Рішення № 81532377, 03.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/539/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2019 року (відповідно до відбитку поштового штампу на конверті) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області, у якій просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо організації і проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в період 21-22 грудня 2018 року та складення акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування, юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22.12.2018 №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 10.01.2019 №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС.

При цьому, у прохальній частині позовної заяви фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вказув також на необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Консульського відділу посольства Королівства Нідерланди в Україні.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю дій Управління Держпраці у Полтавській області при здійсненні заходу державного контролю, складенні акту інспекційного відвідування та винесенні постанови про застосування до ФО-П ОСОБА_1 штрафу у розмірі 223380,00 грн. На переконання позивача, посадові особи відповідача допускають неправильне (тобто множинне) тлумачення поняття «трудовий договір», пов'язуючи його укладення між роботодавцем та працівником з наступними (після укладення трудового договору) діями роботодавця щодо повідомлення ним про прийняття на роботу працівника (вже як здійсненої події) до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Разом з тим, невчасне повідомлення контролюючого органу роботодавцем щодо прийняття на роботу працівників не може трактуватися відповідачем як допущення до роботи працівників без належного оформлення трудових відносин. При здійсненні позапланової перевірки шляхом інспекційного відвідування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» 21.12.2018 посадовими особами управління жодного факту допущення до роботи осіб без оформлення з ними трудового договору встановлено не було, а в самому акті інспекційного відвідування підтверджується наявність документів (заяв про прийняття на роботу, наказів роботодавця про прийняття на роботу), які підтверджують укладення угоди між позивачем, як роботодавцем, та громадянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як найманими працівниками, за якою останні зобов'язувалися виконувати роботу офіціантів в кафе, а позивач зобов'язувався забезпечувати відповідні умови праці та виплачувати заробітну плату. Окрім цього, в порушення процедури призначення і проведення інспекційного відвідування: - в акті інспекційного відвідування не зазначено підстав для здійснення позапланового заходу відносно позивача; - проведення позапланового заходу не було погоджено з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю (Держпраці України); - перевіряючими не було внесено відповідний запис про інспекційне відвідування в журнал реєстрації заходів державного контролю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав її подання без додержання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

26.02.2019 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви та уточнена позовна заява, якою позивач доповнив свої вимоги вимогою про зобов'язання управління утримуватися від вчинення дій, спрямованих на стягнення з ФО-П ОСОБА_1 штрафу у розмірі 223380,00 грн. При цьому, останній вже не зазначав про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Консульського відділу посольства Королівства Нідерланди в Україні.

Ухвалою суду від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 09:30 26.03.2019, в проведенні якого оголошувалась перерва до 10:00 10.04.2019, а у подальшому, до 11:40 16.04.2019 та до 12:00 23.04.2019, останнє ж, у свою чергу, було відкладене за клопотанням позивача на 14:30 03.05.2019.

21.03.2019 від Управління Держпраці у Полтавській області до суду надійшов відзив на позов (а.с. 60-62), у якому останнє просить суд відмовити в задоволенні позову ФО-П ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до наказу Управління від 21.12.2018 №265П головним державним інспекторам доручено провести заходи державного контролю оформлення трудових відносин, оплати праці у діяльності ФО-П ОСОБА_1. Підстави для здійснення заходу вказані у направленні на проведення заходу державного контролю від 21.12.2018 №2686, яке отримане представником позивача за довіреністю ОСОБА_6 21.12.2018, про що свідчить особистий підпис останньої. При здійсненні заходу державного нагляду у діяльності ФО-П ОСОБА_1 Управлінню не потрібно було отримувати погодження центрального органу виконавчої влади, оскільки: - посадові особи Управління здійснюючи державний контроль за додержанням законодавства про працю забезпечують дотримання не всього Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а лише норм статей, визначених у частині 5 статті 2 цього Закону; - Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, який передбачав необхідність отримання згоди Державної служби з питань праці на проведення перевірки, втратив чинність і Управління на даний час керується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295. За результатами заходу контролю складений акт від 22.12.2018 №ПЛ2927/170/АВ із зазначенням виявленого порушення ФО-П ОСОБА_1 частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допуску працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору. Так, під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що громадянка, яка представилася ОСОБА_4, виконувала обов'язки офіціанта. В своєму письмовому поясненні остання зазначила, що близько двох тижнів проходить стажування у ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_12 на посаді офіціанта для майбутнього працевлаштування в кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1». Громадянка, яка назвалася ОСОБА_5, також виконувала обов'язки офіціанта. В письмовому поясненні остання зазначила, що близько тижня проходить стажування у ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_12 на посаді офіціанта для майбутнього працевлаштування в кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» на постійну роботу. Разом з тим, ані в трудовому, ані в цивільному законодавстві не існує такого поняття, як «стажування працівника». Під час проведення інспекційного відвідування позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про проходження стажування гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вже тільки на наступний день, тобто 22.12.2018 о 10:20 год представником за довіреністю ОСОБА_6 були надані документи, а саме: трудові договори від 21.12.2018 між гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, та ФО-П ОСОБА_1, накази від 20.12.2018 №18, №19 про прийняття ОСОБА_4, ОСОБА_5 на посаду офіціанта з 21.12.2018 та повідомлення про прийняття працівника на роботу, доставленого до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області 21.12.2018 о 17:04:48 год. Отже, враховуючи зазначене, гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допущені до роботи ФО-П ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. Листом Управління від 03.01.2019 №02-12/49 ФО-П ОСОБА_1 проінформовано про прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, яке відбудеться 10.01.2019 о 10:00 год в Управлінні. На розгляді справи про накладення штрафу належним чином повідомлений позивач присутній не був. Один примірник постанови про накладення штрафу №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС від 10.01.2019 було направлено поштовим зв'язком рекомендованим листом з повідомленням.

У відповіді на відзив на позов, що надійшла до суду 04.04.2019, позивач наполягає на укладенні між ним та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 цивільно-правових договорів на стажування у письмовій формі, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Умовами вказаних договорів передбачалося стажування гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 лише як претендентів на посади офіціантів. На переконання позивача, стажування означає набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності. Оскільки стажування - це навчання, то воно може бути платним і безоплатним, оплачуватися як за рахунок підприємства-роботодавця, так і за рахунок працівників. Під час стажування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не зобов'язувалися виконувати обов'язки офіціантів, не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку, не несли відповідальності за порушення трудової дисципліни та матеріальної відповідальності (а.с. 96-99).

В додаткових поясненнях, що надійшли до суду 05.04.2019 та 19.04.2019, представник відповідача зазначила, що під час інспектування кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивач присутнім не був, натомість, від його імені за довіреністю діяла уповноважений представник ОСОБА_6, яка й ознайомлювалася з посвідченням інспектора та направленням на здійснення заходу контролю. ОСОБА_1 має два об'єкта, в яких здійснює свою господарську діяльність, тому, один інспектор ОСОБА_8 мала здійснити інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності позивача за адресою: АДРЕСА_2, а інший інспектор ОСОБА_9 - інспекційне відвідування за адресою: АДРЕСА_3. Так як наказ керівника Управління був виданий на двох інспекторів, інспекційні відвідування також проводили два інспектори, з документами ознайомлювалася ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а тому в акті зазначені саме підписи і ОСОБА_8 і ОСОБА_9, що не є порушенням Порядку №295. При інспектуванні інспекторами перш за все бралися до уваги пояснення гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при цьому, у вказаних поясненнях останні не посилалися на укладення з Соліманом Ентоні будь яких цивільно-правових договорів на стажування. До суду позивачем не було надано жодного підтвердження сплати єдиного внеску за цивільно-правовими договорами та жодного акту виконаних робіт за договорами, а про існування таких договорів Управлінню стало відомо лише в судовому засіданні з розгляду даної справи. Згідно відповіді на запит Управління щодо звітності позивача по цивільно-правових договорах з грудня 2018 року по лютий 2019 року у ОСОБА_1 відсутня сплата по цивільно-правових договорах. Поряд з цим, ані під час здійснення інспекційного відвідування, ані на виконання припису позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження обставин щодо проходження стажування гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При цьому, законодавством не передбачено можливості роботодавця проводити стажування працівника перед прийняттям його на роботу.

В судовому засіданні 03.05.2019 позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.05.2019 заперечувала проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Окремим дорученням голови Державної служби України з питань праці Чернега Р. від 28.09.2018 №221/4.1-18 зобов'язано:

- опрацювати переліки підприємств, надані територіальними органами Державної фіскальної служби України, з урахуванням підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2018 №295, та паспортів неформальної зайнятості областей;

- за результатами проведеного аналізу надати територіальним органам Державної фіскальної служби України переліки підприємств для узгодження та затвердження плану спільних комплексних заходів, спрямованих на виявлення неоформлених трудових відносин (а.с. 64).

На виконання вказаного доручення ГУ ДФС у Полтавській області разом з Управлінням Держпраці у Полтавській області погоджено Перелік платників податків для проведення спільних заходів контролю ГУ ДФС у Полтавській області з Управлінням Держпраці у Полтавській області з питань дотримання роботодавцями законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими особами на грудень 2018 року (а.с. 65).

21.12.2018 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С.Л. видано наказ №265П "Про проведення заходів державного контролю", яким, зокрема, наказано провести заходи державного контролю ФО-П ОСОБА_1 щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв'язку з надходженням доручення голови Державної служби України з питань праці Чернега Р. від 28.09.2018 №221/4.1-18 та Плану спільних заходів суб'єктів господарювання на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №649-р. на грудень головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 66).

21.12.2018 за номером №2686 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С.Л. оформлено направлення на проведення заходу державного контролю, яким проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 (місця діяльності: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3) на предмет додержання ним вимог законодавства про працю доручено головним державним інспекторам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 67).

Копію вказаного направлення 21.12.2018 вручено представнику позивача за довіреністю ОСОБА_6, про що свідчить підпис останньої на направленні (а.с. 67 зі звороту).

У період з 21 по 22 грудня 2018 року інспекторами праці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у присутності представника позивача за довіреністю ОСОБА_6 проведено інспекційне відвідування ФО-П ОСОБА_1, за наслідками якого складено акт №ПЛ2927/170/АВ від 22.12.2018, яким, зокрема, зафіксовано порушення останнім частини 3 статті 24 КЗпП України щодо допущення ФО-П ОСОБА_1 працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без належного оформлення трудових відносин (а.с. 68-76).

02.01.2019 Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис №ПЛ2927/170/АВ/П про усунення виявлених порушень частини 3 статті 24 КЗпП України (а.с. 23-24).

У подальшому, 10.01.2019 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С.Л. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФО-П ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223380,00 грн (а.с. 90).

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо організації і проведення відносно нього інспекційного відвідування в період 21-22 грудня 2018 року, щодо складення акту інспекційного відвідування від 22.12.2018 №ПЛ2927/170/АВ та прийнятою постановою про накладення штрафу уповноваженими особами від 10.01.2019 №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС, в зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Частина третя статті 24 КЗпП України передбачає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 2 частини п'ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

За змістом частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як слідує зі змісту акту інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1, в ході здійснення інспекційного відвідування останнього 21.12.2018 о 15:20 год. за місцем здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_2, кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено, що громадянка, яка представилася ОСОБА_4 виконувала обов'язки офіціанта. В своєму письмовому поясненні ОСОБА_4 вказала «проходжу стажування у ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_12 на посаді офіціанта близько двох тижнів» для майбутнього працевлаштування у кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» на постійну роботу. Громадянка, яка назвалася ОСОБА_5 також виконувала обов'язки офіціанта. В письмовому поясненні вказала, що «проходжу стажування у ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_12 на посаді офіціанта близько одного тижня» для майбутнього працевлаштування у кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» на постійну роботу. 22.12.2018 о 10:20 год представником за довіреністю ОСОБА_6 було надано документи, а саме: трудові договори від 21.12.2018 між гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та ФО-П ОСОБА_1, накази від 20.12.2018 №18, №19 про прийняття ОСОБА_4, ОСОБА_5 на посаду офіціанта з 21.12.2018 та повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке доставлене до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області 21.12.2018 о 17:04:48 год. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допущені до роботи ФО-П ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

З'ясовуючи питання допущення позивачем порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України у зв'язку з допущенням ФО-П ОСОБА_1 до роботи гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин судом встановлено, що 20.12.2018 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подані ФО-П ОСОБА_1 заяви про прийняття їх на посади офіціантів з 21.12.2018 (а.с. 80, 84).

21.12.2018 ФО-П ОСОБА_1 оформив накази №18 та №19, якими прийняв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на посади офіціантів за трудовим договором від 21.12.2018 (а.с. 81, 86).

21.12.2018 між ФО-П ОСОБА_1 (фізична особа) та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 (працівники) підписані трудові договори, за умовами яких працівники зобов'язуються виконувати роботу офіціанта якісно, згідно посадових інструкцій, виконуючи правила техніки безпеки, а фізична особа зобов'язується оплачувати працю працівників у розмірі по 3730,00 грн на місяць кожному, забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівниками зобов'язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар, робочий одяг (а.с. 79, 83).

Допитана у якості свідка ОСОБА_5 пояснила суду, що в середині грудня 2018 року прийшла в кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФО-П ОСОБА_1 з метою працевлаштуватись офіціантом. До 21.12.2018 проходила стажування на посаду офіціанта, під час якого вивчала меню закладу, правила сервірування столів, спілкувалась з адміністратором та барменом, які давали рекомендації щодо правил обслуговування відвідувачів кафе. Під час стажування приходила в кафе не кожного дня, а періодично, по мірі вивчення меню кафе та правил обслуговування відвідувачів, перебувала в кафе декілька годин, а не повний день, відвідувачів кафе не обслуговувала та ніяким чином не була задіяна в роботі закладу. 21.12.2018 між нею та ФО-П ОСОБА_1 був підписаний відповідній трудовий договір, після укладення якого вона приступила до виконання обов'язків офіціанта кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позивач суду пояснив, що за аналогічних умов проходила стажування і ОСОБА_4, яка на даний час не працює в його закладі, в зв'язку з чим, він не має змоги повідомити її адресу суду для виклику в якості свідка у даній справі.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допущені ФО-П ОСОБА_1 до виконання обов'язків офіціантів після укладення з ними трудових договорів від 21.12.2018, а тому доводи відповідача щодо допущення ФО-П ОСОБА_1 працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 до роботи без укладення трудових договорів є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

В акті інспекційного відвідування та у відзиві на позовну заяву як на підставу, що свідчить про допущення 21.12.2018 ФО-П ОСОБА_1 працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення відповідних трудових договорів, Управління Держпраці у Полтавській області вказує на те, що повідомлення про укладення трудових договорів від 21.12.2018 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подане ФО-П ОСОБА_1 до ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області вже після встановлення інспекторами праці порушення останнім законодавства про працю, а саме, о 17:04 год 21.12.2018.

За змістом показів свідка ОСОБА_6, наданих останньою в ході судового розгляду справи, остання не заперечувала фактичну подачу до відповідного територіального органу доходів і зборів повідомлення про укладення трудових договорів від 21.12.2018 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 саме о 17:04 год 21.12.2018, пояснюючи це тим, що повідомлення вона подала з використанням електронного ключа позивача після того, як дізналася, що ФО-П ОСОБА_1 в момент укладення трудових договорів цього не зробив і вибув поза межі Полтавської області.

Разом з тим, на переконання суду, подання повідомлення про укладення трудових договорів до органу доходів і зборів о 17:04 год 21.12.2018 жодним чином не спростовує фактичне укладення трудових договорів між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5 саме 21.12.2018.

За висновками суду, повідомлення контролюючого органу позивачем про прийняття на роботу працівників о 17:04 год 21.12.2018 не можливо тлумачити як допущення до роботи працівників 21.12.2018 без укладення трудових договорів, та, як наслідок, становити склад порушення, що передбачений частиною 3 статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Так, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

В ході розгляду справи обставини фактичного допуску 21.12.2018 позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору не знайшли свого підтвердження, а відтак підстави для застосування до ФО-П ОСОБА_1 штрафних санкцій на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України відсутні.

У додаткових письмових поясненнях на позов Управління звертає увагу суду на письмові пояснення гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, за змістом яких на момент інспекційного відвідування останні проходили стажування для майбутнього працевлаштування на постійну роботу в кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» близько двох та одного тижня відповідно, при тому, що в трудовому та цивільному законодавстві не існує такого поняття, як «стажування працівника».

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що такі письмові пояснення гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дійсно надавалися інспекторам праці, копії таких пояснень маються у матеріалах справи (а.с. 77, 78).

Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Підзаконним актом, що регулює відносини у сфері стажування є постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 №20, якою затверджено механізм укладення договору про стажування та типову форму договору.

Тобто, законодавство передбачає можливість проведення стажування осіб на підприємстві, установі, організації, тощо лише у разі якщо такі особи є студентами вищих навчальних закладів чи учнями професійно-технічних навчальних закладів.

Відтак, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача щодо неможливості проведення позивачем стажування гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 для майбутнього працевлаштування на постійну роботу в кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

Водночас, на думку суду, вказана обставина не доводить допуск позивачем гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» в період так званого "стажування" до укладення трудових договорів. Матеріали справи не містять доказів фактичного виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обов'язків офіціантів в даний період, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку тощо. Також ця обставина не спростовує фактичне підписання 21.12.2018 між ФО-П ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 трудових договорів та допуск останніх до роботи саме 21.12.2018 за наявності укладених трудових договорів.

Враховуючи зазначене, суд при розгляді даної справи дійшов висновку про недопущення позивачем порушення частини третьої статті 24 КЗпП України, а тому позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 10.01.2019 №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дій Управління Держпраці у Полтавській області щодо організації і проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в період 21-22 грудня 2018 року, складення акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування, юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22.12.2018 №ПЛ2927/170/АВ, а також зобов'язання управління утримуватися від вчинення дій, спрямованих на стягнення з ФО-П ОСОБА_1 штрафу у розмірі 223380,00 грн, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.

У позовній заяві позивач посилається на порушення Управлінням Держпраці у Полтавській області в ході призначення інспекційного відвідування норм статей Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які передбачають обов'язок здійснювати позаплановий захід виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

З цього приводу суд зазначає, що під час здійснення наглядових функцій у межах своєї компетенції Держпраця та її територіальні органи керуються нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однак виходячи з змісту частин 4, 5 статті 2 вказаного Закону заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються з обов'язковим дотриманням вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених статтею 259 Кодексу законів про працю України та міжнародними договорами.

Тобто, відповідач при здійсненні державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю забезпечує дотримання приписів не всього Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а лише норм статей, визначених у частині 5 статті 2 цього Закону, які не містять обов'язку здійснювати позаплановий захід виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для обов'язку Управління при здійсненні заходу державного нагляду у діяльності ФО-П ОСОБА_1 Управління отримувати відповідне погодження на інспектування від центрального органу виконавчої влади (Держпраці України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"» відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

При проведенні заходів контролю відповідач керується саме приписами Порядку №295.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці (пункт 3 Порядку №295).

Підстави для проведення інспекційних відвідувань та організації невиїзних інспектувань визначені пунктом 5 Порядку №295.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

У спірному випадку підставою для проведення інспекційного відвідування слугував саме наказ начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 21.12.2018 №265П, яким головних інспекторів праці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уповноважено провести заходи контролю оформлення трудових відносин, оплати праці у діяльності ФО-П ОСОБА_1.

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 14 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Матеріали справи не містять документальних чи будь яких інших доказів, які б підтверджували не пред'явлення інспекторами праці під час інспектування позивача службового посвідчення. Натомість акт інспекційного відвідування містить відомості про пред'явлення інспекторами праці службового посвідчення, а також внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування.

Також, суд вважає за важливе зазначити, що приписи Порядку №295 виключають необхідність отримувати у Держпраці України згоду на проведення перевірок (інспекційних відвідувань) посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області. Таку вимогу містив Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, однак на даний час вказаний порядок втратив чинність.

За викладених обставин, судом не встановлено допущення відповідачем порушення порядку призначення та проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1.

Поряд з цим, на переконання суду, дії посадових осіб щодо організації і проведення інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 в період 21-22 грудня 2018 року та складення акту інспекційного відвідування самі по собі не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Правові наслідки для ФО-П ОСОБА_1 має саме постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2019 №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС, про протиправність та необхідність скасування якої суд дійшов висновків під час розгляду даної справи.

Таким чином, позов ФО-П ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 січня 2019 року №ПЛ2927/170/АВ/П/ТД-ФС.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2233,80 грн (дві тисячі двісті тридцять три гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повне рішення складено 06 травня 2019 року.

Суддя О.В. Гіглава