Рішення № 81532104, 05.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2019 р. справа № 300/84/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2018/01057 від 11.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2018/01057 від 11.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення статей 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки ОPEL, модель INSIGNIA, 2017 року виготовлення, такий що був в експлуатації, номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см.куб., та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом, внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2018/01057 від 11.12.2018. Позивач зазначає, що в рішенні відповідача не вказано конкретні обставини, які викликали у митного органу сумніви, не спростовано числові значення складових митної вартості транспортного засобу, рішення не містить математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 15.03.2019 у справі призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях. Пояснив суду, що ОСОБА_2 02.10.2018 придбав за 4600 євро транспортний засіб марки ОPEL, модель INSIGNIA, 2017 року виготовлення, номер кузова НОМЕР_1, після ДТП, розрахунок здійснено готівкою. Декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано до митного оформлення митну декларацію на вказаний легковий автомобіль, при перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту), що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) №de facture: 02/10/2018 від 02.10.2018 та декларацією про походження товару №0380 від 02.10.2018 країни відправлення. Зазначив, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий для митного оформлення перелік документів, протиправно застосував резервний метод для визначення митної вартості товару, а збільшення вартості з 4600,00 EUR до 19550,00 EUR суттєво порушує права позивача. Також зазначив, що відповідачем не проведено консультації, а тільки витребувано оригінали документів, безпідставно при визначенні митної вартості за резервним методом застосовано електронний каталог Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWAKE. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, суду надала клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом визнано необґрунтованим. Керуючись ч.1, п.1 ч.3 ст.205 КАС України суд продовжив розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 26.03.2019 представник відповідача стосовно задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позов, запереченні, письмовому пояснені. Пояснила, що відповідачем правомірно застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару, передбачений ст.64 Митного кодексу України, на основі джерела інформації: Електронний каталог Gebrauchte AutomobileWertermittlung SCHWACKE, наданий ДПМЕ ДФС. Зазначила, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме документів на підтвердження витрат на транспортування товару, встановленим йому для оплати експедитором, акта про прийняття-передачу виконання робіт (наданих послуг), платіжних документів. Декларант в даному випадку погодився з рішенням про коригування та оформив митну декларацію з вартістю 19550,00 EUR та самостійно заявив шостий метод визначення митної вартості у графі «45» митної декларації. Зазначила, що основний метод визначення вартості товару не застосований, оскільки сума вказана в рахунку-фактурі не була підтверджена. Звернула увагу суду, що у Франції введена заборона на оплату готівкою покупок на суму, що перевищує 1000 EUR, а тому позивач за здійснення покупки повинен був сплатити кошти через банк. Також зазначила, що рахунок-фактура немає жодного відношення до власника по реєстраційних документах автомобіля, продавцем виступає «SASU ACN», натомість в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказано що власником автомобіля є «LIXXBAII».

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.

02.10.2018 позивачем придбано у нерезидента «SASU ACN» транспортний засіб - автомобіль марки ОPEL, модель INSIGNIA, після ДТП, тип INSIGNIA, серія НОМЕР_1, рік 2017, номер НОМЕР_5, без технічного контролю, без гарантії. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією рахунку - фактури 02/10/2018 від 02.10.2018 (а.с.14, 86).

27.11.2018 декларантом ФОП ОСОБА_3 в інтересах позивача, як одержувача товару, подано до митного органу електронну митну декларацію №UA206010/2018/414312, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування, такий що був в експлуатації, з аварійними пошкодженнями, марки ОPEL, модель INSIGNIA, номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна -1598 см куб, потужність двигуна -100kw, номер двигуна -немає даних, тип кузова - універсал (а.с.65).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4600,00 EUR - графа 42 митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс) №de facture: 02/10/2018 від 02.10.2018, в якому вказано покупця автомобіля марки ОPEL, модель INSIGNIA, після ДТП, тип INSIGNIA, серія НОМЕР_1 - ОСОБА_2, ціна - 4600 EUR (а.с.74, 86), декларацію про походження товару від №0380 від 02.10.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/66300 від 17.11.2018 (а.с.15), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.04.2017 (а.с.16, 87), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 05.02.1997 (а.с.45).

27.11.2018 відповідачем направлено декларанту електронне повідомлення, про необхідність надання відповідно до вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України оригіналів товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених в графі 44 митної декларації (а.с. 66 зворот).

28.11.2018 митним органом декларанту направлено друге електронне повідомлення такого змісту: «У зв'язку з неможливістю контролю митної вартості на пошкоджені унаслідок ДТП транспортні засоби ініційовано запит до Департаменту податкових та митних експертиз» (а.с.66).

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA206010/2018/414312 від 27.11.2018 Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: Електронний каталог Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWACKE, наданий ДПМЕ ДФС та кориговано на пробіг і першу реєстрацію. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України. Сума скоригованої митної вартості визначена у розмірі 19550,00 EUR (а.с.62).

Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2018/01057 від 11.12.2018, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з тих причин, що «Митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: Електронний каталог Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWACKE, наданий ДПМЕ ДФС та кориговано на пробіг і першу реєстрацію. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України». Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення - задекларувати митну вартість згідно винесеного рішення по митній вартості №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018, а також можливість оскарження цього рішення у відповідності до глави 4 Митного кодексу України (а.с.63).

14.12.2018 декларантом подано до митного органу митну декларацію за №UA206010/2018/415630, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, призначений для перевезення пасажирів виключно по дорогах загального користування, такий що був в експлуатації, з аварійними пошкодженнями, марки ОPEL, модель INSIGNIA, номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна: дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна -1598 см куб, потужність двигуна -100 kw, номер двигуна - немає даних, тип кузова - універсал, та із зазначенням митної вартості товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4600,00 EUR - графа 42 митної декларації, однак із зазначенням у графі 45 суми коригування - 619492,05 (а.с.69).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних картки відмови та рішення від 11.12.2018.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі по тексту також - МК України).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом вище, декларантом надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення Як слідує з матеріалів справи та досліджених судом фактичних обставин справи, декларантом для визначення митної вартості товару було подано: рахунок-фактуру (інвойс) №de facture: 02/10/2018 від 02.10.2018, в якому вказано про те, що автомобіль марки ОPEL, модель INSIGNIA, після ДТП, тип INSIGNIA, серія НОМЕР_1, рік 2017, номер НОМЕР_5, без технічного контролю, без гарантії, про що повідомлено покупцю, вивіз на евакуаторі, направляється до України, ціна автомобіля становить 4600 EUR (а.с.14,86). Також представлено декларацію про походження товару від №0380 від 02.10.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/66300 від 17.11.2018 (а.с.15), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.04.2017 (а.с.16, 87), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 05.02.1997 (а.с.45).

Судом встановлено, що подані 27.11.2018 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі документів, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, суд зважає на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України об'єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.

Стосовно документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), на необхідність подання яких вказує представник відповідача, то представником позивача зазначено про їх відсутність, оскільки оплата транспортного засобу здійснена готівкою.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 коментованої статті передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Як встановлено судом, декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №8 09/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 в справі № 21-498а15.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник у зв'язку із тим, що відповідно до рахунку-фактури № 02/10/2018 від 02.10.2018 продавцем автомобіля виступає "SASU ACN" натомість в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля є "LIXXBAІL".

Як зазначалось судом вище, у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені цією частиною статті.

Так, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію повідомлення, надісланого декларанту 27.11.2018 о 17:44 год. та отриманого ним цього ж дня о 17:45 год. У вказаному повідомленні зазначено про необхідність надання оригіналів товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених у графі 44 митної декларації (а.с.66 зворот).

Будь-яких інших письмових доказів, на підтвердження направлення позивачу вимоги про надання додаткових документів, окрім вказаного повідомлення представником відповідача суду не надано.

Проте, 11.12.2018 відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови.

На переконання суду, такі дії Івано-Франківської митниці ДФС не відповідають вимогам митного законодавства.

Відповідачем у вищевказаному повідомленні не наведено вичерпного переліку документів, що слід додатково надати позивачем, які передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Натомість, відповідач вказав на перелік документів, що зазначений у митній декларації позивача, та які ним уже надано.

Суд зазначає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, оскаржуване рішення, не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Так, згідно із рахунком-фактурою від 02.10.2018, продавцем транспортного засобу - легкового автомобіля марки Opel, модель INSIGNIA, серія НОМЕР_1, зазначено SASU ACN (а.с.86).

Водночас, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 11.04.2017 власником проданого позивачу автомобіля вказано "LIXXBAІL" (а.с.14).

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що у зазначеному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу є відмітки про продаж автомобіля, а згідно рахунку-фактури, SASU ACN не виступає власником транспортного засобу, а є лише його продавцем. Більше того, вказана обставина жодним чином не ставить під сумнів числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає, що згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206010/2018/414312 від 27.11.2018, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, серед яких рахунок-фактура від 02.10.2018. Переклад наведеного документу на українську мову виконаний перекладачем ОСОБА_4, засвідчений його підписом та печаткою, наявний в матеріалах справи (а.с.86).

Згідно вказаного рахунку-фактури від 02.10.2018, виданого SASU CAN, покупцем автомобіля марки ОPEL, модель INSIGNIA, після ДТП, серія НОМЕР_1, є ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ціна товару 4600,00 EUR, ПДВ 0%.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури від 02.10.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Французької Республіки інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем SASU CAN вживаного автомобіля марки ОPEL, модель INSIGNIA, номер кузова - НОМЕР_1, та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 4600,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

При цьому, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адресу.

Натомість, позивач надав суду довідку від 10.12.2018, надану продавцем «SASU ACN», у якій президент підприємства підтверджує, що одержав від ОСОБА_2 гроші в сумі 4600,00 EUR готівкою за автомобіль ОPEL INSIGNIA, колишнє таксі після ДТП, кілометраж 180255 номер кузова - НОМЕР_1 (а.с.88-89).

Також, позивачем надано суду звіт про незалежну оцінку колісного транспортного засобу марки ОPEL, модель INSIGNIA, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за висновками якого станом на 11.12.2018 вартість автомобіля становить 144474,06 грн. (без врахування ПДВ) (а.с. 18-39).

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Необґрунтованим є твердження представника відповідача стосовно того, що у Франції національним законодавством введено заборону на оплату готівкою покупок на суму, що перевищує 1000,00 EUR, що в свою чергу ставить під сумнів оплату позивачем 4600,00 EUR готівкою за придбання транспортного засобу.

Так, за змістом частини 1 розділу І статті D112-3 Code monеtaire et financier, на який посилається відповідач, обмеження готівкового розрахунку до 1000,00 EUR встановлено лише між операціями за якими покупцем (боржником) є громадянин Франції, зокрема, "якщо боржник має свій фіскальний доміцил на території Французької Республіки або діє з метою професійної діяльності, обмеження становить до 1000 євро за виплати в грошовій формі".

Разом з тим, частинами 2 і 3 статті D112-3 Code monеtaire et financier відповідні операції у готівковій формі обмежені до 10000,00 EUR і 15000,00 EUR, за умови "коли боржник обґрунтовує, що він не має свого фіскального доміциля на території Французької Республіки, він не діє для потреб професійної діяльності і сплачує борг на користь особи, яка не є не згадується в статті L. 561-2, до 10000 євро за платежі, здійснені готівкою / або сплачує борг на користь особи, зазначеної в стаття L. 561-2, до 15000 євро за платежі, здійснені готівкою".

Придбання позивачем (покупцем, боржником) автомобіля у нерезидента на території Французької Республіки не підпадає під обмеження, визначені статтею D112-3 Code monеtaire et financier.

Відповідач не довів, що ОСОБА_2, як боржник за рахунком-фактурою від 02.10.2018, має свій фіскальний доміцил на території Французької Республіки.

Про інші застереження Code monеtaire et financier, в тому числі у відношенні до продавця автомобіля (нерезидента), обмеження щодо яких визначені в стаття L. 561-2 Code monеtaire et financier, з прив'язкою до спірних відносин, відповідач не навів.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури від 02.10.2018 №de facture: 02/10/2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 року в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 року в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не було сформовано письмової вимоги (письмового запитування) з вказанням необхідності подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та які свідчать про завершення фінансової операції під час купівлі оспорюваного транспортного засобу. Натомість, згідно електронного повідомлення від 27.11.2018 відповідач вказав на необхідність подання декларантом оригіналів товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених в графі 44 МД (а.с.49), які в свою чергу вже були надані при первинному декларуванні.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваному рішенні не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

Як слідує із змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018, що є предметом оскарження, за основу визначення митної вартості автомобіля марки ОPEL, модель INSIGNIA, номер кузова - НОМЕР_1, взято „джерело інформації" відомості з електронного каталогу Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWACKE. При цьому вартість товару скоригована на пробіг і першу реєстрацію.

Відповідачем надано суду зазначений в оскаржуваному рішенні витяг з електронного каталогу Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWACKE від 11.12.2018 (а.с.67).

Суд зазначає, що вказаний документ містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі".

Також, безпосередній переклад з німецької на українську мови даних у цьому документі вказує на наявну в ньому інформацію про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) 19550,00 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) 19550,00 EUR" та "Еinkaufswert (Schwacke) 16350,00 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) 16350,00 EUR".

Крім того, у введені даних автомобіля (Fahrzeugdaten) зазначено пробіг - 58333 км, а на сторінці 3 документа - коригування на +23308 км.

В той же час, пробіг обговорюваного у справі автомобіля становить 180255 км., а також автомобіль має пошкодження. Проте, будь-яких доказів коригування вартості транспортного засобу із врахуванням наявних пошкоджень та пробігу відповідач суду не надав.

Звіт від 11.12.2018 про незалежну оцінку колісного транспортного засобу марки ОPEL, модель INSIGNIA, номер кузова - НОМЕР_1, містить витяг з програмного продукту Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWACKE від 11.12.2018, в якому, при введені даних автомобіля (Fahrzeugdaten) вказано пробіг 180255 км, зазначено "Verkaufswert (Schwacke) 9033,61 EUR" (безпосередній переклад - "вартість продажу (Schwacke) 9033,61 EUR") та "Еinkaufswert (Schwacke) 7184,87 EUR" (безпосередній переклад - "вартість покупки (Schwacke) 7184,87 EUR") (а.с.27-29).

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Стосовно аргументів відповідача про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та з самою митною вартістю, визначеною відповідачем, суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у спірних правовідносинах є рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2018/01057 від 11.12.2018.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що передбачено статтею 55 Конституції України.

Згідно зі змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 1 статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних правовідносинах позивачу законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018.

Разом з цим, слід зазначити, що у правовідносинах, які розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скорегованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішенням про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скорегованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов'язкових платежів із скорегованої митної вартості товару.

Зокрема, частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносини які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносини мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв'язку із оформленням нової митної декларації №UA206010/2018/415630 від 14.12.2018 із визначеною відповідачем вартістю транспортного засобу в розмірі 19550,00 EUR.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Як свідчить лівий підрозділ графи 43 нової митної декларації №UA206010/2018/415630 від 14.12.2018, проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим (а.с.43).

На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушенням декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". В даному випадку, суд встановив порушення декларантом порядку і умов заповнення усіх обов'язкових граф нової митної декларації, однак перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості як станом на 14.12.2018, так і на час звернення до суду було чинним, відтак, на позивача або уповноважену ним особу покладався обов'язок у лівому підрозділі графи 43 проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі декларації проставити 6 (скоригований метод).

Крім того, суд не погоджується із доводами представника відповідача про самостійне визначення декларантом у новій декларації від 14.12.2018 митної вартості "коригування" (графа 45) в сумі 619492,05 грн. (19550,00 EUR), так як позивач у вказаній декларації в графі 42 визначив ціну товару 4600,00 EUR, яка повністю відповідає митній вартості (ціна товару), визначеної декларантом у тій же графі 42 первинної митної декларації за №UA206010/2018/414312 від 27.11.2018 (а.с.65).

Також, у графі 44 "додаткова інформація/подані документи" нової митної декларації №UA206010/2018/415630 від 14.12.2018, на відміну від тієї ж графи первинної митної декларації за від 27.11.2018, додатково зазначено первинну митну декларацію №UA206010/2018/414312 від 27.11.2018, рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/01057 від 11.12.2018.

В частині недотримання (допущення порушення) декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку № 651 при заповненні (занесення відомостей до) графи 43 нової митної декларації №UA206010/2018/415630 від 14.12.2018, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, неналежне заповнення лівого і правого підрозділу графи 43 нової митної декларації №UA206010/2018/415630 від 14.12.2018 є свідченням відсутності у декларації усіх необхідних відомостей, обов'язковість вірного заповнення яких визначено коментованими нормами закону і підзаконними нормативно-правовими актами.

Разом з тим, в силу вимог частини 5 і 6 статті 264 Митного кодексу України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов'язана вказати на такі недоліки декларанту, більше того у відповідності до частини 11 статті 264 Митного кодексу України нова декларація не підлягала прийняттю.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Свідченням існування спору між декларантом і митним органом, а відтак й факту непогодження позивача із скорегованою митною вартістю товару є його судовий розгляд, який є триваючим, з дня звернення особи до суду, та, у випадку, встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2018/01057 від 11.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536, 80 грн. відповідно до квитанцій №1_12 від 09.01.2019 та №0.0.1248708685.1 від 24.01.2019 (а.с.3, 53).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA206000/2018/01057 від 11.12.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA206000/2018/001038/1 від 11.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила 20, м. Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 1536, 80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.

У зв'язку з перебуванням судді на лікуванні з підстав тимчасової непрацездатності рішення складене в повному обсязі 30.04.2019.