Рішення № 81532277, 06.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/953/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про зобов'язання відповідача прийняти від ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області оформлені документи та призначити позивачу пенсію за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення суду ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області було підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для призначення пенсії за вислугу років, однак відповідачем документи були повернуті без виконання. Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України від 04.07.2002.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки на день звільнення зі служби, 15.10.1996, вік позивача складав 33 роки, а страховий стаж 14 років 07 місяців 21 день, а тому умови призначення пенсії за вислугу років, встановлені статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не витримані, правових підстав для призначення пенсії за вислугу років позивачу немає.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 26.04.2019 було витребувано у ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області належним чином завірені копії документів про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, що направлялися листом від 04.03.2019 № 30/50 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 у справі № 2540/2857/18.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 12.10.1996 № 339 о/с «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Деснянського відділу міліції Чернігівського міського управління УМВС було звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил України за власним бажанням з 15.10.1996 (а.с. 49).

Згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії станом на 26.10.2018 трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії становить 25 років 05 місяців 02 дні, з них вислуга років в органах МВС складає 13 років 01 місяць 27 днів (а.с. 50-51).

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 у справі № 2540/2857/18 ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області листом від 04.03.2019 № 30/50 було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років (а.с. 9-10, 26, 44-75).

Листом від 19.03.2019 № 2635/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повернуло документи для призначення пенсії у зв'язку з відсутністю законних підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 43).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону.

Редакція пункту «б» зазначеної статті змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

У певний час існували положення статті, за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.

Так, відповідно до пункту «б» зазначеної статті в редакції, що діяла на час звільнення позивача зі служби, 15.10.1996, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Водночас, даний пункт в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04.07.2002 № 51-IV, яка діяла з 31.07.2002 по 28.04.2006, передбачав, що право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 № 3591-IV внесено зміни до Закону , зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями.

Статтю 12 також викладено в іншій редакції, а пункт «б» цієї статті (в редакції на час досягнення позивачем 45-річного віку) передбачав, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Так само, пункт «б» статті 12 Закону (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2015 у справі № 21-630а14, від 01.07.2014 у справі № 21-244а14 та Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 539/3872/14-а.

Однак, встановлюючи момент виникнення права на призначення позивачу пенсії, судом було з'ясовано, що ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку та не мав загального трудового стажу 25 календарних років і більше ні на час звільнення з органів МВС в 1996 році, ні в період з 31.07.2002 по 28.04.2006, коли пункт «б» статті 12 Закону передбачав, що військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше настання 45-ти річного віку, а при досягненні ним такого віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.

Також, згідно розрахунку вислугу років для призначення пенсії, позивач не мав трудового стажу 25 календарних років і більше і на момент виповнення йому в 2008 році 45-ти років.

Отже, таких обов'язкових показників для виникнення права на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «б» статті 12 Закону як наявність страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, позивач досяг лише в 2018 році, а тому при призначенні позивачу пенсії має братись до уваги чинна в 2018 році редакція вказаної норми, яка передбачає досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі направлених ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області документів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 1400) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.05.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна