Рішення № 81532688, 26.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/329/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сенюх Ю.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Любимової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 18.01.2019р. №Ф-307-56.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно вимоги, виданої відповідачем за ним обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5695,67грн. Позивач зазначає, що у 2018 році ним протягом року щомісячно сплачувалися суми єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску, водночас відповідачем за 2018 рік здійснювалося нарахування йому єдиного внеску щокварталу в подвійному розмірі мінімального страхового внеску. Позивач вважає, що ним вчасно і у встановленому Законом розмірі сплачувався протягом 2018 року єдиний внесок, а нарахування йому відповідачем єдиного внеску у подвійному розмірі є безпідставним. З указаних підстав позивач вказує на протиправність вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та на підстави для її скасування.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що позивач перебуває на податковому обліку в Чернівецькому управлінні ГУ ДФС у Чернівецькій області як фізична особа -підприємець (на 3 групі спрощеної системи оподаткування) та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат). У зв'язку з цим, позивач має обов'язок сплатити єдиний внесок в порядку і розмірі, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як платник, який обрав спрощену систему оподаткування та як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Відтак, відповідач вважає, що Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області при формуванні вимоги про сплату боргу №Ф-307-56 від 18.01.2019р. не допущено порушень норм чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що перебуває на обліку як платник єдиного податку з 01.01.2012 до теперішнього часу, та здійснює діяльність на 3 групі оподаткування за основним видом діяльності - надання послуг у сфері права (КВЕД 69.10). Також має право на зайняття адвокатською діяльністю, однак доходів від такої діяльності окремо не отримує, як самозайнята особа (адвокат) не звітує. Здійснює діяльність як ФОП за основним видом діяльності у сфері права, інших видів діяльності не здійснює, відповідно сплачує до бюджету відрахування єдиного внеску у порядку та розмірах, передбачених Законом. На думку позивача, з аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст.178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована, як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив повідомив, що позивачу було направлено лист з повідомленням про необхідність подати до контролюючого органу заяви для взяття на облік як платника податків або надання підтвердження його діяльності як найманої особи.

Ухвалою суду від 22.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні 26.04.2019р. позивач у вступному слові позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечувала проти позову та просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01.03.2002р. зареєстрований державним реєстратором як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія АГ НОМЕР_2 (а.с.16).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців позивач 05.03.2002р. взятий на облік платника податків як фізична особа-підприємець, а 18.06.2009р. - як платник єдиного внеску (реєстраційний номер платника єдиного внеску НОМЕР_3) (а.с.17).

Згідно свідоцтва платника єдиного податку Серії Б №771719 позивач з 01.01.2012р. перейшов на спрощену систему оподаткування та став платником єдиного податку III групи зі ставкою 5%, вид господарської діяльності - Діяльність у сфері права (код 74.11) (а.с.18).

На підставі рішення Чернівецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18.07.2005р. №32/2 позивач є адвокатом, що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю за № 285 від 26.08.2009р. (а.с.61).

08.02.2019р. позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік за кодом основного виду економічної діяльності 69.10. (а.с.62-64).

Згідно з даними інтегрованої картки платника по єдиному внеску (платіж 70 71040000 00) за 2018 рік позивачем протягом року щомісячно сплачувалися суми єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску: 18.01.2017р. - 704грн., 16.02.2018р. - 820грн., 20.03.2018р. - 820грн., 23.04.2018р. - 820грн., 18.05.2018р. - 820грн., 15.06.2018р. - 820грн., 19.07.2018р. - 820грн., 31.07.2018р. - 820грн., 20.09.2018р. - 820грн., 19.10.2018р. - 820грн., 16.11.2018р. - 820грн., 20.12.2018р. - 820 грн. (а.с.47-53).

21.01.2019р. позивач отримав вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-307-56 від 18.01.2019р. в сумі 5695,67грн., а саме недоїмки - 5534,47грн., штрафів - 158,04 грн., пені 3,16 грн.

Позивач 01.02.2019р. оскаржив вимогу №Ф-307-56 до ДФС України (а.с.12).

Рішенням ДФС України від 05.03.2019р. №10627/6/99991/050225 про результати розгляду скарги вимога про сплату боргу (недоїмки) залишена без змін, а подана позивачем скарга - без задоволення (а.с.13).

Не погодившись із прийнятою відповідачем вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст.63 ПК України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.65.2 ст.65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа (п.п.65.4.4 п.65.4 ст.65 ПК України).

Згідно приписів пп.4 п.6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 (далі - Порядок), якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень ст.178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктами 4 та 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

В силу п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р. особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

З матеріалів справи слідує, що спірним в даному випадку є питання оплати позивачем ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з одного і того ж виду діяльності за КВЕД.

Судом встановлено, що позивач є самозайнятою особою та здійснює, як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність (адвоката).

Податковий кодекс України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов'язок контролюючого органу передбачено п.п.65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.

Відтак, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

За таких обставин, зважаючи на викладені положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст.178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Крім того, Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Поряд із цим, питання сплати ЄСВ регулюється не тільки вказаним Законом, але і нормами ПК України, які є взаємопов'язаними та повинні досліджуватися в сукупності.

Також необхідно зазначити, що за правилами чинного Податкового кодексу України, необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

У зв'язку з цим, суд вважає, що позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

За таких обставин, позивач, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

Враховуючи викладене вище, вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №Ф-307-56 від 18.01.2019р. по сплаті боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму у розмірі 5695,67грн. не відповідає чинному податковому законодавству, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятої вимоги. Відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з Головного управління ДФС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-307-56 від 18.01.2019р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 травня 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул.Героїв Майдану, 200А, м.Чернівці, 58013).

Суддя В.О. Кушнір