Ухвала суду № 81545811, 24.04.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8074/18

Провадження № 1-кс/0202/4530/2019

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А., за участю:

секретаря судового засідання Шишляннікова О.В.,

слідчого Чалого С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017040000000925, внесеного до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 21.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017040000000925 від 21.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказує, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12017040000000925 від 21.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України.

27.10.2018 року слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_2, а саме за адресою: Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, с. Миколаївка, вул. Піонерська, буд. 13. За результатами проведення обшуку на території зазначеного домоволодіння було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 49 500 гривень, а також на подвір’ї приватного домоволодіння виявлено та вилучено вантажний автомобіль марки «ЗИЛ 131», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ № 516144 власником вилученого вантажного автомобіля марки «ЗИЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_2

Вказане майно та грошові кошти на праві приватної власності належать ОСОБА_2 та жодного відношення до кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000925, не мають.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 30.10.2018 року зазначений транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, проте слідчим не зазначено, знаряддям якого кримінального правопорушення був виявлений автомобіль, які сліди на собі він зберіг, або які інші відомості він містить та які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюватимуться під час кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2018 року накладено арешт на вилучений 27.10.2018 року в ході обшуку за адресою: Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, с. Миколаївка, вул. Піонерська, буд. 13, автомобіль марки «ЗИЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_1.

На теперішній час органом досудового розслідування не встановлено та не доведено факт, що вказаний автомобіль набуто кримінально-протиправним шляхом, не встановлена причетність до вказаного кримінального правопорушення власника або володільця транспортного засобу.

Більш того, зазначений транспортний засіб не належить жодному з підозрюваних у зазначеному кримінальному провадженні, а належить сторонній особі, яка не несе відповідальності за дії підозрюваного.

Заявник вважає, що арешт на автомобіль було накладено необґрунтовано, у зв’язку з чим просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2018 року у кримінальному провадженні № 12017040000000925 від 21.07.2018 року на автомобіль марки «ЗИЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_1, повернути транспортний засіб його законному власнику та зобов’язати слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 49 500 гривень, вилучені 27.10.2018 року за результатами проведення обшуку за адресою: Дніпропетровська обл., Петропавлівський р-н, с. Миколаївка, вул. Піонерська, буд. 13.

В судове засідання заявник не з’явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, надав на адресу суду заяву, в котрій просив розглянути клопотання без його участі.

Слідчий в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, оскільки вказаний транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є майном, придбаним за доходи, одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та на нього в установленому законом порядку накладено арешт, у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання. Також слідчий зазначив, що вилучені грошові кошти в сумі 49 500 гривень речовим доказом у кримінальному провадженні не визнавались та на них не накладався арешт.

Вислухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження № 12017040000000925 від 21.07.2018 року, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017040000000925 від 21.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 28.10.2018 року автомобіль марки «ЗИЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_1, було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017040000000925 від 21.07.2018 року.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2018 року накладено арешт на автомобіль марки «ЗИЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 27.10.2018 року ОСОБА_2 повідомив, що з весни 2018 року він підробляє грузоперевізником на автомобілі «ЗІЛ», що за ним зареєстрований, на котрому перевозив вугілля, яке розвозив односельчанам.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5 за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи, що обов’язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав для скасування арешту майна покладено на осіб, які звертаються з цим клопотанням, вони повинні обґрунтувати необхідність скасування арешту майна.

З огляду на зазначене, вважаю, що клопотання адвоката ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведена необґрунтованість ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2018 року про накладення арешту на автомобіль марки «ЗИЛ-131», реєстраційний номер НОМЕР_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2, а також не було представлено доказів того, що на теперішній час минула потреба в подальшому застосуванні цього заходу, оскільки матеріалами кримінального провадження встановлено, зокрема проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями, що на вказаному транспортному засобі здійснювалось перевезення викраденого вугілля, є достатні підстави вважати, що вказаний транспортний засіб використовувався як знаряддя скоєння злочинів, а тому може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, вказаний транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017040000000925 від 21.07.2018 року, визнання автомобіля речовим доказом відповідає вимогам ст. 98 КПК України, тому відповідно до п. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України є підстави для накладення арешту з метою забезпечення речового доказу та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Керуючись ст.ст. 171, 174, 369-372, 376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017040000000925, внесеного до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 21.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.