартість такого транспортного засобу становила менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 року.

Що стосується посилань позивача на протиправність рішення про опис майна в податкову заставу, так як відповідачем не дотримано послідовність стягнення податкового боргу відповідно до вимог статті 95 Податкового кодексу України, то слід зазначити наступне.

Згідно визначення, наданого у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно приписів пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого, відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також, на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі, якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також, на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до пункту 89.3 наведеної статті, майно на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку, опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 статті 89 Податкового кодексу України).

За вимогами пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Як зазначалось судом вище, 08.09.2017 контролюючим органом сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення за №10944821, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 рік в сумі 25 000 грн. (а.с.59).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу позивача, однак було повернуто з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.60).

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №10944821від 08.09.2017 року, позивачем не надано.

08.02.2018 року Калуським управлінням Головного управління ДФС в Івано-Франківській області складено податкову вимогу форми "Ф" №1458-51, яка є предметом оскарження у даній справі (а.с.12).

Так, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В межах розгляду даної справи судом встановлено правомірність оскаржуваної вимоги про що зазначено вище.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_1 податкового боргу за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн.

Вказані обставини надають право податкової застави, а саме, у разі несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відтак, в ході проведення заходів погашення податкового боргу ОСОБА_1, 25.02.2019 року начальником Калуського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, прийнято рішення про опис майна у податкову заставу за № 382/10/09-19-51-17-10 (а.с.34).

Отже, зважаючи на докази, наявні в матеріалах справи, яким підтверджено наявність у ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 25 000 грн., встановлення судом правомірності оскаржуваної податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу від 25.02.2019 року, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача прийнято відповідачем правомірно, з дотриманням процедури його прийняття, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Податковим кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про скасування податкової вимоги від 08.02.2018 року за № 1458-51 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.02.2019 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.